Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення цієї теми треба починати з ознайомлення з поняттям фінансової послуги та особливостями українського законодавства щодо ринку фінансових послуг, а також з основними принципами функціонування ринку фінансових послуг та їх учасників. Поглибити знання щодо діяльності суб’єктів ринку фінансових послуг.

Суб’єкти (учасники) ринку фінансових послуг – фінансові установи та суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні або фізичні особи), які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Суб’єктами ринку фінансових послуг можуть бути:

- практично кожний індивідуум - фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності;

- групи громадян (партнерів);

- трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Необхідно знати, що пріоритетними чинниками при виборі фінансової установи, яка здатна задовольнити потреби споживачів шляхом надання їм фінансових послуг, є надійність посередника; позитивний досвід його діяльності на ринку, підтверджений відповідними офіційними даними; прийнятний рівень оцінки вартості фінансових послуг; належний набір і достатня прибутковість фінансових продуктів; індивідуальний підхід до клієнта; можливість отримання супутніх фінансових послуг тощо.

Вміти дати характеристику груп суб’єктів ринку фінансових послуг:

· продавців і покупців фінансових активів (інструментів, послуг);

· фінансових посередників;

· суб’єктів, що виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників ринку фінансових послуг та окремих операцій на фінансовому ринку тощо).

Фінансові посередники надають можливість приватним особам - власникам заощаджень диверсифікувати кошти, що, за сприятливих умов на ринку, дозволить громадянам отримати більші доходи на свої фінансові вкладення. Саме в домогосподарствах утворюється основний надлишок фінансових ресурсів, який розміщуються у відповідних інститутах (банках, кредитних спілках, страхових компаніях, недержавних пенсійних фондах), вкладаються в цінні папери і спрямовуються фінансовими посередниками на фінансування конкретних фірм, державного сектору тощо.

Фінансові посередники (банківські і небанківські фінансово-кредитні установи) у процесі своєї діяльності практично створюють нові фінансові активи, рівномірно розподіляють ризики, формують власні доходи і прибутки, успішно вкладаючи в інвестиційні та інші проекти залучений і позичений капітал.

Рекомендована література

Основна література

[ 2,13,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 5,9,10,12,19,21,22]