Нематеріальні ресурси як складова інтелектуального капіталу підприємства

Характерною рисою сучасного періоду розвитку усіх без винятку цивілізованих країн є підвищення в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань і інших результатів творчої діяльності людини. Усе більш широке використання накопиченого потенціалу знань обумовлює істотні зміни стратегічних орієнтирів підприємств і організацій: значення фізичних ресурсів (предметів і засобів праці) поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно росте.

В умовах насичення ринку різноманітними товарами підприємство повинне удосконалювати можливості виробництва, просування і реалізацію своїх товарів чи послуг. Діючим інструментом конкуренції в цьому випадку може бути використання нематеріальних ресурсів. Отже, необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його нематеріальних ресурсів, які є одним з видів інтелектуального капіталу підприємства.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, яка не має матеріальної основи, здатна забезпечувати підприємству економічну вигоду протягом тривалого часу при невизначеності розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Рис. 11.2. Використання типів інтелектуального капіталу для розвитку підприємства

У складі нематеріальних ресурсів виділяють:

1. Об’єкти промислової власності– це об’єкти інтелектуальної власності людини, які використовуються в галузях промисловості, торгівлі, сільського господарства та стосовно всіх продуктів промислового чи природного походження.

До складу об’єктів промислової власності належать:

1)винахід – це принципово новий конкретний продукт чи спосіб виробництва, який дає позитивний ефект для національної економіки;

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються наступні критерії:

1) новизна винаходу – коли серед даних, що стали загальнодоступними у світі до дня подачі заявки на винахід, не виявлено нічого ідентичного формулі даного винаходу;

2) наявність винахідницького рівня – коли ким-небудь іншим не було знайдено рішень, що мають ознаки, які збігаються з головними ознаками даного винаходу;

3) промислова придатність винаходу – якщо його можна використовувати (багато разів відтворити) у промисловості чи іншій сфері діяльності.

До основних видів продуктів, що можуть стати об'єктом винаходу належать: пристрій (машина, механізм, прилад, що характеризується наявністю конструктивних елементів і зв'язків між ними); речовина (індивідуальні хімічні сполуки, композиції (з'єднання, суміші, розчини, сплави тощо), продукти ядерного перетворення, що розрізняються якісними і кількісними ознаками); штам мікроорганізмів, культура клітин рослин і тварин (спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічних грибів, дріжджів, мікроорганізмів, вірусів, окремо культивовані соматичні клітини рослин і тварин).

2)корисна модель – нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виготовлення;

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне рішення пристосування (просторова композиція, взаємне розташування елементів пристосування, його форма). Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями.

3)промисловий зразок – це результат творчої діяльності в сфері художнього конструювання, який може бути об’ємним (модель), плоским (малюнок) або комбінованим;

Промисловим зразком може бути форма, малюнок, колір чи комбінація кольорів, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб. Однак, до цієї групи не входять: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні й інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих і тому подібних речовин.

4)товарний знак і знак обслуговування – це оригінальне позначення, яке має правовий захист і відрізняє конкретний товар або послугу від подібних. Для охорони товарного знака або знака обслуговування необхідна їх державна реєстрація на яку видається державне свідоцтво;

Елементи знака для товарів і послуг можуть бути: словесними чи буквеними (слова, сполучення букв, лексичний образ); образотворчими (зображення живих істот, різноманітних предметів, фігур будь-яких форм, кольорових плям); об'ємними (тривимірні об'єкти, фігури і комбінації ліній і фігур); з використанням інших позначень чи їхніх комбінацій, виконаних у будь-якому кольорі чи сполученні кольорів.

Основними вимогами до знаків для товарів і послуг є:

1) новизна (новизна товарного знаку розглядається щодо сфери його використання, тобто переліку товарів, що він охороняє і встановленого терміну його дії);

2) оригінальність (товарний знак повинен істотно відрізнятися від уже зареєстрованих і відомих позначень);

3) захистопридатність (можливість їхньої офіційної реєстрації).

Значущість товарної марки зумовлюється рядом чинників (рис. 11.3).

Рис. 11.3. Чинники значущості товарних марок

Правовій охороні підлягають знаки, що не порушують суспільних інтересів, принципів гуманності і моралі і на які не поширюються обмеження щодо надання правової охорони. В українському законодавстві є досить широкий перелік позначень, що не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг. Зокрема, до них належать:

1) державні герби, що зображують, прапори й емблеми, офіційні назви держав, скорочені чи повні найменування міжнародних міжурядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки, а також нагородні знаки й інші знаки відмінності;

2) не мають ідентифікаційної здатності, тобто нездатні породити в споживача асоціативні образи, достатні для ідентифікації товару і його виробника, що є загальновживаними, ілюзорними чи здатними ввести в оману щодо товару (послуги) або особи, що виготовляє цей товар;

3) що являються тотожними чи схожими настільки, що їх можна переплутати зі знаками для товарів і послуг, фірмовими найменуваннями, найменуваннями місця походження товару, раніше зареєстрованими і приналежними іншим особам;

4) промислові зразки, що відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва чи цитати і персонажі з них без згоди власників авторського права, а також прізвиська, імена, портрети, прізвища відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Окремі торгові марки, що з’явилися понад 100 років тому, відомі в США та інших країнах і понині. До них належать такі марки, як «Максвелл Хауз (Maxwell House)», яка з’явилася в 1873 році і репрезентує розчинну каву; «Лівайс (Levi’s)» – 1873 рік, одяг та джинси; «Айворі (Ivory)» – 1879 рік, мило; «Кока-Кола (Coca Cola)» – 1886 рік, тонізуючі напої; «Кемпбелл Суп (Campbell Soup)» – 1898 рік, консервовані супи, соуси тощо; «Шоколад Херші (Hershey’s Chocolate)» – 1900 рік.

5)позначення походження товару – це словесне або графічне позначення яке вказує на місце походження товару;

Під географічним місцем розуміють будь-як географічний об'єкт з офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

6)фірмове найменування – це позначення підприємства чи окремої особи без вказівок на продукцію, яку воно виробляє, яке характеризує репутацію і стан підприємства в цілому.

На відміну від знаків для товарів і послуг, що дозволяють ідентифікувати конкретні товари і послуги даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без яких-небудь посилань на товари і послуги які воно поставляє на ринок, і характеризує репутацію і стан підприємства в цілому.

2. Об’єкти, що охороняються авторським правом– це як опубліковані, так і не опубліковані твори в області науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, переваг, обсягу, цілей (освітні, інформативні, пропагандистські, розважальні), що існують у таких об'єктивних формах: письмової (рукопис, машинопис, нотний запис); усної (публічні виступи, лекції, проповіді); образотворчої (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фотокадри); об'ємно-просторової (скульптури, моделі, архітектурні форми) тощо.

Авторське право не поширюється на:

1) офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення, інструкції тощо);

2) державні символи і знаки (прапори, герби, орденські і грошові знаки);

3) твори народної творчості;

4) повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер звичайної інформації;

5) ідеї, процедури, процеси, концепції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції;

6) твори, термін дії авторського права на які минув.

До цієї групи об’єктів, що охороняються авторським правом належать:

1)твори науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які існують в письмовій, усній, образотворчій та об’ємно-просторовій формах;

2)комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді цифр, слів чи символів, придатних для читання машиною і призначених для приведення її в дію з метою досягнення певного результату;

3)база даних – сукупність даних або матеріалів, систематизованих у формі, придатній для читання машиною.

Бази даних охороняються без врахування того, чи є інформація, яку вони містять, об'єктом авторського права. Однак авторське право за базу даних видається тільки тоді, коли кожний з добутків, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом авторського права. При цьому правова охорона не поширюється на ідеї і принципи, покладені в основу бази даних чи якої-небудь з її частин.

Суміжні права – це права, які прилучаються до авторського права і є похідними від нього. До цих прав належать права виконавців, права виробників фонограм і права організацій мовлення.

Права виконавців охороняються, якщо виконання: уперше мало місце на території України; зафіксовано на фонограмі, що охороняється законом; не зафіксовано на фонограмі, але включено в передачу організації віщання, що охороняється законом. Права виробників фонограм охороняються, якщо: виробник є громадянином України чи юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України; фонограма вперше озвучена на території України; перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Інші об’єкти інтелектуальної власності – це результат творчої діяльності людини, який не належить до перших двох груп об’єктів інтелектуальної власності.

До складу інших об’єктів інтелектуальної власності належать:

1)раціоналізаторська пропозиція – це технічне рішення, що не є новим взагалі, але є новим і корисним для підприємства, для якого воно подано. Як правило, це стосується вдосконалення конструкції виробу, техніки, технології виробництва або складу матеріалів;

По своїй сутності раціоналізаторські пропозиції, як і винахід, є технічним рішенням, але відрізняються від останніх мірою новизни. Раціоналізаторська пропозиція має, так сказати, «місцеву» новизну, тобто є новою стосовно до техніки і технології, використовуваної на даному підприємстві, незалежно від того чи відомо це технічне рішення де-небудь чи ще ні.

2)«ноу-хау» – це знання чи досвід підприємства в технічній, організаційній, економічній, виробничій чи інших сферах, які можуть бути фактично використані та принести підприємству певні переваги. «Ноу-хау» не захищається охоронними документами, але й не оприлюднюється, воно є власністю підприємства, оскільки на його розробку витрачаються значний час і кошти;

Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «знати як робити», тобто під «ноу-хау» прийнято розуміти незахищені охоронними документами і неопубліковані (цілком чи частково) знання чи досвід. Об'єктами «ноу-хау» можуть бути посібники (довідники), специфікації, формули, рецепти, знання і досвід у сфері маркетингу, оформлення упакування продукції. Важливою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань і досвіду, на розробку (придбання) яким підприємство, як правило, витрачає значні кошти і час.

3)гудвіл – це сформований імідж підприємства, який складається з досвіду, ділових зв’язків, прихильності споживачів як до товарного знаку (знаку обслуговування) так і до фірмового найменування, домінуючі позиції на ринку товарів;

4)комерційна таємниця – відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства в галузях науково-технічної, виробничо-господарської, фінансово-економічної діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.