Суть теодолітного знімання.

Теодолітна зйомка — горизонтальна; за її результатами складають контурний план місцевості. При теодолітній зйомці границі будівель, доріг, контурів угідь тощо вимірюють способами обходу, полярним, перпендикулярів, засічок. Для цього на місцевості треба мати базисні — опорні точки і лінії, від яких і виконують детальні вимірювання. Мережу таких опорних точок називають зйомочним обґрунтуванням. Польові роботи при теодолітній зйомці організовують так, щоб насамперед виконати вимірювання, що забезпечують нанесення координат опорних точок.

Теодолітна зйомка складається з таких етапів:

1. Підготовчі роботи (камеральна підготовка матеріалів).

2. Рекогносцировка місцевості і закріплення опорних точок.

3. Польові вимірювальні роботи.

4. Камеральна обробка результатів вимірювань.

Підготовчі роботи. В період камеральної підготовки виявляють плани, складені на цю місцевість за раніше виконаними зйомками; з наявних матеріалів відбирають плани і карти найбільших масштабів і зйомок останніх років. Якщо на місцевості, що її знімають, є пункти державних геодезичних мереж, то складають схему їх розміщення, а з каталогів виписують координати.

На підібраних планах або топографічних картах складають проект організації польових робіт.

Рекогносцировка місцевості. Після камеральної підготовки виконавець оглядає місцевість, виявляє зміни в контурах, перевіряє доцільність виконання наміченого проекту, уточнює його на місці, визначає місця встановлення точок зйомочного обґрунтування, закріплює їх геодезичними знаками і намічає шляхи прив'язки визначених точок до пунктів державної геодезичної мережі.

Польові роботи Слідом за цим виконують безпосередні польові вимірювання в два етапи: побудова зйомочного обґрунтування і зйомка контурів.

Камеральна обробка –це обробка польового журналу, обчислення відомостей координат, побудова плану, обчислення площ.

При теодолітній зйомці використовують таке основне приладдя: теодоліти, мірні стрічки, рейки.

Щоб виміряти кут (тобто знайти горизонтальну проекцію кута місцевості на горизонтальну площину), застосовують теодоліт.

При теодолітній зйомці зйомочне обґрунтування складається з теодолітних ходів — многокутників, в яких вимірюють довжини сторін d₁, d₂.- і кути b₁, b₂ - між сторонами.

Теодолітний хід може бути:

розімкнутий— якщо його початок і кінець спираються на пункти геодезичного обґрунтування; у цьому ході кути b₁ і b₅ при початковій і кінцевій точках, що збігаються з точками опорної геодезичної мережі, називають прилеглими, основним його призначенням є полегшення знімання внутрішньої ситуації;

Рис. 1. Розімкнутий теодолітний хід

зімкнутий - зімкнутий многокутник, звичайно прив'язаний до точок геодезичного обґрунтування; на малюнку для прив'язування, тобто передачі координат від опорної точки В, виміряно кути b_В і b₁^/ і лінію між точками В і 1;

Рис. 2. Замкнутий теодолітний хід

висячий — хід прилягає до геодезичного обґрунтування одним своїм кінцем, другий кінець залишається вільним.

Точку повороту теодолітного ходу намічають так, щоб над нею можна було встановити теодоліт для вимірювання кута; з неї добре проглядалася і була доступна для зйомки навколишня місцевість; було видно знаки, встановлені на попередній і наступній точках ходу; зручно було вимірювати стрічкою довжини ліній між сусідніми точками ходу; довжини сторін ходу не перевищували 400—500м, не були менші від 150м і в середньому дорівнювали 250м; при зйомці способом перпендикулярів сторони ходу містилися від знімальних границь не далі 50—70м.

Звичайно теодолітні ходи прокладають вздовж ґрунтових і шосейних доріг, по просіках та інших зручних для вимірювання місцях. Знімаючи річки, щоб краще бачити заплаву і зберегти знаки, хід краще прокладати на підвищених місцях. При дорожніх і річкових розвідках теодолітні ходи, як правило, будуть розімкнуті і наближатися до прямолінійних, тобто кути між, сторонами близькі до 180°. При зйомці окремих ділянок ходи звичайно замкнуті, бо лінії ходу суміщаються з границями самих ділянок або угідь. Якщо замкнутий хід дуже витягнутий, то в його найвужчому місці роблять перемичку — діагональний хід.

Точки теодолітного ходу закріплюють дерев'яними кілками завтовшки близько 6см стовпами або залізними трубами на бетоні. Часто при інженерних роботах такі точки використовують як репери при нівелюванні, тому їх слід заривати в землю нижче глибини промерзання ґрунту. Над поверхнею землі кілок не повинен виступати більш як на 5см. Встановлений знак обкопують канавою у вигляді трикутника або круга.

При вимірюванні кута між сторонами ходу теодоліт центрують над вершиною кута. Точність центрування має бути тим вища, чим коротші сторони, що утворюють кут. Наприклад, при відстанях понад 150м треба центрувати з точністю до 1см, a при менших відстанях — 0,5см. Після цього вимірюють кут, звичайно правий за ходом. Вимірюють усі кути ходу, в тому числі й прилеглі кути b₁, b₂, b₃ … одним повним прийомом — при двох положеннях вертикального круга, з переставлянням лімба між півприйомами на якийсь кут. При вимірюванні кута 1-мінутним або 30-секундним теодолітом розбіжність між значеннями кута, одержаними в півприйомах, не повинно перевищувати подвійної точності верньєра; при вимірюванні оптичними теодолітами з мікрометрами - не більше 30".

Сторони в теодолітних ходах вимірюють стальними стрічками і далекомірами з точністю 1 : 1000—1 :3000.