Методичні рекомендації до практичного заняття

Під комплексною оцінкою фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик: ліквідності, ризикованості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають визначенню поточна вартість активу та реальна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризикованості та ліквідності.

Якщо CFi - грошовий потік за фінансовим активом за i- й період, n – кількість періодів до погашення фінансового активу, N- сума, яку одержить інвестор при погашенні, сумарний грошовий потік можна обчислити за активом можна обчислити за формулою:

, (4.35)

CFi визначається сумою процентних чи дивідентних виплат за активом за період i.

Ринкова вартість купонної облігації може бути оцінена за формулою:

, (4.36)

де Ci - купонні виплати за і-й період;

n – кількість періодів до погашення;

N – сума, яка отримає власник облігації при її погашенні (як правило, дорівнює номінальній вартості облігації);

k0 – дисконтна ставка, що дорівнює існуючій ставці за подібними зобов’язаннями та відображає дохідність при погашенні цієї облігації.

Формулу (9.1.) використовують для оцінювання ринкової вартості облігації у разі, коли останні купонні виплати щойно відбулися, а наступні будуть здійснені в кінці періоду (якщо виплати проводять щороку, наступні виплати мають відбутися через рік).

Якщо з моменту останніх купонних виплат минуло t1 днів, до наступних виплат залишилося t днів, період становить T днів ( як правило T = 365), вартість облігації з фіксованим купоном C з достатнім ступенем точності може бути обчислена за формулою:

, (4.37)

Оцінювання акцій, як і оцінювання інших фінансових активів, проводиться з метою визначення доцільності інвестування коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій.

У разі постійних дивідендів внутрішня вартість акції визначається:

, (4.38)

де Di - очікувані дивіденти за i- й період;

ka – ставка дисконтування, що відображає очікувану дохідність акцій.

Ринкова вартість акції з постійним коефіцієнтом зростанням дивідендів визначається за формулою:

(4.39)

де g – коефіцієнт зростання.

Хеджування за допомогою будь-яких строкових угод полягає в частковій або повній нейтралізації несприятливих коливань ринкової конюктури як для покупців, так і для продавців фінансових чи матеріальних активів.

Форвардна ціна для контрактів, які не переоцінюються на прикінці дня визначається:

Ф = Цс + Цс (r – ka), (4.40)

де Цс – ціна спот активу;

r – вартість фінансування;

ka - дохідність активу.

За допомогою ф’ючерсних угод здійснюється захист від можливого падіння цін на певний актив (коротке хеджування) та від зростання цін (довге хеджування).

Фінансовий результат за ф’ючерсною угодою підраховується за формулою:

Фр= (V2-V1)*С*N (4.41)

де: Фр – фінансовий результат;

V2 – вартість ф’ючерсного контракту (одиниці базисного активу) в певний момент іпісля відкриття позиції;

V1 – вартість ф’ючерсного контракту (одиниці базисного активу) в момент відкриття позиції;

С – одиниця контракту;

N – кількість укладених контрактів.

Слід зважити на те, що знак фінансового результату по ф’ючерсній угоді залежить як від виду відкритої ф’ючерсної позиції (довга чи коротка), так і від напрямку зміни цін на ринку у момент часу. Так наприклад , якщо ви відкрили довгу позицію, а у момент часу і ціни збільшились по відношенню до ціни , що склалася на момент відкриття позиції, ви виграли (тому що купили контракт за ціною нижчою, ніж та , що склалася на ф’ючерсному ринку у момент часу і ). Аналогічно визначається фінансовий результат і для короткої позиції.

Тік – це мінімальна зміна ціни на певний біржовий товар. Встановлюється кожною біржею самостійно. Так, наприклад на товарних біржах у США один тік на ринку зернових складає 1/4цента. Один пункт складає 1/100 цента.

Маржа – це гарантійний внесок що вноситься учасниками ф’ючерсної торгівлі під час проведення торгів у разі відкриття ними короткої чи довгої позиції.

Довга позиція – купівля ф’ючерсного контракту.

Коротка позиція – продаж ф’ючерсного контракту.

Первісна маржа, як правило, складає 10% від загальної вартості контракту, і є гарантійним депозитом за ф’ючерсним контрактом.

Підтримуюча маржа – це межа, нижче якої не може знижуватися кількість коштів на рахунку клієнта, вона , як правило, складає 75% від первісної маржі .

Варіаційна маржа – це різниця між первісною маржею та залишком коштів на рахунку. Вноситься у разі, якщо на рахунку залишилося коштів менше ніж сума підтримуючої маржі.

Опціон - один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні подіютья опціони на PUT – «на продаж» CALL – « на купівлю». Опціон це право виконати чи не виконати угоду.