Реалізація економічних інтересів як основа забезпечення економічної безпеки підприємства

Одним з ключових аспектів необхідності впровадження системи економічної безпеки підприємства є постійна і безперервна взаємодія підприємства із зовнішнім середовищем. Під його впливом змінюються мета функціонування підприємства, його виробнича база, організація виробництва, праці, управління, протікають основні процеси розширеного відтворення капіталу, формуються ринкові позиції підприємства.

Для підприємств України система взаємодії із зовнішнім середовищем на сучасному етапі характеризується складністю і невизначеністю. Основними причинами цього є:

- складність і невизначеність самого зовнішнього середовища;

- відсутність цілісної системи діагностики стану середовища і чіткого уявлення про слабкі і сильні сторони підприємства;

- схематичне і непослідовне застосування принципів і підходів сучасного управління.

Вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства може бути різним.

За характером впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства виділяють такі види впливів:

1) прямі –поводження постачальників матеріалів, капіталу; зміна процентної ставки за кредитами та інвестиціями; зміна законодавства з господарських питань, постанови і заходи вжиті органами місцевого управління; кон’юнктура ринку (розміщення і поводження споживачів; склад і поводження конкурентів тощо);

2) непрямі – політична обстановка в країні, рівень розвитку науково-технічного прогресу, ринку праці, фондового ринку тощо;

3) контрольовані – визначаються здатністю підприємства регулювати ступінь впливу зовнішнього середовища чи впливати на створення суспільної думки про підприємство і його продукцію (самостійний вибір постачальників матеріальних ресурсів, засобів виробництва, капіталу);

4) неконтрольовані – відсутність контролювання поведінки постачальників матеріальних ресурсів; рівень інтенсивності конкуренції в галузі або регіоні; поводження конкурентів тощо.

5) загального характеру – позначаються на діяльності підприємства в цілому (зростання темпів інфляції, падіння попиту на продукцію, зміни вимог споживачів до рівня якості продукції тощо);

6) приватного характеру – позначаються на окремому аспекті діяльності підприємства (зміна вимог покупців до упакування і доставки продукції тощо);

7) реально здійснюваний –вплив, який відбувається в теперішній момент часу (зміна споживчого попиту, вартості ресурсної бази підприємства, відсоткових ставок на кредити тощо);

8) потенційно-можливий – очікуваний у майбутньому вплив (зміна законодавства, валютного курсу, рівня інфляції в країні, міжнародної ситуації тощо).

Суб’єкти, з якими взаємодіє підприємство в ринковій економіці дуже різноманітні. Їх укрупнена систематизація представлена на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Групи суб’єктів зовнішнього середовища, що взаємодіють з підприємством

Серед суб’єктів зовнішнього середовища варто виділити, насамперед, державу, що робить найбільш значний вплив на діяльність підприємства, регулюючі практично всі аспекти його діяльності в різних формах. Кожне підприємство обов’язково взаємодіє зі споживачами продукції та постачальниками необхідних ресурсів. Склад суб’єктів інфраструктури ринку багато в чому визначається видом діяльності підприємства, його організаційно-правовою формою. Серед суб’єктів інфраструктури ринку виділяють загальні і спеціальні суб’єкти. Із загальних суб’єктів ключову роль відіграють, наприклад, банки та банківський сектор в цілому. Склад спеціальних суб’єктів є змінним. Так, для акціонерних підприємств важливе значення мають фондова біржа та суб’єкти позабіржової торгової системи, фінансові посередники (торгівці цінними паперами, інвестиційні фонди і компанії, трастові компанії), а також суб’єкти фондового ринку.

Взаємодія підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища здійснюється за допомогою реалізації в зовнішньому оточенні функціональних видів діяльності, що допускають насамперед здійснення діяльності з виробництва й обмінних операцій між підприємством та іншими суб’єктами зовнішнього середовища. Схема такої взаємодії наведена на рис. 4.2.

Взаємодія підприємства із певними суб’єктами ринку може бути прямою і опосередкованою.

Під прямою взаємодією розуміються безпосередні контакти підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища, здійснювані тимчасово чи постійно, на документальній чи інформаційній основі, результати яких безпосередньо впливають на прибуток підприємства. До таких суб’єктів зовнішнього середовища віднесені організації, що зв’язані з підприємством завдяки цілям їхньої діяльності і виконування для їхнього досягнення завдань – це постачальники ресурсів і споживачі продукції, організації товарного і фінансового ринків, державні органи й органи місцевого самоврядування.

Опосередкована взаємодія не допускає безпосередніх контактів підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища, діяльність яких, не роблячи прямого впливу на оперативну діяльність підприємства, визначає стратегічно важливі рішення, прийняті його керівництвом. Опосередкована взаємодія, не допускаючи безпосередніх контактів підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища, впливає на результати діяльності підприємства, зокрема на його прибуток. Найважливіша роль тут приділяється конкурентам підприємства.

Рис. 4.2. Взаємодія підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища

Виходячи зі значення слова «інтерес», що розуміється як користь, вигода, прибуток, можна розглядати результати діяльності підприємства, які забезпечують ефективність його функціонування.

Розмаїтість і мобільність економічних інтересів підприємства зумовлюють необхідність їхньої систематизації за рядом ознак і упорядкування на основі цієї систематизації. Основними ознаками в цьому випадку варто вважати:

- вид інтересів;

- природу інтересів;

- ступінь значущості інтересів;

- розподіл інтересів в часі;

- локалізація інтересів.

Систематизація інтересів підприємства наведена на рис. 4.3.

За видом економічних інтересів виділяють економічні, соціальні, екологічні і політичні.

Економічні інтереси підприємства зумовлені насамперед його позицією на ринку і станом конкурентоспроможності його товарів. Вони представлені низкою економічних чинників, такими як контрольована частка ринку, обсяг продажу, ціна товарів, витрати на виробництво, прибуток. Економічні інтереси підприємства пов’язані також з наявністю та доступністю коштів і звідси – з доходами на інвестований капітал чи позики. Останнє впливає на величину позикових засобів, що можуть знадобитися для фінансування підприємства. Економічні інтереси є домінуючими.

Рис. 4.3. Систематизація основних інтересів підприємства

Соціальні інтереси підприємства пов’язані з процесами розширеного відтворення робочої сили. Будь-яке підприємство зацікавлене в соціальній стабільності суспільства, що зумовлене такими факторами як наявність робочих місць, навантаження на одне робоче місце, можливість одержання роботи відповідно до професії чи спеціальності, рівень оплати праці і своєчасність її виплати тощо.

Поява екологічних інтересів підприємства зумовлена низкою соціальних, економічних та духовних передумов. Соціальні передумови мають суспільний характер, оскільки забруднення навколишнього середовища приводить до підвищення рівня захворюваності населення, погіршення умов його життя, що знижує продуктивність праці населення і веде до значних втрат пов’язаних з передчасним зносом засобів виробництва тощо. Економічна природа екологічних інтересів пов’язана з наростаючими процесами екологізації суспільства. Економічні методи боротьби з екологічними правопорушеннями покликані стимулювати зацікавленість підприємств у виконанні екологічних законів, зробити вигідну для підприємства природоохоронну діяльність і посилити економічну відповідальність за порушення природоохоронного законодавства. Духовні передумови виникнення екологічних інтересів підприємства мають особистісний характер і зумовлені усвідомленням керівниками і власниками підприємств необхідності зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Наявність політичних інтересів у підприємства зумовлена тим, що на його діяльність впливає і політична ситуація, що складається в країні або регіоні. Певною мірою способи управління економікою, методи і форми державного регулювання діяльності підприємств є результатом політичних цілей і завдань уряду.

За своєю природою інтереси підприємства можуть бути природними і примусовими.

Природні інтереси представлені його взаємодією із суб’єктами зовнішнього середовища, зумовленими потребами процесу виробництва і реалізації продукції, розширеного відтворення капіталу і робочої сили. Ці потреби задовольняються в ході взаємодії з такими суб’єктами, як споживачі продукції, постачальники матеріальних ресурсів, засобів виробництва, капіталу тощо. Відмінною рисою природних інтересів підприємства є можливість при зниженні рівня дотримання інтересів змінити суб’єкт взаємодії на інший.

Примусовість інтересів підприємства зумовлена тим, що заснований на використанні адміністративних методів керування, або на без альтернативності дій підприємств. Прикладом першого типу взаємодії є сплата підприємством податків у бюджети різних рівнів і відрахування у позабюджетні фонди. Прикладом взаємодії другого типу є відносини з монополістами (природними або утвореними).

За ступенем значущості виділяють глобальний інтерес, пріоритетні і другорядні інтереси підприємства.

Глобальний інтерес пов’язаний із стадією, що завершує процес виробництва – стадією обміну, у результаті чого підприємство одержує дохід від реалізації продукції, робіт або послуг. У зв’язку із цим глобальний інтерес зумовлений його положенням на ринку, наявністю і використанням конкурентних переваг.

До пріоритетних інтересів належать ті, дотримання яких робить найбільший вплив на величину прибутку.

Другорядні інтереси підприємства не роблять істотного впливу на величину його прибутку й зумовлені загальною ситуацією в суспільстві й в економіці країни.

З позиції розподілу інтересів підприємства в часі можна виділити поточні і стратегічні інтереси.

Поточні інтереси підприємства представлені існуючими взаємодіями, що забезпечують підприємству доход певної величини на певний період часу.

Стратегічні інтереси підприємства варто розглядати як його потенційно можливі взаємодії із оточуючим середовищем, що не здійснюють в даний час, але передбачаються як ймовірні в майбутньому

З погляду локалізації інтересів підприємства можна виділити галузеві, регіональні і функціональні інтереси.

Галузеві інтереси можна розглядати як взаємодію підприємства з іншими підприємствами та організаціями. Така взаємодія може здійснюватися, наприклад, у формі кооперування чи комбінування, створення на тимчасовій чи постійній основі галузевих об’єднань з різним рівнем централізації керування.

Регіональні інтереси зумовлені взаємодією підприємства із суб’єктами господарювання, розміщеними в одному регіоні. В цьому випадку йдеться про постачальників і покупців продукції, організацій, що представляють ринкову інфраструктуру (міські чи обласні центри зайнятості тощо).

Функціональні інтереси підприємства розглядаються як його взаємодія із суб’єктами зовнішнього середовища за різними функціональними сферами діяльності. Прикладами такої взаємодії є пошук партнерів по спільній реалізації інвестиційних чи інноваційних проектів, звертання до маркетингових фірм чи рекламних агенцій.

Безліч різноманітних інтересів підприємства формує їх систему. Основними критеріями системи економічних інтересів є наступні:

- обмежений характер системи інтересів;

- адресність інтересів;

- трансформацію інтересів в економічні показники;

- внутрішню несуперечливість інтересів системи.

Перший критерій формування системи інтересів підприємства зумовлює включення в систему обмеженої кількості інтересів, що дасть можливість організувати процес спостереження за їхнім дотриманням і вжити заходів до їх захисту. Проте, система інтересів повинна бути досить різнобічною за орієнтацією і має враховувати етап життєвого циклу підприємства.

Адресність інтересів розглядається як реалізація об’єктно-орієнтованого підходу, відповідно до якого інтереси повинні бути сформульовані стосовно конкретних суб’єктів зовнішнього середовища. Критерій адресності дає змогу забезпечити конкретний характер інтересів і системи їх захисту.

Важливим завданням є трансформація інтересів підприємства в економічні показники. Економічні показники, що дозволяють кількісно представити економічні інтереси, характеризують, по суті, результати роботи підприємства за умови дотримання тією чи іншою мірою його інтересів. Проте, не всі інтереси підприємства можуть бути виражені за допомогою кількісних показників. Наприклад, гарна репутація виробленої продукції чи послуг, одержання кваліфікованих послуг з боку фахівців підприємства, створення іміджу не можливо виміряти кількісно.

Несуперечливість інтересів підприємства полягає у реалізації за їх допомогою мети або головної цілі функціонування, тобто інтереси повинні підтримувати один одного.