Спосіб застосування і дозування

Вакцину БЦЖ застосовують внутрішньошкірно у дозі 0,05 мг в об’ємі 0,1 мл. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим дітям на 3-5 день життя. Вакцину зберігають у спеціально виділеній кімнаті в холодильнику під замком. У цій же кімнаті проводять обробку шприців, розведення і забір вакцини в шприц (індивідуальний для кожної дитини). Вакцинацію немовлят проводять у ранкові години безпосередньо в палаті після огляду дітей педіатром. В історії немовляти вказується дата вакцинації, серія, контрольний номер вакцини, інститут-виготовлювач і доза.

Ревакцинації підлягають здорові діти, підлітки і дорослі в декретованому віці з негативною реакцією Манту з 2 ТО ППД-Л. Реакція вважається негативною при повній відсутності інфільтрату (гіперемії) або при наявності уколочної реакції (1мм).

Інтервал між постановкою проби Манту і ревакцинацією повинний бути не менше 3 днів і не більше 2 тижнів.

1-я ревакцинація дітей (вакцинованих при народженні) проводиться у віці 6-7 років (учнів перших класів).

2-я ревакцинація у віці 13-14 років (учні 7 класів).

Щеплення повинен проводити спеціально навчений медичний персонал лікувально-профілактичних закладів. Проведення щеплень вдома забороняється. Відбір контингентів, що підлягають щепленням, попередньо проводить лікар (фельдшер на фельдшерсько-акушерському пункті) з обов'язковою термометрією в день щеплення, обліком медичних протипоказань і даних анамнезу.

Для вакцинації застосовують шприци об’ємом 1 мл із щільно пригнаними поршнями і тонкими голками (№0415) з коротким зрізом. Для кожного щеплення необхідно застосовувати одноразові шприц і голку.

Для одержання дози 0,05 мг БЦЖ в об’ємі 0,1 мл в ампулу з вакциною переносять стерильним шприцом з довгою голкою 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Вакцина повинна давати рівномірну суспензію на протязі 1 хвилини.

Розведену вакцину необхідно оберігати від дії сонячного і денного світла (циліндр із чорного паперу) і використовувати відразу після розведення.

У виняткових випадках розведена вакцина може бути використана при суворому дотриманні стерильності і захисту від дії сонячного і денного світла протягом 2-3 годин. Невикористану вакцину знищують кип'ятінням або зануренням у дезінфікуючий розчин. Перш ніж набирати вакцину БЦЖ, необхідно шприц висушити.

Для одного щеплення стерильним шприцом набирають 0,2 мл (2 дози) розведеної вакцини, потім випускають через голку частину вакцини, щоб витиснути повітря і підвести поршень шприца під потрібне градуювання -0,1 мл. Перед кожним набором 2-х доз вакцина повинна обов'язково перемішуватися за допомогою шприца.

Вакцину БЦЖ вводять суворо внутрішньошкірно на межі верхньої і середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча, попередньо обробивши шкіру 70% спиртом.

Як правило на місці внутрішньошкірного введення вакцини БЦЖ через 3-4 тижні розвивається специфічна реакція у вигляді інфільтрату, розміром 5-10 мм у діаметрі з невеликим вузликом у центрі і з утворенням кірочки по типу вісп’яної. У ряді випадків відзначається пустуляція. Іноді в центрі інфільтрату з`являється невеликий некроз з незначними серозними виділеннями. Через 3-4 місяці на місці введення вакцини утвориться рубчик від 2 до 8мм.

Після ревакцинації місцеві прищеплювальні реакції можуть з`явитися вже на першому тижні після проведеного щеплення. Процес зворотного розвитку з утворенням рубчика може закінчитися через 1,5-2 міс. Такі реакції вважаються нормальними і піддаються зворотному розвиткові без усякого лікування. Варто уникати механічного подразнення зміненої ділянки шкіри на місці щеплення під час водних процедур.

Спостереження за вакцинованими і ревакцинованими дітьми проводять лікарі та медичні сестри загальної лікувальної мережі, які через 1,3,12 місяців після вакцинації та ревакцинації повинні перевірити вакцинальну реакцію з реєстрацією розміру і характеру місцевої реакції в облікові форми №63 №26 (для організованих дітей), №63 та форма №112 (для неорганізованих).

Ускладнення

Ускладнення після вакцинації, ревакцинації БЦЖ звичайно носять місцевий характер і бувають порівняно рідко (приблизно у 0,02% випадків).

Ускладненнями вважаються: підшкірні холодні абсцеси, виразки величиною 10 мм і більше у діаметрі на місці внутрішньошкірного введення вакцини БЦЖ; лімфаденіти регіонарних лімфатичних вузлів (пахвові, шийні, над- і підключичні) при збільшенні вузла до 1,5 мм і більше у фазі інфільтрації, абсцедування і кальцинації; келоїдні рубці розміром 10 мм і більше у діаметрі на місці введення вакцини.

1. Підшкірні холодні абсцеси. Розвиток холодного абсцесу пов'язаний з порушенням техніки внутрішньошкірного введення препарату і попаданням вакцини БЦЖ під шкіру. Холодний абсцес, безболісний при пальпації, може виникнути через 1-8 місяців після вакцинації (ревакцинації); протягом 2-3 місяців відбувається його самостійне розсмоктування або пом'якшення з появою флуктуації, а в ряді випадків нориці, через яку виділяється гній без запаху. На місці холодного абсцесу може утворитися глибока виразка з підритими краями і специфічною грануляційною тканиною. При загоєнні - утворюється зірчастий рубець.

2. Поверхнева виразка на місці введення вакцини БЦЖ може виникнути через 3-4 тижні після ревакцинації, характеризується ульцерацією верхніх шарів власне шкіри.

3. Поствакцинальні лімфаденіти регіонарних до місця введення вакцини БЦЖ лімфатичних вузлів звичайно бувають у первинно вакцинованих дітей. Вони з'являються на 2-3 місяці життя дитини при наявності нормальної місцевої реакції, у ряді випадків можуть поєднуватися з холодним підшкірним абсцесом на місці щеплення.

У ревакцинованих осіб поствакцинальні лімфаденіти відзначаються вкрай рідко і вони, як правило, поєднуються з холодними абсцесами на місці щеплення.

Для поствакционального лімфаденіту характерний безсимптомний початок, збільшення лімфатичних вузлів у лівій пахвовій області, іноді в над- або підключичній областях. Клінічні прояви поствакцинальних регіонарних лімфаденітів бувають різними в залежності від фази процесу, що виявлена в дитини (інфільтрація, абсцедування або кальцинація). У ряді випадків можливе розм'якшення лімфатичних вузлів і поява флюктуації, іноді з утворенням нориці, через яку виділяється гній без запаху.

Туберкулінові проби бувають позитивними. Після самостійного спорожнення лімфаденіту настає загоєння. Якщо не відбувається самостійного загоєння абсцедуючого лімфаденіту, діти повинні лікуватися протягом 3-6 міс., приймаючи ізоніазид у дозі, яка відповідає вазі дитини.

4. Келоїдні рубці на місці поствакцинальної реакції являють собою сполучнотканинне пухлиноподібне утворення, яке здіймається над поверхнею шкіри, білувато-тілесного кольору, дуже щільної консистенції на дотик. Вони клінічно не відрізняються від келоїдних рубців, що можуть з'явитися на місці будь-якого ушкодження шкіри (на місці фурункулів, вісп’яних, післяопераційних рубців, на післяопікових поверхнях і т.д.). Найчастіше вони з'являються у ревакцинованих дівчаток препубертатного віку і підлітків з алергічною настроєністю організму або у випадку дуже високо проведеного щеплення (на ділянці плечового суглоба), що призводить до подразнення поствакцинального рубчика тканиною одягу. Звичайно поствакцинальні келоїди не мають тенденції до росту. У ряді випадків може початися їхній повільний ріст, що супроводжується болісними відчуттями у вигляді поколювання в ділянці рубця, свербінням чи почуттям жару, навколо келоїда з'являється рожевий "вінчик", а в товщі його - судинна сітка.

Хірургічне лікування келоїдів протипоказане, тому що воно призводить через 1-3 міс. до рецидиву з утворенням келоїда в 2-3 рази більшого за розмірами, ніж до операції.

Щоб уникнути утворення келоїдів після повторних ревакцинацїй варто суворо дотримуватися наявних медичних протипоказань і проводити ревакцинацію не вище межі верхньої і середньої третини плеча.

5.Генералізований туберкульоз, викликаний мікобактеріями БЦЖ у дітей з первинним імунодефіцитом, зустрічається рідко, однак про нього треба пам`ятати.

Лікування ускладнень після вакцинації і ревакцинації БЦЖ проводиться за призначеннями дитячого фтизіатра.