Загальні правила, порядок та етапи судово-медичного розтину трупа. Документація. Лікарське свідоцтво про смерть.

Обов’язково розкривають не менше як три порожнини тіла – черепну, грудну і черевну – і досліджують мозок та внутр.органи. Також при необхідності – спин.мозок, м'які тканини.

Розтин починають з голови. Розріз шкіри проводять від одного сосокпод.відростка скрон.кістки до іншого через тім'я. Відсепаровують шкіру з апоневрозом від кісток склепіння та вивертають наперед і назад. Після циркулярного розпилу черепа видаляють його склепіння. Досліджують тверду м.об., визначають її стан, потім розрізають і виймають спинний мозок. Ретельно дослідж.усі пов-ні гол.мозку. На розрізі відмічають вираженість заг.малюнку будови, ступінь вологості і кровонаповнення, стан шлуночків і судин мозку. Потім вилучають тверду мозк.об. з кісток основи черепа і досліджують їх.

Для вилучення органів шиї, груд.і черев.порожнин роблять безперервний серединний розріз шкіри від перснеподіб.хряща на шиї до лобка. Після розтину порожнин та їх огляду досліджують внутр.органи (окремо). Якщо потрібно зберегти зв'язок між органами груд.і черев.порожнин, використ.метод повної евісцерації, або метод Шора. Внутр.органи вимірюють і досліджують з поверхні і на розтині з обов’язковим визначенням їх консистенції, вираженості анатомічної будови, кольору, кровонаповнення, виявлених змін і ушкоджень, а також вказують на характер та об’єм умісту порожнистих органів. Зважують, якщо потрібно. Обов’язково відмічають наявність незвичайних запахів від порожнин тіла та внутр.органів. в окремих випадках можуть попередньо виконувати деякі проби (підозра на пневмоторакс, повітр.емболію). дослідження і опис ушкоджень кісток роблять після відокремлення їх від м'яких тканин. Розтин трупів осіб, які померли від особливо небезпеч.гострих інфекційних хвороб, проводять в окремій кімнаті з використанням засобів індивід.захисту (протичумний костюм), а після розтину – надіслати повідомлення до територіальної саніт.-епідем.станції.

Після розтину трупа на підставі виявлених секційних даних судово-мед.експерт встановлює причину смерті та оформлює «Лікарське свідоцтво про смерть»,в яке вписує необхідні відомості або підкреслює відповідні позначення. Усі пункти свідоцтва мають бути заповнені. Складається у двох примірниках, 1й видають родичам померлого, 2й – залишається у бюро судово-мед.експертизи. «Лікарське свідоцтво про смерть» може бути остаточним (причина смерті не викликає сумнівів), або попереднім (потрібні додаткові дані лабор.досліджень). Основною (первинною) причиною смерті вважають хворобу або травму, що зумовила розвиток хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали її причиною.

Після отримання всіх результатів лаб.досліджень складають судово-медичний діагноз і підсумки (в кінці протокольної частини «Акту судово-медичного дослідження» чи «Висновку експерта»). Частини діагнозу – основне ушкодження (хвороба), його ускладнення і супутні ушкодження (захв-ня). Далі складають підсумки (повні, мотивовані,науково обґрунтовані, послідовно викладені та відповідають на поставлені питання). «Висновок експерта» підписує судово-медичний експерт.