Критерії оцінки ефективності праці робочих.

1. Продуктивність праці та якість виготовленої продукції.

2. Ступінь інтенсивності виконання роботи, але за умови якості продукції, інакше це – збитки підприємству.

3. Схильність до раціоналізаторства, бажання і вміння опанувати новітнє обладнання.

4. Дисциплінованість та відповідальність.

5. Дотримання правил техніки безпеки.

6. Прагнення до професійного зросту.

Основною проблемою господарської практики є аналіз співвідношення результатів (обсяг виробленої і реалізованої продукції, прибуток, показники якості та конкурентоспроможності тощо) та витрат ( обсяг використаних економічних ресурсів – а) робоча сила; б) природні ресурси (земля та сировина); в) засоби виробництва ( верстати)).

Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). А якщо результати визначаються обсягом продукції, то такі показники називають продуктивністю.

!!!!AПродуктивність праці- це показник її ефективності, результативності, який, з одного боку, показує здатність працівників випускати певну кількість продукції в одиницю часу ( виробіток ), а з іншого боку показує кількість праці у нормо-годинах, яку витрачено на виконання одної операції, або виготовлення одиниці виробу ( трудомісткість ).

Розрізняють норму часу (тобто,трудомісткість)та норму виробітку,які обернені між собою, тобто:

Н ч = Т \ Н вир та Н вир = Т \ Н ч,деТ– тривалість зміни( 8 год = 480 хв).

Приклад: 1)Н ч = 0.5 н-г на деталь, тоді денна (змінна) Н вир =

2) Н вир = 40 деталей на зміну, тоді Н ч =

Очевидно, що підприємство повинно вживати заходи для підвищення продуктивності праці, тобто збільшення виробітку та зменшення трудомісткості.

Існують три методи визначення виробітку :

· натуральний– ділення обсягу виробленої продукції у натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах. Натуральні показники точні, дуже наочні, проте вони мають суттєвий недолік: їх неможливо застосувати до різнорідної продукції.

Приклад: Місячний випуск продукції одним робочим 2 000 деталей, відпрацьовано за місяць – 170 годин. Тоді середньогодинний виробіток =

· вартісний– ділення обсягу виробленої продукції в грошовому виразі на середньоспискову чисельність робітників, або на відпрацьовану ними кількість людино-годин, людино-днів;

Приклад: Річний випуск продукції 800 тис.грн, чисельність робочих 100 чол, кожен відпрацював 245 днів по 8 годин на зміну. Тоді середньоденний виробіток =

, середньогодинний виробіток =

· трудовий– ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників.

Приклад: Розрахувати середньогодинний виробіток одного з 5 робочих бригади, яка протягом зміни (8 год) виготоили 20 деталей А, на які встановлено норму часу 30хв (0,5 г) за одиницю, та 120 деталей В, на які встановлено норму часу 15 хв (0,25 г).

20x0,5 + 120x0,25, отже середньогодинний виробіток одного робочого – 1 деталь.

5x8

Виробіток взагалі може бути середньогодинним, середньоденним, середньомісячним та середньорічним.

Приклад: Річний випуск продукції – 2 млн.грн, чисельність робочих – 200 чол., робочих днів на рік -250, тривалість зміни – 8 годин.

Тоді на одного робочого :

1. Середньорічний виробіток = ; 2. Середньоденний виробіток = ; 3. Середньогодинний виробіток =

Виходячи з цього можна розрахувати планову чисельність основних робітниківза такими методами :

1. За трудомісткістю виробничої програми :

Т сум

Ч о.р. = ---------------------, чол,

Ф д * К в.н

де Т сум – сумарна трудомісткість річної виробничої програми, н-год;

Ф д - дійсний фонд часу роботи одного робітника за рік, год.

К в.н – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

2. За нормами обслуговування :

Ч о.р. = n * Зм * К сс / Н.о, чол,

де n – загальна кількість одиниць устаткування, які треба обслуговувати;

Зм – кількість змін роботи устаткування ;

Ксс – коефіцієнт спискового складу ( відношення явочної чисельності робітників до спискової);

Н о – норма обслуговування на одного робітника, одиниць.

Організаційно-технічні заходи по збільшенню продуктивності праці :

¨ придбання і впровадження у виробництво сучасного обладнання;

¨ підвищення кваліфікації робочих та зміцнення трудової дисципліни;

¨ поліпшення умов праці і відпочинку;

¨ покращання організації робочих місць;

¨ матеріальне стимулювання робочих;

¨ організація доставки робочих на підприємство;

¨ своєчасне постачання якісних сировини і матеріалів;

¨ піклування керівництва про поліпшення соціальних умов робочих ( житло, дитячі та лікувально-профілактичні заклади, матеріальна допомога багатодітним або молодим сім’ям ) тощо.