Історія геологічного розвитку.
Формування Туранської плити пройшло одночасно з утворенням Скіфської плити. Закриття Палеотетісу привело до виникнення системи острівних дуг і мікроконтинентів по всій південній периферії Східноєвропейської платформи. Тут проходив геосинклінальний режим розвитку, що привів до збільшення товщини континентальної кори. Складчастість в кінці середнього карбону привела до цілковитої ліквідації геосинклінального режиму в межах Туранської плити. Плитна стадія розвитку розпочалась повсюдно з юрського періоду. Вона характеризувалась тривалими низхідними рухами, які приводили до широкого розвитку трансгресій з максимальним їх розповсюдженням в пізньоюрську і пізньокрейдову епохи. Починаючи із пізньоюрського періоду, намітилась різниця в розвитку західної і східної частин Туранської плити. Вона проявилась у більш інтенсивному прогинанні східної частини плити і в більш частому виникненні тут континентальних і лагунних умов осадконагромадження.
Корисні копалини.
Серед корисних копалин Туранської плити слід відзначити родовища нафти, газу, сірки, мінеральних солей.
Основними перспективними горизонтами на нафту і газ є горизонти юрських і крейдових комплексів. Поклади газу і газоконденсату наявні у відкладах тріасу, нижньої юри і нижньої крейди. На сході Туранської плити переважно розвинуті газові поклади у нижньо- і верхньокрейдових пісковиках.
Родовища сірки відкрито в Центральних Каракумах і в південно-західних частинах Гіссарського хребта.
Розсипи титану і циркону відомі в Мургабській синеклізі.
Мінеральні солі відомі в районі Кара-Богаз-Гола і на Гаурдаці.
Західноєвропейська плита
Плита розмішена між Альпійським складчастим поясом на півдні, Балтійським щитом на північному сході і структурами каледонської складчастості на північному заході.
Геологічна будова.
Платформа має складну будову. Її складчаста основа формувалася в період від докембрію до раннього тріасу включно, причому найбільш інтенсивно в герцинську епоху складчастості. Платформовий чохол тут починається з відкладів верхньої пермі і тріасу. Складчастий фундамент відділений від чохла континентально-лімнічним комплексом моласових і вугленосних червоноколірних утворень, місцями вулканогенних, які на епігерцинській платформі охоплюють вестфальський і єтефанський яруси середнього і верхнього карбону (силезій) і нижньої пермі (ротлігендес). Шари цих порід сильно метаморфізовані та значно порушені розривними дислокаціями. Місцями відклади утворюють покриви, місцями виповнюють грабенові западини, де товщина їх різко збільшується до 4—8 км, інколи більше.
Характерною рисою зазначеної еліґерцинської платформи, є висока рухомість, що зумовило її мозаїчну будову. Під впливом тектонічних напружень альпійського циклу ця платформа, починаючи з мезозою, була розбита системою розломів на кілька великих глиб, які зазнали значних вертикальних переміщень. Розломи мають переважно два напрямки: субширотний — західно-північно-західний (герцинський) і субмеридіональний — північно-північно-східний (рейнський) і порушують не тільки фундамент, а й платформовий чохол.
У будові платформового покриву виділяють великі геоструктурні елементи першого порядку. Синеклізи і западини розділяють окремі підвищені масиви палеозойських і більш давніх порід, частково горстовоґо походження, які виступають на поверхню. До великих піднять складчастого фундаменту належать серединні масиви Вогези, Шварцвальд, Брабантський, Арденський, Гарц, Рейнський, Чеський (Богемський) включно з Судетами і Сілезькими горами, Свєнтокшиські гори, гори Добруджа та ін.; до великих западин — синеклізи Північноєвропейська, Паризько-Гемпширська і Аквітансько-Біскайська (рис. 7.5).
У будові платформи значне місце займають грабени субмеридіонального, рейнського, напрямку (Рейнський, Ронськнй і Лиманський). З Альпійським складчастим поясом платформа з’єднюється передовими прогинами.
Друга молода, епігерцинська, платформа— Мізійська—знаходиться між Балканами і Карпатами і являє собою продовження Скіфської плити. Виступ палеозойського фундаменту останньої прослідковується в Добруджі (рис. 7.6).
Рисунок 7.5 – Тектонічна схема Західноєвропейської плити
Рисунок 7.6 – Тектонічна схема Мізійської плити
1 – Балкани, 2 – Передбалканська складчаста зона, 3 – кристалічні породи південних Карпат, 4 – мезозойські відклади Карпат, 5 – Флішова зона Східних Карпат, 6 – Північноболгарське підняття, 7 – Олтенський структурний поріг, 8 – Ломська западина, 9 – Варненська западина, 10 – розломи, 11 – Жіуолтське блокове підняття, 12 – антиклінальні лінії, 13 – границі тектонічних елементів
Корисні копалини.
На території Західноєвропейської плити є крупні родовища нафти і газу (Франція, Аквітанський нафтогазоносний басейн, Німеччина), кам’яного (Добруджа) і бурого вугілля (Німеччина, Франція), руд заліза (Франція, Болгарія), марганцю (Болгарія), благородних металів (Чеський масив), хрому, бокситів (Франція), міді, цинку, олова, ртуті, піриту, бариту, калійних солей.
Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1634;