Класифікація конденсованих вибухових речовин.

Примітка: у випадку, якщо речовина не внесена в класифікацію, його варто класифікувати за аналогією з наявними в списку речовинами, а при відсутності інформації про властивості даної речовини, його варто віднести до класу 1 т.т. розглядати найнебезпечніший випадок.

По графіках представленим на мал.7.1. - 7.3. (додаток 7) залежно від класу конденсованої вибухової речовини, його маси й відстані визначаються границі зон повних, сильних, середніх і слабких ступенів руйнування будинків і споруджень жилою й промисловою забудовою.

Границі зони розтікання визначаються по графіках на мал. 7.4. (додаток 8).

Порядок оцінки наслідків лісових пожеж

Основні поняття й визначення.

- ЛП - це стихійне (тобто некероване) горіння, що поширилося на лісову площу, оточену не палаючою територією.

У лісову площу, по якій розподіляється пожежа, входять відкриті лісові простори.

- Залежно від матеріалів, що згоряють, розрізняють два основних види ЛП: низові й верхівкові.

- По швидкості поширення пожежі розділяються на три категорії:

- сильні (понад 100 м/хв.);

- середньої чинності (3-100 м/хв.);

- слабкі (до 3 м/хв.).

- Крайкою пожежі називаються безупинно, що просувається по горючому матеріалі смугу, горіння, на якій основний горючий матеріал згоряє з максимальною інтенсивністю й утворить вал вогню.

- Фронт пожежі - найбільше що швидко поширюється в напрямку вітру вогнева крайка.

- Тил - крайка, що рухається проти вітру, вогню.

- Фланги - вогнева крайка, що перпендикулярно просувається вітру.

Низовим називається ЛП, що поширюється по ґрунтовому покриві. Низова пожежа буває двох видів: - збігла й - стійка

Збіглою називається пожежа, при якому горять ґрунтові покриви, що обпали листи й хвоя.

Пожежі частіше бувають навесні й поширюються з великою швидкістю там, де є висохла ґрунтова верства.

Горіння напочвеного покриву на одиниці площі триває короткий час, при якому обгоряють коріння дерев, кора, хвойних підлісок.

Стійка пожежа - це пожежа, при якому після згоряння покриву горять підстилка, пні, трусок й ін.

Він розвивається звичайно влітку, горіння триває тривалий час. Тут можуть створюватися умови для верхівкових пожеж. Для низових пожеж характерна витягнута форма пожарища з нерівною крайкою, наявність фронту, тилу й флангів. Кольори диму при низовій пожежі - ясно-сірий.

Розвиток низових пожеж багато в чому залежить від характеру лісового масиву. Низові пожежі на вирубках звичайно поширюються з більшою швидкістю, чим на пологому деревостою. В розріджених молодниках швидкість поширення горіння при вітрі, як правило, значно вище, ніж у зімкнуті.

Верхова пожежа є подальшою стадією розвитку низової пожежі з поширенням вогню по кронах і стовбурам дерев верхніх ярусів. Основним горючим матеріалом на фронті є листи й суки, головним чином, хвойних дерев і лісовий ґрунтовий покрив. На фронтах й у тилу верхова пожежа поширюється низовим вогнем. Найбільш інтенсивне горіння відбувається у фронті пожежі. Верхівкові пожежі бувають збіглі (плямисті) і стійкі.

Збіглі верхівкові пожежі спостерігаються при сильному вітрі. Вогонь звичайно поширюється по полозі деревостою стрибками (плямами).

Іноді значно випереджаючи фронт низової пожежі. При русі пожежі по кронах вітер розносить іскри, що горять гілки, які створюють нові вогнища низових пожеж на сотні метрів поперед основного вогнища. Під час стрибка полум'я поширюється по кронах зі швидкістю 100 м/хв. і вище, однак швидкість поширення самої пожежі менше, тому що після стрибка відбувається затримка, поки низової вогонь не пройде ділянка із уже згорілими кронами.

Форма площі при збіглій верхівковій пожежі витягнута по напрямку вітру. Дим верхівкової пожежі - темний. При стійких верхівкових пожежах вогонь поширюється по кронах пожежі в міру просування крайки стійкого низового. Після такої пожежі залишаються обвуглені останки стовбурів і найбільш великих суків.

Для оцінки стану пожежної небезпеки погодних умов у лісах використається комплексний показник, що враховує основні фактори, що впливають на пожежну небезпеку лісових горючих матеріалів.

Комплексний показник визначається по формулі:

n

ДО = ( T_o-J) * T_o

де T_o - температура повітря на 12 час. за місцевим часом;

J - крапка роси на 12 годину (дефіцит вологості).

n - число днів після дощу.

Кількість опадів до 25 мм у добу в розрахунок не приймається. Кількість зовнішніх опадів визначається по осадко міру. Температура повітря визначається по сухому термометрі. Крапка роси визначається по психрометричних таблицях підрахунків по сухому й змоченому термометрі. Для одержання звітів психрометр установлюється поза приміщенням у тіні на висоті 2 м від землі.

По величині обчисленого комплексного показника й прийнятої в цей час шкалі визначається клас пожежної небезпеки в лісі за умовами погоди, залежно від якого регламентується робота лісо пожежних служб.

Залежно від значення До існують наступні класи пожежної небезпеки погоди.

I - Клас пожежної небезпеки (К до 300) - відсутність небезпеки

II - Клас пожежної небезпеки (К від 301 до 1000) - мала пожежна небезпека

III - Клас пожежної небезпеки (К від 1001 до 4000) - середня пожежна небезпека

IV - Клас пожежної небезпеки (К від 4001 до 10000-12000) - висока пожежна небезпека

V - Клас пожежної небезпеки (К більше 10000-12000) - надзвичайна небезпека

Великою лісовою пожежею називають пожежа площею більше 25 га. Для виникнення великих масових пожеж у лісах, з переходом у верхівкові, необхідно велика кількість діючих вогнищ низових пожеж, посушлива погода (III-V клас пожежної небезпеки, посилення вітру від помірного до сильного або штормового (8-30 м/с). У цих умовах відбувається поширення й злиття вогнищ низових пожеж у великі зони масових пожеж, сумарна площа яких досягає сотень тисяч гектарів, виникає безпосередня погроза знищення вогнем населених пунктів (НП) розташованих у лісових масивах, а також сильне задимлення великих НП, вилучених від лісових масивів.

Найбільш характерними особливостями великих ЛП є наступні: виникнення під час тривалих посушливих періодів, найчастіше при сильних вітрах; висока інтенсивність тепловиділення; висока швидкість поширення з подоланням різних перешкод (мінералізованих смуг, протипожежних розривів, невеликих рік і струмків); виникнення великої зони щільної задимленості; великі ЛП діють на тлі розвитку дрібних і середніх пожеж.

Типовий сценарій розвитку великого ЛП містить у собі наступні стадії:

1. Відключення метеорологічних умов від середньостатистичних у напрямку збільшення кількості доби без опадів, зменшення вологості повітря, посилення вітру до 8-30 м/с.

2. Запалення (самозапалювання) лісових горючих матеріалів;

3. Розвиток лісових пожеж до великих (поширення й злиття численних вогнищ пожеж у велику зону);

4. Догорання лісового масиву при видаленні фронту пожежі, що супроводжується сильним задимленням і загазованістю;

5. Гасіння пожежі чинностями пожежної охорони або природних опадів.

Перелік вихідних даних для прогнозування наслідків великих лісових пожеж

Вихідними даними для прогнозування наслідків ЛП є:

1. Вид пожежі (верхівковий стійкий, верхівковий збіглий, низової);

2. Клас горимості лісових насаджень (табл. 1)

3. Клас пожежної небезпеки погоди.

4. Швидкість вітру.

5. Початкова площа S_o або початковий периметр П_о вогнища пожежі.

Для прогнозування ступеня ушкодження деревостою також повинні бути задані:

1. Середній діаметр деревостою.

2. Середня висота нагару.

Таблиця № 1.