Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості

Різні органи чуття, що дають людині інформацію про стан оточення, в якому вона знаходиться, можуть бути більш чи менш чутливими до відповідних подразників, тобто можуть відображати їх з більшою чи меншою точністю.

Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який у даних умовах здатен викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, який викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття.

Подразники, що мають меншу силу за нижній абсолютний поріг відчуття, так звані підпорогові, не викликають виникнення відчуттів, і сигнали про них не передаються в кору головного мозку. Кора кожного окремого моменту сприймає лише життєво актуальні імпульси, при цьому затримуючи усі інші, у тому числі й імпульси від внутрішніх органів. Такий стан речей є життєво доцільним, оскільки, якщо кора головного мозку будь-якого організму однаково сприйматиме усі імпульси та забезпечуватиме на них реакції, то це призведе до загибелі організму.

Саме кора головного мозку забезпечує виживання організму, підвищуючи поріг своєї збудливості і тим самим перетворюючи неактуальні імпульси у підпорогові та позбавляючи організм від зайвих реакцій.

Нижній поріг відчуттів певного органу чуття визначає рівень абсолютної чутливості відповідного аналізатора. Між абсолютною чутливістю та величиною порогу існує зворотна залежність: чим менша величина порогу відчуття, тим вища чутливість даного аналізатора.

Абсолютна чутливість аналізатора обмежується не тільки нижнім, але й верхнім порогом відчуття. Верхнім порогом відчуття називається максимальна сила подразника, при якій ще виникає відчуття, адекватне діючому подразнику. Подальше збільшення сили подразника, що впливає на рецептори, викликає в них лише больові відчуття (наприклад, надгучний звук).

Величина нижнього та верхнього порогів чутливості змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності, віку людини, функціонального стану рецептора, сили і тривалості подразнення тощо.

За допомогою органів чуття людина не тільки констатує наявність або відсутність того чи іншого подразника, але й розрізняє подразники за їхньою силою. Мінімальна відмінність між двома подразниками, що викликає ледь помітну відмінність відчуттів, називається порогом розрізнення.

Пірог розрізнення є величиною не абсолютною, а відносною, тобто розрізнення двох подразників може відбутися при певному відношенні їх властивостей. Наприклад, якщо в одній руці знаходить предмет вагою 100 грамів, то для виникнення відчуття ледве помітного збільшення ваги необхідно додати приблизно 3,4 грами. Якщо ж вага предмету складає 1000 грамів, то необхідно додати приблизно 33,3 грами. Таким чином, чим більша величини початкового подразника, тим більшою має бути її збільшення.

Поріг розрізнення характеризується відносною величиною, що є постійної для даного аналізатора. Так, для зорового аналізатора це відношення складає приблизно 1/100, для слухового – 1/10, для дотикового – 1/30.

Чутливість аналізаторів не є постійною, а може змінюватися під впливом певних фізіологічних та психологічних умов.

Адаптація (або пристосування) – це зміна чутливості органів чуття під впливом подразника.