Особливості теплових процесів при зварюванні
Основним способом зварювання конструкцій є дугове зварювання, яке використовує тепло електричної дуги, що вводиться у матеріал в обмеженій зоні, яку називають п’ятном нагріву. Частину тепла, яка йде на нагрівання матеріалу, називають ефективною тепловою потужністю нагріву:
, (2.1)
де q – ефективна потужність дуги, Вт/с;
U – напруга, В;
I – сила струму, А;
η – ефективний коефіцієнт корисної дії.
Величина коефіцієнта η приймається:
- при ручному зварюванні η=0,70 0,75;
- для автоматичного зварювання під флюсом η =0,8 0,9;
- у середовищі вуглекислого газу η =0,5 0,7;
- при аргонодуговому зварюванні η=0,5 0,55;
- вольфрамовим електродом у середовищі аргону η=0,48 0,52;
- вуглецевим електродом η=0,5 0,7.
Розрахункові залежності для визначення температурних полів при зварюванні одержуються на основі трьох основних схем тіла, що нагрівається:
- напівнескінченне тіло з плоскою поверхнею (масив);
- плоский шар товщиною δ, нескінченний у двох напрямках (пластина);
- одномірне тіло з прямолінійною або криволінійною віссю і відносно малою площею поперечного перерізу (стержень).
Джерела тепла у свою чергу моделюються у вигляді:
- точкового джерела, зосередженого в елементарному об’ємі dx×dy×dz;
- лінійного джерела, зосередженого у призмі розмірами dх×dy ;
- плоского джерела розмірами F×dх. (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1– Схеми джерел тепла
Температурні поля від вказаних вище джерел описуються наступними залежностями:
1) для напівнескінченого тіла (масиву), на поверхні якого прикладене миттєве джерело:
, (2.2)
де – радіус-вектор точки, для якої визначається температура;
Q – кількість теплоти, яка вводиться миттєвим джерелом, Дж;
t – час дії джерела, с;
сρ – об’ємна теплоємність. Дж/см3;
а – коефіцієнт температуропроводності, см2/с.
Згідно з (2.2), поверхні рівних температур від точкового джерела є півсферами.
2) для пластини від лінійного миттєвого джерела без урахування тепловіддачі.
; (2.3)
з урахуванням тепловіддачі з поверхні:
, (2.4)
де - радіус-вектор точок у площині XОY;
δ - товщина пластини, см;
b =2αТ/сρδ - коефіцієнт температуровіддачі для пластини, 1/°С;
αТ –– коефіцієнт поверхневої тепловіддачі, який характеризує інтенсивність віддачі тепла поверхнею пластини у навколишнє середовище, Вт/(cм2•ºС).
Для випадку тепловіддачі з поверхні стального листа у повітря
αγ=3∙10-3 Вт/(см2 ºС)
3) Для стержня від плоского миттєво прикладеного джерела:
, (2.5)
де F – площа перерізу стержня, см2;
– коефіцієнт температуровіддачі для стержня; 1/°С;
р – периметр перерізу стержня, см.
Формули (2.2–2.5) є базовими при одержанні залежностей для температурних полів від рухомих джерел тепла. Температурні поля, які описуються формулами (2.2–2.5) є стаціонарними.
Особливість температурних полів при зварюванні полягає у тому, що процес нагрівання має два періоди: перехідний період (теплонасичення), при якому температура і розміри нагрітої зони збільшуються, і стаціонарний період, коли температурне поле стає незмінним у деякій рухомій системі координат, пов’язаній із джерелом. Як показують досліди, стаціонарний період наступає вже через декілька секунд після початку дії джерела тепла. У рухомій системі координат для цього періоду температура обчислюється наступними формулами:
а) у випадку наплавлення шва на масив:
; (2.6)
б) у випадку наплавлення шва на пластину:
; (2.7)
в) при нагріванні стержня плоским рухомим джерелом тепла:
, (2.8)
де q – ефективна потужність дуги (2.1);
V – швидкість переміщення джерела тепла, см/с;
k0 – функція Бесселя нульового порядку;
- коефіцієнт впливу тепловіддачі на температурне поле.
При великих швидкостях переміщення джерела тепло розповсюджується в основному у напрямку, перпендикулярному осі переміщення джерела, що дозволяє спростити формули (2.6) –(2.8).
а) у випадку наплавлення шва на масив:
, (2.9)
де r2=x2+y2 ;
t - час, що відраховується з моменту, коли джерело досягає площини YОZ, у якій розраховується температура.
б) при наплавленні шва на пластину:
, (2.10)
де δ - товщина пластини;
b=2αТ/сρδ - коефіцієнт тепловіддачі з поверхонь пластини.
в) для випадку швидкого переміщення плоского джерела тепла у стержні:
. (2.11)
У процесі зварювання температура кожної точки тіла змінюється у відповідності з термічним циклом, характерних для цієї точки. У багатьох випадках основний інтерес має найбільша температура, яка досягається у даній точці.
У випадку наплавлення шва на поверхню масиву температура у точці з координатою r:
. (2.12)
У випадку зварювання пластин без урахування тепловіддачі температура у точці з координатою y0:
. (2.13)
При врахуванні тепловіддачі:
. (2.14)
Зазначимо, що формули (2.12–2.14) одержані для тіл з нескінченно великими розмірами у відповідних напрямках. При обмежених розмірах необхідно враховувати тепловіддачу і відбиття тепла від поверхонь, що обмежують тіло ( [Рыкалин], с.106).
Дата добавления: 2020-03-17; просмотров: 579;