Методологія прогнозування й оцінки наслідків НС, пов'язаних з повенями й катастрофічними затопленнями на території України
2.3.1. Загальні положення
Україна займає територію в 603,7 тис. км2, поєднує 24 області й Автономну Республіку Крим. За станом на грудень 2000 року, населення України нараховує 49710,8 тис. чоловік, у тому числі міське - 33796,5 тис. чоловік, сільське - 15919,3 тис. чоловік, щільність населення на 1 км2 - 82,3 чоловік.
В Україні щорічно виникає близько 1 тисячі важких НС природного й техногенного характеру, внаслідок яких гинуть сотні людей, а матеріальний збиток обчислюється декількома мільярдами гривень. У цей час у багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями й катастрофами, обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція росту кількості природна й техногенних НС, вагомість наслідків об'єктивно примушують розглядати їх як серйозну погрозу безпеки особистості, державі й навколишньому природному середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни.
Аналіз НС, що відбулися з 1996 року показує, що із загальної маси НС - природні (згідно класифікатора надзвичайних ситуацій МНС України від 1998 року) займають 20%, з них на небезпечні гідрологічні явища доводиться 25%, серед яких 15% - повені.
Особлива увага заслуговує повінь 1998 року в Закарпаття, де за 12 годин у зоні нещастя виявилося 269 населених пункту з населенням більше 400 тисяч чоловік. У результаті повені 17 чоловік загинуло й 1 пропав бізвести, зруйновані 2695 житлових будинків, 2877 вимагали капітального ремонту. Стихія завдала шкоди в 330 мільйонів 155 тисяч гривень.
Повіддя ріки Тиса в березні 2001 року, що привело до виникнення НС на півдні Закарпатської області, частота виникнення подібних НС, наявність 25 великих рік, 11 водоймищ й як результат близько 18 % території держави, підданої затопленню, показують актуальність питання підготовки чинностей до ліквідації НС даного виду для України.
2.3.2. Методика прогнозування й оцінки обстановки при повенях
Методика призначена для прогнозної оцінки можливої обстановки при повенях. Вона може застосовуватися для прийняття науково-обгрунтованих рішень по плануванню й здійсненню попереджувальних захисних заходів, спрямованих на зниження можливих негативних наслідків для населення й об'єктів економіки, розташованих на затоплюваних територіях. Методика може бути використана також для планування аварійно-рятувальних й аварійно-відбудовних робіт, попередньої оцінки чинностей і коштів, необхідних для проведення таких робіт.
У методиці застосовуються наступні позначення:
h - рівень води, м або см;
q - витрата води, м3/з;
hmax x ; Lhmax x - максимальний рівень води й максимальний підйом рівня води в розглянутому створі х водотоку за час повені, м або см;
hk- критичний рівень води, при якому починається затоплення розглянутого об'єкта, м або см;
vmax x - максимальна за час повені середня по перетині швидкість потоку води в розглянутому створі, м/с;
hm ; vm - максимальні значення (за час повені) глибини й швидкості потоку води в місці розташування розглянутого об'єкта; відповідно м и м/з;
h*- висота ділянки місцевості, на якому розташований розглянутий об'єкт, щодо поверхні води (у межень) у найближчому до нього створі водотоку, м;
tбп- час безпечного перебування людини у воді, хв;
tвo- температура води, З0;
Pкр - питоме критичне навантаження потоку води на одиницю характерного геометричного розміру об'єкта, що викликає ту або іншу ступінь руйнування об'єкта, т/м;
hкр ; vкр - відповідно, критичні значення глибини (м) і швидкості потоку (м/с), що викликають різні ступені руйнування (ушкодження) розглянутих об'єктів при впливі на них потоку води;
Lxгпх- відстань між розглянутим створом ріки й найближчим до нього постійним або тимчасовим гідрологічним постом, м;
hmaxгп ; Lhmaxгп- відповідно, максимальний рівень і максимальний підйом рівня води під час повені в створі гідрологічного поста (постійного або тимчасового, найближчого до розглянутого створу ріки), м;
Lhгпх- перепад рівня води між розглянутим створом х водотоку й створом найближчого гідрологічного поста, м;
qmax- максимальна витрата води під час повені в даному басейні водотоку, м3/з;
hmax ; Lhmax- відповідно, максимальний рівень і підйом рівня води в даному басейні водотоку, м або см;
qmax x- максимальна витрата води під час повені в розглянутому створі х водотоку, м3/з;
i- ухил водної поверхні водотоку, % ;
wx- площа поперечного переріза в розглянутому створі водотоку, м2;
n- коефіцієнт шорсткості дна водотоку;
hсрx- середня глибина затоплення в розглянутому створі, м.
Lhгпх = i Lхгпх, м (1)
Таблиця 1
Значення гідродинамічного ухилу водної поверхні i і коефіцієнта шорсткості
дна ріки n залежно від характеристики водотоку
№№ з/п | Характеристика водотоку | i | n (с/м 1/3) |
1. | Ущелини й звивисті гірські ріки | більше 0,01 | 0,06-0,07 |
2. | Гірські й передгірні ріки | 0,0003-0,01 | 0,045-0,06 |
3. | Передгірні й рівнинні ріки із плавними обрисами долини | 0,00005-0,0003 | 0,025-0,045 |
4. | Нижній плин середніх і великих рівнинних рік | менш 0,0005 | 0,02-0,035 |
Таблиця 2
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 268;