Відносна геохронологія. Геохронологічна шкала

Відносна геохронологія визначає відносний вік осадових, метаморфічних і вулканічних порід на основі принципу послідовності нашарування (т. зв. закон послідовності нашарування датського дослідника Н. Стено, 1669), згідно з яким за непорушеного залягання кожний пласт, що залягає вище, є молодшим за той, що знаходиться під ним. Одночасність утворення порід установлюється за співвідношенням з товщами шаруватих гірських порід. Основою шкали відносного геологічного часу – геохронологічної шкали – стала загальна стратиграфічна шкала, яку було розроблено внаслідок багаторічної практики європейських геологів у другій половині ХIX ст. У першому варіанті її було запропоновано і прийнято на Міжнародному геологічному конгресі у 1881 р. Ця шкала неодноразово доповнювалася і змінювалася аж до сьогодення. Сучасний варіант її наведено нижче (табл. 6.1). Кожному геохронологічному підрозділові відповідає підрозділ стратиграфічний – речовинний вираз частки геологічного часу. Стратиграфічні підрозділи об’єднуються в стратиграфічну шкалу, що відбиває послідовність стратиграфічних підрозділів осадових, вулканічних та метаморфічних утворень.

Згідно з прийнятим геохронологічним розподілом, геологічний час поділяється на два нерівнозначних еони (лат. аеоn – довготривалий період часу) – криптозой та фанерозой. Криптозой (грецьк. криптос – захований, таємний, зое – життя) охоплює проміжок геологічного часу в 3 млрд. років.

Протягом нього сформувалися базальтова та гранітна оболонки земної кори. Органічні решітки у породах криптозою (за винятком верхніх його товщ) відсутні. До фанерозою (грецьк. фанерос – явний) відносять верхні товщі земної кори, що характеризуються достовірними органічними рештками. Вони поділяються на ери.

Дві перших – архейська та протерозойська – входять до складу криптозою, а три інших – палеозойська, мезозойська та кайнозойська – до складу фанерозою.

Таблиця 6.1 – Геохронологічна шкала

Продовження таблиці 6.1

Ерам відповідають одиниці стратиграфічної шкали – ератеми, або групи, назви яких відповідають назвам ер (архейська, протерозойська, палеозойська, мезозойська, кайнозойська ератеми). Архейська і протерозойська ератеми через недостатню вивченість відкладів не мають загальноприйнятих стратиграфічних підрозділів (окрім місцевих) і часто виділяються під назвою докембрію.

Ери фанерозою, завдяки добрій вивченості відкладів, поділяються на 12 періодів, у складі яких виділяють 33 епохи.

Для скороченого позначення геохронологічних підрозділів застосовують індекси. Ери та ератеми позначаються двома великими літерами (архей – АR), періоди і системи – однією (Перм – Р), епоха, або відділ, позначаються цифрою в основі літери (К₂ – верхня крейда). Позначками віку, що прийняті у геохронологічній шкалі, широко користуються у геологічній практиці при складанні геологічних карт, розрізів та інших геологічних документів.

Для зручності читання застосовуються кольори, у які фарбують виходи на земну поверхню гірських порід того або іншого стратиграфічного підрозділу. Наприклад, відклади юрського віку фарбуються у блакитний колір, палеогенового – в оранжевий, карбону – в сірий, перми – у коричневий, архею – у червоний і т. ін.

Для стратиграфічного розчленування товщ гірських порід за віком у геології використовують палеонтологічні методи досліджень, що ґрунтуються на вивченні викопних решток організмів і рослин (відносна геохронологія). До недавнього часу це був єдиний спосіб визначення віку гірських порід.