Історія геологічного розвитку.

Геосинклінальний режим розвитку Західносибірської плити встановився в глибокому докембрії. В кінці протерозойської ери в результаті проявлення байкальської тектоно-магматичної епохи в межах майбутньої плити в її північній і східній частинах пройшло утворення блоків ранньої консолідації. Виникнення байкалід стабілізувало геосинкліналь. В кінці каледонського періоду пройшло нове скорочення геосинклінальної області за рахунок виникнення в південних районах каледонід.

Герцинський етап став вирішальним етапом в структурному перетворенні плити в результаті повсюдної ліквідації геосинклінального режиму. Тектонічні рухи в кінці цього етапу привели до з’єднання різновікових блоків плити і утворення єдиного цоколя платформи.

В пермський і тріасовий періоди закладались тафрогени, які продовжували свій розвиток в ранньоюрську епоху. Починаючи із середньої юри на території плити встановилась плитна стадія платформового розвитку. В середньо- і верхньоюрський період територія плити зазнала значного опускання по великих розломах земної кори, що обумовило регіональну морську трансгресію.

В кінці раннього олігоцену море покинуло плиту і намітилась регіональна регресія, яка неодноразово переривалась морськими трансгресіями в четвертинний період. В антропогені проходили потужні зледеніння Західного Сибіру. Льодовики загороджували текучі на північ ріки і заболочували величезні території в середній частині низовини. Зараз північна і центральна частини плити опускаються, про що свідчать величезні естуарії північних рік та прогресивний розвиток боліт.

Корисні копалини.

Більшість корисних копалин Західносибірської плити пов’язана з відкладами осадового чохла. Це нафта, газ, кам’яне вугілля, торф, залізні руди, боксити, мінеральні солі. Значну цінність тут представляють родовища нафти і газу. Більшість із них пов’язана з морськими і прибережно-морськими відкладами юри і нижньої крейди. Газові поклади залягають у верхньокрейдових відкладах. Виявлені поклади вуглеводнів залягають в інтервалах глибин від 400 м до 3,7 км. Як правило, вони пов’язані з антиклінальними структурами, хоча зустрічаються в зонах виклинювання продуктивних горизонтів і в тріщинних породах кори вивітрювання. Нафтові родовища переважно знаходяться в центральних районах плити, а більша частина родовищ газу знаходиться в північних і північно-західних районах плити.

Кам’яне вугілля в невеликих кількостях зустрічається в грабенах, виповнених тріасовими і юрськими відкладами.

Торф - найбільш розповсюджена корисна копалина. В деяких районах плити товщина торфового шару досягає 100 м.

Залізні руди в межах плити формувались в прибережній частині туронського моря, а також середньоолігоценового моря, що розмивало продукти еоценової кори вивітрювання. На півдні плити відоме Колпашевське родовище залізної руди осадового походження, пов’язане з туронськими відкладами. Відомі родовища залізних руд і в Кустанайській сідловині, де вони пов’язані з палеогеновими породами.

Боксити відомі в Кустанайській сідловині. Їх вік пізня крейда-еоцен.

Мінеральні солі містяться в сучасних осадах багатьох озер в степовій частині плити.

Ряд родовищ пов’язано з породами фундаменту. Так, у високоприпіднятому фундаменті Кустанайської сідловини виявлене Сарбайське і Соколівське скарнові залізорудні родовища, пов’язані з кам’яновугільними відкладами і приурочені до Тюменсько-Кустанайського розлому. На базі цих родовищ створений Соколовсько-Сарбайський гірничозбагачувальний комбінат.

Скіфська плита

Скіфська плита межує на півночі із Східноєвропейською платформою, а на півдні - з альпійськими спорудами Гірського Криму та Кавказу. Охоплює вона район Донбасу, степові простори Криму і Кавказу, які розділяють водні простори Азовського моря.

Геологічна будова.

Породи фундаменту Скіфської плити різноманітні за віком і складом. Найбільш давні відклади - архейсько-протерозойські граніти, граніто-гнейси і кристалічні сланці. Палеозойські комплекси представлені кристалічними і глинистими сланцями, мармуризованими вапняками з прошарками андезитових і кварцових порфіритів. Із палеозойського комплексу найбільш детально вивчені кам’яновугільні відклади, які відслонюються в районі Донбасу. Завершується розріз палеозойських відкладів строкатою моласовою формацією пермського віку. На заході плити до складу фундаменту входять породи тріасу і нижньої юри.

Осадовий чохол Скіфської плити розпочинається із відкладів тріасової системи і включає в себе утворення тріасу, юри, крейди, палеогену і неоген-антропогену загальною товщиною до 8 км (рис. 7.2).

Перехідний комплекс порід між фундаментом і чохлом Скіфської плити в межах Степового Криму містить тріасово-юрську вулканогенно-осадову товщу пісковиків, алевролітів, сланців, основних і середніх ефузивів, прорвану інтрузіями діабазів і кварцових діоритів (Тарханкутський грабен).

Фундамент Скіфської плити складається з декількох різновікових геоблоків, з’єднаних в єдине ціле в кінці палеозою - на початку мезозою. Вік геоблоків - від байкальського до ранньомезозойського. Границями між геоблоками служать зони регіональних розломів.

Рисунок 7.2 – Схематичний геологічний розріз частини Скіфської плити

1 – кристалічний фундамент, 2 – осадовий метаморфізований фундамент, 3 – проміжний структурний поверх, 4 – теригенні комплекси, 5 – карбонатні комплекси, 6 – моласи передгірських комплексів, 7 – розмиви, 8 – диз’юнктивні порушення

В будові платформового чохла Скіфської плити беруть участь ряд крупних геоструктурних елементів, серед яких Ставропольсько-Прикумська антекліза, захоронений кряж Карпінського, Сальське підняття, Єйсько-Березанська зона піднять, Адигейський і Мінераловодський виступи, Східноманицький і Гудиловський прогини, Крапоткінська і Чорнолеська западини, Західнокубанський і Терсько-Каспійський передові прогини.

Ставропольсько-Прикумська антекліза - найбільший геоструктурний елемент плити, розмір якого складає 450х100 км. Платформовий чохол тут складений юрськими, крейдовими і кайнозойськими відкладами. Найвище припідняте положення фундаменту (2-2,5 км) фіксується в Ставропольському склепінні.

Решта позитивних геоструктурних елементів Передкавказзя значно менші за масштабами і їх роль у будові платформового чохла невелика.

Із від’ємних геоструктурних елементів найбільше значення мають Західнокубанський і Терсько-Каспійський передові прогини, розділені між собою Адигейським і Мінераловодським виступами. Разом з прилеглими південними схилами плити передові прогини утворюють велику депресію в потужній товщі осадових утворень.

Рисунок 7.3 – Тектонічна схема Скіфської плити

Степовий Крим: І – Сиваська западина, ІІ – Тарханкутське підняття, ІІІ – Альмійська западина, ІV – Індольська западина, V – Сімферопольське підняття, VІ – Складчаста зона Керченського півострова; 1 – Донецький кряж, 2 – кряж Карпінського, 3 – Сальське поперечне підняття, 4 – Єйсько-Березанська зона піднять, 5 – Ставропільське склепіння (Ставропільсько-Прикумська антекліза), 6 – Адигейський виступ, 7 – Мінераловодський виступ, 8 – Гудилівський прогин, 9 – Східноманицький прогин, 10 – Кропоткінська западина, 11 – Чорнолезька западина, 12 – Західнокубанський прогин, 13 – Терсько-Каспійський прогин

Особливе місце в тектонічній структурі Скіфської плити займає гірськоскладчаста споруда Великого Донбасу (Донецький кряж). В будові кряжу беруть участь складні системи антиклінальних і синклінальних складок, витягнутих в північно-західному напрямку. Широко розвинуті в його межах розломи, по яких проходило поступлення магми.