Історія геологічного розвитку.

Скіфська плита утворилась в кінці палеозою в результаті закриття океану Тетіс. Підсування острівних дуг і мікроконтинентів до південної окраїни Східноєвропейської платформи сприяло виникненню геосинклінальної системи, де формувалась континентальна кора. Пізньогерцинська складчастість привела до утворення на більшій частині плити гірськоскладчастих споруд. В пермі і частково в тріасі гірська споруда зруйнувалась і вирівнявся її рельєф.

Плитна стадія розвитку в межах плити розпочалась з тріасового періоду. З цього часу плита поступово почала занурюватись і подальша історія її геологічного розвитку пов’язана із чергуванням тривалих епох занурення, які змінювались короткочасними епохами піднять. Періоди занурення припадають на юрський, крейдовий і палеоген-неогеновий періоди. Найбільш відчутні епохи піднять проявились в кінці юри, особливо в передпізньосарматський час. Остання епоха піднять привела до регіональної регресії моря на територію Передкавказзя.

Корисні копалини.

Із корисних копалин Скіфської плити мають значення нафта, газ і кам’яне вугілля.

Нафта і газ відомі в мезозойських відкладах. У відкладах палеоген-неогену відомі скупчення нафти і газу в хадумському горизонті і в пісковиках майкопської світи. В межах Степового Криму поклади нафти, газу і конденсату встановлені в нижньокрейдових теригенних відкладах.

Кам’яне вугілля відоме в межах Донбасу, де розвідано 105 вугільних пластів товщиною від 0,5 до 3 м. Вугілля різних марок - від бурих до антрацитів.

Із інших корисних копалин слід відзначити наявність ртуті (Нікітинське родовище в Донбасі), мінеральні солі, мінеральні води.

Туранська плита

Туранська плита охоплює величезні пустельні і напівпустельні простори Середньої Азії і Західного Казахстану. На півночі по Південноембінському розлому вона межує із Східноєвропейською платформою, на північному сході з каледонідами Казахстану і Західносибірською плитою, на сході - з орогенною областю Гіссар і Тянь-Шаню, на півдні - з гірськоскладчастою областю Копетдагу. Границя між Туранською і Скіфською плитами проходить по крупному розлому в районі північно-західного Каспію.

Геологічна будова.

Фундамент Туранської плити складається із різноманітних формаційних комплексів - від докембрію до пермі. Докембрійські відклади представлені сильно зміненими амфіболітовими сланцями. Палеозойські утворення виражені різними сланцями, гранітами, габро, ефузивними породами. Закінчується розріз палеозою континентальними конгломератами.

Осадовий чохол плити має різну товщину і різний стратиграфічний діапазон. Загальна його товщина досягає 12 км. Представлений теригенними та карбонатними морськими утвореннями мезозою та кайнозою. Антропогенові відклади представлені теригенними алювіальними, еоловими різновидами товщиною до 100 м.

Фундамент платформи складається із окремих крупних блоків (геоблоків), які створили мозаїчну будову цоколя регіону. Об’єднання цих різновікових геоблоків пройшло в кінці палеозою, а тому платформа відноситься до епігерцинських.

У будові чохла плити виділяється ряд великих піднять і западин – Центральнотуркменська і Кизилкумськаантеклізи, Центральноаральська, Мангишлацька, Центральноустюртська зони піднять, Середньокаспійське і Бузачинське склепіння, Північно- і Мангишлацько-Устюртську, Мургабську і Сирдар’їнську синеклізи, а також Передкопетдагзький передовий прогин (рис. 7.3).

Рисунок 7.4 – Тектонічна схема Туранської плити

І – Центральнотуркменська (Карабогаз-Каракумська) антекліза, ІІ - Кизилкумська антекліза; 1 – Мангишлацька зона піднять, 2 – Бузачинське склепіння, 3 – Середньокаспійське склепіння, 4 – Карабогазьке склепіння, 5 – Каракумське склепіння, 6 – Центральноустюртська зона піднять, 7 – Центральноаральська зона піднять, 8 – Північноустюртська синекліза, 9 – Мангишлацько-Устюртська синекліза, 10 – Сирдар’їнська синекліза, 11 – Амудар’їнська синекліза.