Фізіологічна класифікація й характеристика фізичних і спортивних вправ

Визначення понять.

Фізичні і спортивні вправи – це сукупність безперервно пов’язаних рухових дій, спрямованих на досягнення відповідної мети (вирішення рухового завдання).

Рухова діяльність – це не тільки здатність високоорганізованої матерії, а й необхідна умова самого життя, його еволюції.

Кінезифілія – природна біологічна потреба людини у рухах.

Гіпокінезія– це зменшення (дефіцит) рухової активності.

Гіподинамія– це зниження тонусу скелетних мязів в результаті зменшення впливу гравітації на тіло людини.

Адинамія– повна відсутність рухової активності.

Енергетична потужність – це кількість енергії, яка витрачається людиною на виконання фізичної вправи за одиницю часу.

Валові енергетичні витрати – це кількість енергії, яка витрачається людиною на виконання фізичної вправи в цілому.

Анаеробні спортивні вправи – це вправи під час виконання яких основним джерелом енергії є анаеробні процеси енергопродукції (фосфагенне джерело і гліколіз).

Аеробні спортивні вправи – це вправи під час виконання яких джерелом енергії є окисне фосфорилювання.

Наявність значної кількості фізичних й спортивних вправ, які використовуються в системі фізичного виховання і спорту вимагає їх фізіологічної класифікації, що створює передумови їх цілеспрямованого використання для розвитку фізичних якостей та формування фонду рухових навиків.

Найбільш загальна фізіологічна класифікація може бути проведена на підставі трьох основних характеристик активності скелетних м’язів, які забезпечують їх виконання:

o об’єму активної м’язової маси;

o типу м’язових скорочень;

o сили або потужності скорочення.

У відповідності до об’єму активної м’язової маси всі фізичні вправи поділяють на локальні (приймає участь 1/3 м’язової маси), регіональні (приймає участ від 1/3 до 1/2 всієї м’язової маси тіла) й глобальні(приймає участь понад 1/2 всієї маси скелетних м’язів).

Якщо за основу береться тип скорочення скелетних м’язів ( ізометричний, ізотонічний, ізокінетичний ) то всі фізичні вправи можна поділити на статичні, динамічні й ізокінетичні.

При класифікації фізичних вправ по силі скорочення головних м’язових груп необхідно враховувати дві залежності : “сила-швидкість”і „сила_тривалість” м’язового скорочення.

Класифікація фізичних вправ за показниками енерговитрат передбачає використання двох показників : енергетичної потужності й волових енергетичних витрат.За показниками енергетичної потужності фізичні вправи поділяють на легкі, помірні, важкі й дуже важкі.Проте для оцінки важкості вправ необхідно також враховувати ряд чинників: характер виконуваної роботи (статична чи динамічна), об’єм активної м’язової маси (локальні, регіональні, глобальні), тотальні розміри тіла, вік, стать, ступінь тренованості, зовнішні умови.

Фізіологічна класифікація спортивних вправ.Всі спортивні вправи в найбільш загальному плані поділяють на 2 групи : 1) вправи, які вимагають прояву високих показників з боку провідних фізіологічних систем й фізичних якостей ( всі види легкої атлетики, плавання, лижний спорт, веслування, спортивні ігри, одноборства та інші); 2) технічні спортивні вправи ( автомотоспорт, авіаспорт, санний спорт, кінний спорт тощо), які вимагають розвитку специфічних психофізичних функцій (уваги, тонкої координації рухів, швидкості реакції).

У відповідності з загальною кінематичною характеристикою спортивні вправи першої групи поділяють на циклічні й ациклічні.