Поняття та суть управлінського рішення
Управління завжди здійснюється з метою досягнення певних цілей, а реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень.
Вироблення рішення— це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Воно є процесом,який реалізується суб’єктом управління та визначає дії, спрямовані на досягнення наперед визначеної цілі в певній фактичній чи запроектованій ситуації.
Вироблення управлінського рішення — творча, вольова дія суб’єкта управління на основі знання об’єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про це, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або у зміні цілі. У широкому значенні управлінське рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації, що становить основу процесу управління.
Потреба в прийнятті рішення виникає у зв’язку із зовнішніми обставинами (припис вищестоящого органу управління, координація і регулювання відносин з іншими органами управління) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів діяльності, виникнення резервів, порушення дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи. Вони спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі.
Для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до розробки, реалізації й оцінювання управлінських рішень, з метою підвищення їх результативності, ефективності, якості та послідовності, застосовують їх певну класифікацію.
Управлінські рішення можна класифікувати:
• за характером цілей;
• за функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються (сферою дій);
• за рівнями ієрархії систем управління;
• за характером організації розробки;
• за причинами виникнення;
• за вихідними методами розробки;
• за організаційним оформленням.
За характером цілейрішення, які приймаються, можуть бути: стратегічні, тактичні, оперативні.
За функціональним змістом,тобто за відношенням до загальних функцій управління, управлінські рішення поділяються на: планові рішення, організаційні, технологічні, прогнозуючі.
За рівнями ієрархії систем управліннярозрізняють управлінські рішення: на рівні великих систем; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи.
Залежно від характеру організації розробки рішеньвиділяють: одноособові, колегіальні, колективні.
За причинами виникнення управлінські рішенняподіляють на:
— ситуаційні, пов’язані з характером обставин, що виникають;
— рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вищестоящих органів;
— програмні, пов’язані із включенням даного об’єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;
— ініціативні, пов’язані з виявленням ініціативи системи, наприклад, у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;
— епізодичні й періодичні, що випливають із періодичності відтворювальних процесів у системі.
Залежно від методів розробки управлінські рішеннябувають:
— графічні, з використанням графоаналітичних підходів (сіткових моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем);
— математичні, які передбачають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;
— евристичні, пов’язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.
За організаційним оформленням управлінські рішенняподіляють на:
— жорсткі, що однозначно задають подальший шлях їх втілення;
— орієнтовні, що визначають напрямок розвитку системи;
— гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;
— нормативні, що задають параметри протікання процесів у системі.
Другий підхід до класифікації пов’язаний з характером завдань, що вирішуються: економічних, організаційних, технологічних, технічних, екологічних та ін.
Зазвичай класифікаційні підходи використовують комплексно, що дає змогу всесторонньо оцінити обставини, в яких приймаються управлінські рішення.
До управлінських рішень висувається низка вимог, зокрема:
— всестороння обґрунтованість;
— своєчасність;
— необхідна повнота змісту;
— повноважність (владність);
— узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.
Всестороння обґрунтованістьрішення означає, що воно має охоплювати весь спектр питань, всю повноту вимог управлінської системи (на основі аналізу ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку економічних і соціальних перспектив регіону, галузі, національної економіки).
Своєчасністьуправлінського рішення передбачає недопущення відставання або випередження потреб і завдань соціально-економічної системи.
Необхідна повнота змістурішень означає, що рішення має охоплювати весь об'єкт управління, всі сфери його діяльності, всі напрямки розвитку. В найбільш загальній формі управлінське рішення має охоплювати:
1) сукупність цілей функціонування і розвитку об’єкта управління;
2) основні шляхи і способи досягнення цілей;
3) засоби і ресурси, які використовуються для досягнення цих цілей, а також джерела надання ресурсів;
4) відповідального за все управлінське рішення та відповідальних за досягнення конкретних цілей та надання необхідних ресурсів;
5) терміни досягнення цілей та надання необхідних ресурсів;
6) порядок взаємодії між виконавцями;
7) організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення (Для системи державного управління остання риса реалізується через відповідні плани діяльності органів державної влади, що є співвиконавцями цього управлінського рішення)
Важливою вимогою, яка висувається до управлінського рішення є повноважність (владність) рішення— строге дотримання суб’єктом управління наданих йому прав і повноважень, збалансованість прав і відповідальності кожного органу, кожної ланки, кожного рівня управління.
Узгодженість з раніше прийнятими рішеннямиозначає перш за все послідовність, несуперечливість розвитку, необхідність збереження і дотримання причинно-наслідкового зв’язку суспільного розвитку.
Врахування наведених вимог забезпечує якість управлінських рішень, під якою слід розуміти рівень його відповідності характеру вирішуваних завдань функціонування і розвитку певних соціальних систем.
До чинників, які визначають якість, результативність і ефективність управлінських рішень належать:
• об’єктивні закони суспільного розвитку, пов’язані з прийняттям і реалізацією управлінського рішення;
• чітке формулювання цілі — для чого приймається управлінське рішення, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти і зіставити поставлену ціль і досягнуті результати;
• обсяг і цінність інформації, на основі якої приймається рішення;
• термін розробки управлінського рішення;
• організаційні структури управління;
• форми і методи здійснення управлінської діяльності;
• методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень;
• суб’єктивність оцінки варіанта вибору рішення;
• стан управлінської і керованої системи (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад);
• система експертних оцінок рівня якості й ефективності управлінських рішень.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 592;