Структура капіталу і ризик, їхній взаємозв'язок

Під структурою капіталу підприємства мають на увазі співвідно­шення власних та позикових джерел фінансування.

Структура капіталу і витрат зумовлює два види ризиків діяльності підприємства:

1) фінансовий (пов’язаний із використанням залученого капіталу при формуванні джерел коштів підприємства);

2) підприємницький — це ризикованість вкладів в активи підприєм­ства, яке не має боргів. Сутність його — невпевненість в одержанні майбутнього прибутку в результаті дії таких чинників, як:

• зміна ринкової ситуації (падіння цін та попиту на продукцію під­приємства);

• зміна цін на ресурси;

• високий рівень операційного важеля (левериджу).

Рівень підприємницького ризику залежить від частки постійних витрат в загальній сумі витрат, тобто від рівня операційного важе­ля (див. тему 6). Чим вищою є частка постійних витрат у загальних, тим чутливішою є величина отриманого прибутку до зміни ринкових умов.

Високий рівень операційного важеля і, відповідно, підприємниць­кого ризику, характерний для високотехнологічних, капіталомістких підприємств, виробничі процеси яких автоматизовані і механізовані. Для таких підприємств характерний низький рівень живої праці уза­галі і ручної праці зокрема, високий рівень фондоозброєності праці, багатосерійне або масове виробництво за допомогою високопродук­тивного обладнання і прогресивних технологій. Крім того, техноло­гічні особливості виробництва таких підприємств часто вимагають високого рівня завантаженості виробничих потужностей, що виклю­чає невеликі обсяги виробництва. (Прикладом може бути сталели­варне виробництво в конвекторних чи доменних печах, літако- абосуднобудування тощо). Тому такі підприємства не здатні виконува­ти дрібні замовлення і при падінні попиту на ринку чи інших змінах кон’юнктури вимушені взагалі зупиняти виробництво.

У періоди погіршення ринкової кон’юнктури підприємства з ви­соким рівнем постійних витрат більш чутливі до падіння цін та об­сягів реалізації, ніж ті, для яких характерний низький рівень по­стійних витрат. Підприємства з низьким рівнем операційного важе­лю в періоди погіршення ринкової кон’юнктури звільняють частину робітників та скорочують обсяги закупівлі матеріальних ресурсів, що дозволяє зменшити обсяги виробництва. Виробництва з висо­ким рівнем операційного важелю позбавлені такої можливості, а тому капіталовкладення у такі підприємства вважаються більш ри­зикованими. Вважаємо за потрібне підкреслити, що значний рівень підприємницького ризику характерний тільки для періодів кризо­вої ситуації у певній галузі, а у періоди економічної стабільності та росту ці підприємства конкурентоспроможні та інвестиційно при­вабливі.

Основною метою аналізу структури капіталу є формування та­кого співвідношення між власним та залученим капіталом, яке дає змогу отримати вищий ступінь фінансової стійкості та ефективності використання капіталу.

На структуру капіталу впливають:

1) галузеві особливості підприємства;

2) тривалість операційного циклу;

3) стадія життєвого циклу підприємства;

4) ступінь конкурентоспроможності продукції;

5) кон’юнктура товарних та фінансових ринків;

6) рівень прибутковості діяльності підприємства.

Якщо підприємство має високий рівень доходності (прибутковос­ті), це забезпечує капіталізацію прибутку, а тому можна менше вико­ристовувати залучені кошти