Залізничний транспорт

На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв’язків як у межах України, так і з іншими державами.Загальна довжина залізниць України в 1913 році становила 15,6 тис. км. У довоєнні роки тут їх споруджено майже 5 тис. км. Основне будівництво нових і докорінна реконструкція діючих магістралей зосереджувалися у напрямах Донбас – Валуйки – Єлець – Центр, а також на інших виходах з Донбасу. У 1937 р., завершено спорудження й реконструкцію залізниці Донбас – Москва, збудовано залізницю Херсон – Харків.

В Україні є кілька великих транспортних вузлів. Економічні ознаки їх – характер розміщення продуктивних сил і чисельність населення обслуговуваних районів. З цими характеристиками пов’язані обсяги роботи галузі, залежно від чого транспортні вузли поділяють на малі, середні та великі з активним та пасивним транспортним балансом. Транспортні вузли виділяють також за територіально-функціональним призначенням і характером експлуатаційної роботи. Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк. Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Лозова, Фастів, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Синельникове, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень.

В Україні шість залізниць об’єднані департаментом “Укрзалізниці”, в тому числі 900 лінійних підприємств для перевезень на магістралі з експлуатаційною довжиною 22,8 тис. км., з них електрифіковано – 8,3 тис.км.

Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США та Канади. Обсяг вантажних перевезень українських залізниць перевищує сумарний обсяг перевезень 12-ти країн Європейського співтовариства, разом узятих.

У 1998 р. залізницями перевезено 286 млн т вантажів, послугами залізничного транспорту скористались 502 млн пасажирів. Разом з тим потреби в перевезеннях задовольняються неповністю і якість їх поки що низька. Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскільки нестворено достатніх резервів пропускних, провізних та переробних потужностей, а виробнича база фізично й морально застаріла. Залізниці неспроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсутність поставок нових пасажирських вагонів, які імпортувалися з ближнього та далекого зарубіжжя.

Для забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень необхідно:

· збудувати швидкісні залізничні лінії;

· збільшити середню масу одного потягу за рахунок підвищення статичного навантаження, видовження приймально-відправних колій;

· довести довжину станційних колій до 80 – 85% експлуатаційної довжини залізниць;

· поповнити парк локомотивів електровозами й тепловозами нового покоління з максимальною уніфікацією вузлів, автоматизованими системами управління, діагностики й безпеки, а вагонний парк – великовантажними вагонами;

· перейти на електронну централізацію стрілок, створити виробничу базу для будівництва пасажирських вагонів з використанням імпортного устаткування та нових технологій.

Для того, щоб матеріально-технічна база залізниць України максимально відповідала потребам економіки, необхідно придбати: 543 секцій електровозів, 925 секцій тепловозів, 2800 пасажирських і 33 000 вантажних вагонів, 670 вагонів електропоїздів, 260 дизельних поїздів, замінити 6 тис. км рейок, 7,7 млн шт. шпал, 13 000 комплектів стрілочних переводів.

В Україні розроблено відповідну програму розвитку залізничного транспорту, якою передбачається створення виробництва пасажирських вагонів локомотивної тяги, електро- й дизель-потягів. Вперше передбачено виробництво вагонів з асинхронним приводом. Кузови вагонів передбачено випускати з нержавіючої сталі, що поліпшить параметри експлуатації. Нині виробництво вагонів доручено Крюківському вагонобудівному заводу (разом з 30 підприємствами).

Для України важливою є інтеграція в європейську транспортну систему, тому що через її територію проходить 4 транспортних коридори. Для цьго необхідна електрифікація виробництв.

Здійснюється також модернізація транспортних вузлів міжнародного значення. Транспортна мережа також потребує значної реконструкції, передусім у широтному напрямку. Є потреба у швидкісних магістралях, у районах високого навантаження паралельних шляхів, у збільшенні довжини станційних колій, більшій автоматизації руху, у заводі шляхових машин для будівництва залізниць.