Самоаналіз та внутрішні ресурси управлінця змінами. Емоційна компетенція управлінця

На сьогоднішній день для наукової спільноти став очевидним той факт, що, крім рівня загального інтелекту, що характеризує когнітивну сферу, для багатьох професій конче значущими виявляються певні аспекти емоційної сфери особистості.

Однією з найбільш ємних і узгоджених моделей, які розкривають емоційну сферу особистості, є модель емоційного інтелекту (ЕІ), причому останнє знаходить як теоретичні, так і емпіричні підтвердження.

Існує велика різноманітність моделей емоційного інтелекту, а також
безліч варіантів трактування цього поняття [Гоулман, 2008; Bar-On, 1997; Mayer, Salovey, 1997; Petrides, Furnham, 2000; Орел, 2009]. Проте спільними для всіх моделей є здатності розпізнавати, розуміти, використовувати і регулювати емоції як власні, так і інших людей. Дані компоненти в значній мірі відносяться з емоційними компонентами психічних регуляторів праці, виділених Е.А. Клімовим [Климов, 1998]. При цьому включеність в структуру емоційного інтелекту когнітивних компонентів знання про свій емоційний стан і про стан інших людей дозволяє припустити, що конструкт емоційного інтелекта частково захоплює і узагальнений, і актуальний «Я-образи», які також є психічними регуляторами праці.

Емоційний інтелект (ЕІ) (англ. Emotional intelligence, EI) – група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні і розумінні власних емоцій та емоцій оточуючих. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їх поведінка більш адаптивно і вони легше добиваються своїх цілей у взаємодії з оточуючими.

Основними складоими ЕІ є:

◙ Самосвідомість – свідомість суб’єктом самого себе на відміну від іншого – інших суб’єктів і світу взагалі; це усвідомлення людиною свого суспільного статусу і своїх життєво важливих потреб, думок, почуттів, мотивів, інстинктів, переживань, дій.

◙ Самоконтроль - помірність у діях і прояві емоцій, гальмування внутрішніх спонукань. Є рисою характеру (як звичка «володіти собою»), але термін також застосовується до поведінки груп людей і держав.

◙ емпатія (від греч. ἐν – «в» + грец. πάθος – «пристрасть», «страждання») – усвідомлене співпереживання поточному емоційному стану іншої людини, без втрати відчуття зовнішнього походження цього переживання.

Відповідно емпат – це людина з розвиненою здатністю до емпатії.

◙ навички відносин – це дії, сформовані шляхом повторення та доведення до автоматизму.Всякий новий спосіб дії, протікаючи спочатку як деякий самостійне, розгорнуте і свідома дія, потім у результаті багаторазових повторень може здійснюватися вже як автоматично виконуваного компонента дії.

◙ Мотивація (від лат. movere) – спонукання до дії; динамічний процес психофізіологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає його спрямованість, організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Соціальними передумовами розвитку ЕІ є:

Синтон (емоційна реакція оточення на дії дитини)

Рівень ЕІ батьків. Емоційно благополучні стосунки між батьками

Рівень освіти батьків і сімейний дохід

Ступінь уваги до розвитку самосвідомості

Впевненість у емоційної компетентності

Андрогінність (самоконтроль і витримка у дівчаток, емпатія і ніжні почуття у хлопчиків)

Внутрішній локус контролю

Релігійність

Перші публікації з проблеми ЕІ належать Дж. Мейеру і П. Селовею. Вельми популярна на Заході книга Д. Гоулман вийшла тільки в 1995 році.

Основні етапи становлення ЕІ:

– 1937 – Роберт Торндайк (Robert Thorndike) написав про соціальне інтелекті

– 1940 – Девід Векслер (David Wechsler) написав про інтелектуальні і неінтелектуальних компонентах (афективні, особистісні та соціальні фактори)

– 1983 – Горвард Гарднер (Horvard Gardner) написав про множині

інтелекті (внутріособистісні і міжособистісні інтелекти)

– 1990 – Джон Мейер (John Mayer) і Пітер Селовей (Peter Salovey)

придумали термін ЕІ, почали дослідницьку програму з вимірювання ЕІ.
– 1995 – Деніел Гоулман (Daniel Goleman) опублікував книгу «Emotional Intelligence».

Слід зазначити про те, що на Заході концепція ЕІ є комерціалізованою й популярною, проте з наукової точки зору в концепції немає змісту, відмінного від прийнятих раніше в психології понять комунікативних навичок та комунікативної компетентності.

Методами розвитку ЕІ є:

– Груповий тренінг.

– Індивідуальний тренінг.

– Коучинг – метод «індивідуального тренінгу», відрізняється від

групового тренінгу тим, що тренер працює з клієнтом індивідуально. Сучасний коучинг найчастіше здійснюється із застосуванням методів нейролінгвістичного програмування (НЛП), тому навчання й сертифікацію коучів (індивідуальних тренерів) проводять як правило автори НЛП і тренери НЛП міжнародної категорії. Від психологічного консультування коучинг відрізняється спрямованістю мотивації. Так, якщо психологічне консультування й психотерапія спрямовані на позбавлення від якогось симптому, робота з коучем передбачає досягнення певної мети, нових позитивно сформульованих результатів у житті і роботі.

– Тренінг дітей в сімейно-громадських дитячих центрах.

– Сімейне виховання.

– Гаптономія – методика пренатального (до народження) спілкування

батьків з плодом через дотик. У більш широкому сенсі гаптономія – це входження в псіхотактільний контакт, щоб гармонізувати, об'єднати, встановити відносини. Метою пренатальної гаптономіі є перше близьке знайомство і контакти подружжя з їх майбутньою дитиною за допомогою дотиків.

Сеанси гаптономіі проводять в перший місяць вагітності, у четвертий і п'ятий місяць вагітності, далі кожен місяць до кінця вагітності.

Гаптономія розроблена датським фізіотерапевтом Францем Вельдманом (Frans Veldman) (6 вересня 1920, Фліссінген – 25 січня 2010, ОМС) та вперше впроваджена їм у Франції в 1978 році. У Омсе (Франція) працює Міжнародний центр з досліджень, розробок і навчання гаптономіі (CIRDH), створений Францем Вельдманом.