Герциніди Монголії, Південного Тянь-Шаню та Китаю

Ці області входять до Урало-Монгольського геосинклінального поясу. На території Монголії виділяються Південномонгольські герциніди (Гобі) та накладені герцинські геосинклінальні структури Хангаю і Хентею в Північній і Центральній Монголії.

На території Китаю до області герцинської складчастості відносяться гірські масиви Джунгарії, Південно-Східного Тянь-Шаню, Куньлуню і Великого Хінгану.

Геологічна будова.

В зоні Південномонгольських герцинід розвинуті евгеосинклінальні комплекси силурійсько-девонського і нижньокам’яновугільного віку, які включають зеленокам’яні вулканіти різного складу, яшми, кременисто-сланцеві і туфогенно-граувакові утворення.

В Центральній і Північно-Східній Монголії (Хангай і Хетней) накладені структури складені потужними геосинклінальними девонськими і нижньокам’яновугільними кременисто-теригенними і теригенно-сланцевими комплексами. Верхньопалеозойські орогенні морські і континентальні формації герцинід представлені різноманітними уламковими і вулканогенними породами верхнього карбону і пермі. В Монголії широко розповсюджені також континентальні відклади мезозою, складені дуже строкатим набором осадових і вулканогенних порід. Найбільш молоді комплекси порід представлені в Монголії неогеновими і четвертинними (калієвими і натрієвими) базальтами і різними рихлими відкладами.

Південномонгольські герциніди відділені від каледонід розломом, який називається Головним Монгольським лінеаментом.

В будові герцинід Китаю переважають теригенні, вулканогенні і карбонатні утворення.

В Південному Тянь-Шані широко розвинуті теригенні і теригенно-карбонатні відклади міогеосинклінального типу і вулканогенно-осадові – евгеосинклінального типу. Вулканіти перекриваються пізньопалеозойським флішем і моласою. Структура району складчаста (Туркестанський хребет), покривно-складчаста і лускувата (Зеравшанський хребет), глибово-складчаста (Гісарський хребет). Поряд з гірськими хребтами розвинуті і крупні міжгірські западини (Таджикська, Ферганська). В межах западин присутні потужні товщі континентальних вугленосних відкладів тріасу та юри. В крейді та палеогені накопичувались морські, континентальні і лагунні відклади. З пізнього олігоцену почалось підняття території, яке спричинило сучасний високогірний рельєф і западини.

Корисні копалини.

Важливу роль серед корисних копалин Монголії відіграють флюорит, вугілля, мідно-молібденові і олов’яно-вольфрамові руди, фосфорити та ін. Нафта відома у Східногобійській западині. Крім того, відомі мідні і золоті руди.

З герцинідами Китаю пов’язані родовища руд заліза, міді, вольфраму, олова, молібдену, нікелю, свинцю, фосфоритів, боратів, кам’яного вугілля, а з накладеними мезо-кайнозойськими западинами основні родовища нафти (Цзюцюанська западина, Цайдамська западина, западина Мінхе).

У Південному Тянь-Шані корисні копалини представлені ртутними рудами, рудами вольфраму та поліметалів. Промислові родовища нафти і газу відомі У Таджицькій і Ферганській западинах. З породами юрського віку пов’язані родовища кам’яного вугілля.

Герциніди Африки

Споруди герцинського віку обмежують докембрійську Африканську платформу з півночі і півдня. На півночі – це складчаста споруда Великого Атласу, на півдні – складчаста споруда Капід.

Геологічна будова.

Великий Атлас представлений кембрій-нижньокам’яновугільним складчастим комплексом з окремими западинами, виконаними верхньопалеозойською континентальною моласою. В межах Мароканської і Оранської месет цей комплекс або виступає на поверхню, або перекритий малопотужним чохлом тріасових лагунних, юрсько-еоценових морських і олігоцен-четвертинних континентальних відкладів. В південному оточенні області – гірська складчаста зона Високого Атласу, яка утворилася на місці глибокого прогину, виповненого менш потужною товщею тріасу-еоцену. Аналогічна зона північно-східного простягання – Середній Атлас – розділяє Мароканську і Оранську месети.

Корисні копалини.

В міжгірських западинах Великого Атласу відомі родовища нафти і газу. Кам’яне вугілля в Капській провінції. Серед рудних корисних копалин залізні, марганцеві руди, мідь (Марокко), свинець (Капіди).

Тасманський пояс

Герцинська складчаста область - Тасманська геосинкліналь – це східне оточення Австралійської платформи.

Геологічна будова.

Більшу (західну) частину Тасманського поясу займає Лакланська складчаста система; на її крайньому сході розташована складчаста система Нової Англії. Комплекс фундаменту Тасманської геосинкліналі виходить на поверхню в декількох ізольованих блоках і складається із гнейсів і кварцитів нижнього протерозою (район Джоржтаун) або верхньопротерозойсько – нижньопалеозойських кристалічних сланців (район Брісбен). В межах Лакланської системи широко розповсюджені потужні геосинклінальні формації нижнього і середнього палеозою – кембрійські офіоліти, конгломерати, пісковики і філіти, карбонатні породи ордовика і силура, нижньо- і середньодевонські товщі теригенних порід з покривами ефузивів і туфів середнього складу. Складчастість в кінці середнього девону тут супроводжувалась проявами магматизму. Континентальні червоноколірні відклади і кислі вулканогенні товщі верхнього девону, карбону і пермі виконують окремі грабени і орогенні западини.

У складчастій системі Нової Англії на породах комплексу фундаменту залягають потужні граувакові товщі з прошарками спілітів, кератофірів, андезитів і лінзами органогенних вапняків девонського віку. Відклади карбону представлені піщано-алевролітовими товщами, що містять прошарки вапняків, кременистих сланців і конгломератів; пермо-тріасові відклади — включеннями вулканогенних порід кислого й основного складів, а також морськими і континентальними вугленосними піщано-глинистими товщами, що виконують грабени і міжгірські прогини (самі великі Боуенський і Сіднейський). Складчаста область Східної. Австралії і Тасманії в кайнозойський час була охоплена процесами вулканізму, у результаті чого сформувалася серія базальтових плато, що прослідковуються у вигляді поясу від Квінсленда до Тасманії. У складі вулканічних товщ, крім базальтів, присутні лужні породи. У післякрейдовий час на континенті йшов інтенсивний розвиток кори вивітрювання, часто латеритного типу. Відбувалося формування прибережно-морських пляжів.

Корисні копалини.

В Лакланській системі з відкладами середнього девону пов’язані родовища руд олова, вольфраму, молібдену, вісмуту, міді, свинцю і цинку.

З вулканогенними породами у Новій Англії пов’язані золото-мідні, олов'яно-вольфрамові, молібдено-вісмутові жильні родовища. В межах Боуенського та Сіднейського прогинів є кам’яне вугілля. З корою вивітрювання пов'язані родовища бокситів, нікелевих силікатних і уранових руд. У відкладах пляжів розвинуті родовища важких пісків, збагачених цирконом, монацитом, ільменітом, рутилом.