Економічна свобода і її вплив на економічні процеси

У класичній праці А. Сміта «Про природу і причини багатства народів» були названі найважливіші умови процвітання країн і жителів, що їх населяють. Це хороші закони, необтяжливі податки і мир. Ось основні компоненти канонічного визначення свободи господарської діяльності, тобто економічної свободи.

Економічна свобода у сучасному розумінні базується на недоторканності приватної власності, свободі виробляти, торгувати, зберігати, інвестувати, користуватися створеним і заробленим, можливості вступати в економічні контакти із співвітчизниками та іноземцями, встановлювати ціни, користуватися будь-якими грошовими одиницями за взаємною згодою сторін, що беруть участь у контракті.

Економічна свобода - це можливість для суб'єктів господарювання вибору форм власності та сфери докладання своїх здібностей, знань, можливостей, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ. Економічна свобода реалізується на базі законодавчих державних норм і невіддільна від економічної відповідальності громадян.

У країнах з перехідною економікою для більшості громадян економічна свобода повинна включати, принаймні, такі критерії:

- володіння рівнем доходів, що дозволяє існувати не тільки біологічно, але й соціально, а значить, дозволяє вчитися, розвиватися фізично і духовно, відпочивати, самореалізуватися;

- володіння нерухомістю і цінними паперами, що дозволяють збільшувати доходи і підтримувати усталені норми споживання;

- свобода зайняття підприємницькою діяльністю, гарантована і підтримувана державою;

- гарантія з боку держави рівних умов і можливостей для розвитку конкуренції.

Обмеження економічної свободи учасників ринку створюються державою, а також конкуруючими з державою недержавними особами. Держава обмежує економічну свободу за допомогою таких інструментів, як конфіскація приватної власності, невиконання контрактів, створення нерівних і непередбачувано мінливих умов господарської діяльності, пряме державне оподаткування, державні запозичення, державні витрати, бюджетний дефіцит і державний борг, репресивна валютно-грошова політика, зовнішньоекономічний протекціонізм .

Здійснюючи регулювання економічних процесів, держава перерозподіляє економічні ресурси, минаючи держбюджет. Встановлюючи норми, правила, обмеження, квоти, пільги, дозволи, виключення і т. п. держава змінює напрямок і масштаби руху економічних ресурсів, роблячи їх розміщення менш ефективним. Наприклад, регулюючи ціни на споживчі товари, на продукцію та послуги природних монополій, держава тим самим штучно субсидує одні товари і здорожує інші, спотворюючи, таким чином, орієнтири споживчих переваг і затримуючи назрілу адаптацію в структурі попиту.

У традиційному рейтингу економічних свобод за 2006 р., який розроблявся фахівцями Heritage Foundation Україна посіла 125 місце з 161 країн (категорія: «високий рівень економічної свободи»). До речі в 2005 р. Україна була на 99 місці, а за підсумками 2007 р. на 137 місці.

Країни, по яких були отримані оцінки індексу економічної свободи в 1991-2000 роках, що склали одну п'яту загального числа країн з найбільш високими значеннями економічної свободи, мали найвищі показники виробництва ВВП на душу населення (20 тис. $ і більше) і найвищі темпи економічного зростання (понад 2% на рік). До таких країн, наприклад, відносяться Сінгапур, Австралія, США, Нова Зеландія, Великобританія, Люксембург, Канада та інші.

Країни, що складають останню одну п'яту (20% країн з найнижчими показниками економічної свободи) мали і найнижчі величини доходів на душу населення (близько 2,2 тис. $), і в середньому негативні темпи економічного зростання (-1,9% на рік).

Економічно вільні країни демонструють успіхи не тільки у сфері економічного зростання. Наприклад, середня тривалість життя в країнах, що сформували першу одну п’яту за індексом економічної свободи, більш ніж на 20 років перевищує показники країн, що склали останню - 76,4 і 55,2 роки відповідно.

Якщо ліберальна економічна політика призводить до таких очевидних позитивних результатів, то чому, як стверджується, здійснення в першій половині 90-х років лібералізації економіки в Україні супроводжувалося жорсткою економічною кризою, глибоким спадом виробництва і споживання? Причина мабуть в тому, що ліберальної економічної політики в Україні не було і немає до цього часу.