Заходи щодо життєзабезпечення населення під час евакуації

Під час евакуації ЦО повинна чітко і невідкладно провести наступні заходи:

1. Забезпечити продуктами харчування; гарячою їжею; одягом, взуттям, предметами першої необхідності евакуйоване населення і усіх фахівців, що прибувають у район аварії для участі в ліквідації її наслідків.

2. Забезпечити лікарні, лазні, санітарно-обмивальні пункти обмінним фондом білизни, одягом, взуттям.

3. Постами радіаційних і хімічних спостережень провести контроль на зараженість територій, продуктів харчування, одягу, взуття, предметів першої необхідності.

4. Забезпечити постачання екологічно чистими продуктами харчування населені пункти прилягаючих районів, відкіля населення не евакуювалося.

5. Організувати медичну допомогу, суспільний порядок на шляху проходження евакуйованого населення й у місцях розселення.

Крім того, до заходів щодо життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях розселення відносяться:

- тимчасове розселення людей у готелях, школах, санаторіях, гуртожитках, у приватних будинках, у незаселених нових будинках;

- організація забезпечення постраждалого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності шляхом прикріплення до відповідної торгової мережі;

- організація фінансової допомоги потерпілим, обсяг якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Допомога надається через банківську систему.

Відшкодування матеріальних збитків населенню здійснюється за рахунок винуватця аварії, держави і гуманітарної допомоги.

Матеріальне забезпечення включає, головним чином, забезпечення евакуйованого населення продовольством і предметами першої необхідності. Організація його покладена на заступника начальника ЦО об'єкта по матеріальному й технічному забезпеченню. Він підготовляє спільно зі службами ЦО міського й сільського районів умови для забезпечення матеріальними засобами робітників та службовців об'єкта й членів їхніх батьківщин у заміській зоні, а також організує харчування працюючої зміни безпосередньо на об'єкті.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування ЦО сільського району (району, куди евакуювали населення). Перші троє діб люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених із собою. При їхній відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) суспільного харчування, чи в родинах, куди вони підселюються.

Приготування і прийом гарячої їжі організується на незараженій території чи на місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 мр/год. При рівні радіації від 1 до 5 мр/год приготування і прийом їжі здійснюється тільки в закритих приміщеннях. Якщо рівень радіації вище 5 мр/год, то всім потерпілим видається сухий пайок.

Один ППХП спроможний за 10 годин роботи скомплектувати і видати 5000 сухих пайків і один ППХ за 10 годин роботи повинний приготувати і роздати гарячу їжу для 1200 чоловік.

Слід зазначити, що рухливі пункти (ППХ, ППХП, ППРП) створюються для населення, що залишилося без притулку у осередках НС - не тільки при аваріях на РНО, але і при стихійних лихах (1.5). Забезпечення евакуйованих продовольством і предметами першої необхідності в заміській зоні організується через місцеві торговельні організації, мережу громадського харчування й побутового обслуговування.

Міські підприємства торгівлі, громадського харчування й побутового обслуговування одночасно з розосередженням й евакуацією населення вивозяться в заміську зону й використаються для розширення й збільшення пропускної здатності сільської мережі матеріального забезпечення й побутового обслуговування.

Харчування працюючих змін підприємств, що продовжують виробничу діяльність у місті, організується в наявних на об'єкті їдалень. Постачання їдалень продуктами здійснюється службою торгівлі й харчування міста (міського району), що створює необхідні для цього запаси продовольства в межах установлених норм.

На пішохідних маршрутах для забезпечення евакуйованих варто передбачати організацію пунктів харчування й водопостачання, а в зимовий час - і пунктів обігріву.

Постачання водою для питва в заміській зоні робиться в основному з артезіанських колодязів, шахтних, трубчастих й інших закритих джерел. При недоліку наявних джерел води доцільно зводити шахтні або трубчасті колодязі на берегах водойм із природною фільтрацією через шари ґрунту.

Медичне обслуговування розосереджених робітників та службовців й евакуйованого населення передбачається здійснювати через існуючу мережу лікарень, поліклінік і медпунктів сільської місцевості, що розширюється за рахунок міських лікувальних установ.

Для розширення мережі медичних установ і збільшення персоналу лікарень і поліклінік залучаються лікарі й інші медпрацівники із числа евакуйованих.

На період проведення евакуаційних перевезень населення медична служба ЦО виділяє на пункти збору й посадки медичний персонал.

Для надання допомоги в шляху на кожний залізничний ешелон, автоколону або пішу колону виділяються медпрацівники, переважно із числа евакуйованих; у проміжних пунктах евакуації й у пунктах висадження медпункт організується медичною службою сільського району.

На підприємствах, що продовжують свою виробничу діяльність у місті, медичне обслуговування працюючих змін організується начальником медичної служби об'єкта. Лікарська допомога виявляється медичними установами, що залишаються в місті, а стаціонарне лікування - у лікарнях заміської зони.

Інфекційні хворі, а також підозрілі на захворювання й, що мають із ними контакт негайно ізолюються й евакуюються спеціальним транспортом у найближчу інфекційну лікарню з дотриманням строгого протиепідемічного режиму.

Інженерне забезпечення розосередження й евакуації включає: забезпечення змісту й ремонту доріг, мостів і дорожніх споруджень; устаткування пунктів посадки й висадження, колонних шляхів на пішохідних маршрутах; пристрій пішохідних переходів на водних перешкодах; устаткування вкриттів для населення на шляхах евакуації й у районах розміщення. Відповідальність за стан колонних шляхів і доріг покладається на начальника управління ЦЗ, по території яких вони проходять.

Протирадіаційне й протихімічне забезпечення в умовах проведення розосередження й евакуації передбачає:

- організацію спостереження за радіаційною й хімічною обстановкою;

- забезпечення засобами індивідуального захисту;

- підготовку засобів санітарної обробки й знезаражування.

Протирадіаційне й протихімічне забезпечення організується й проводитися службою протирадіаційного й протихімічного захисту як у місті, так й у заміській зоні. Ця служба встановлює спостереження за радіаційною й хімічною обстановкою в місцях збору, посадки, висадження, на маршрутах й у місцях розселення в заміській зоні, а також завчасно враховує й підготовляє різні приміщення й спорудження (підвали), які можуть бути використані для вкриття населення.

Висновок

Проведення евакозаходів у при погрозі або виникнення НС конфліктного або не конфліктного характеру являє собою дуже складний, потребуючий величезних матеріальних й моральних витрат комплекс заходів. Підготовка до його проведення жадає від органів керування всіх рівнів ретельного прогнозування можливої обстановки, обліку всіх наявних сил і засобів, планування їхнього використання, організації взаємодії й всіх видів забезпечення.

Необхідною умовою проведення евакозаходів є завчасна підготовка районів розміщення населення в заміській зоні, навчання й тренування людей діям при одержанні сигналів оповіщення, їхня психологічна підготовка.

Органи керування, відповідальні за планування й проведення евакуації, зобов'язані твердо знати вимоги керівних документів, уміти планувати евакозаходи з урахуванням місцевих умов і керувати їхнім виконанням, забезпечуючи максимальний захист населення в умовах воєнного часу (надзвичайного стану).

З огляду на практичну спрямованість, необхідність твердих знань матеріалу даного розділу дисципліни, слухачам необхідно продовжити самостійне вивчення питань планування, організації й проведення евакозаходів у мирний і воєнний час.

ТЕМА 5.