Закон зміщення Віна

Із закону Віна випливає, що із зростанням температури довжина хвилі, на яку припадає максимальна випромі­нююча здатність, зсувається в бік менших довжин хвиль (більших частот). Саме тому цей закон і називається "законом зміщення".

Оцінимо значення у спектрі теплового випроміню­вання тіла людини. Для температури поверхні шкіри маємо

Отримана довжина хвилі припадає на інфрачервоний діапазон, тобто не сприймається людським оком. Слід під­креслити, що на цю довжину хвилі припадає "вікно прозорості" в атмосфері, тобто ця довжина хвилі майже не погли­нається атмосферою. У протилежному випадку, згідно із законом Кірхгофа, людина "засмажилася" б у власному тепловому випромінюванні.

Закон Стефана-Больцмана та закон Віна становлять основу термографії - діагностичного методу, який вико­ристовує теплове випромінювання тіла людини для визна­чення локальної температури. Значною перевагою термо­графії над багатьма іншими методами (наприклад, методами рентгенодіагностики) є те, що при термографічних дослід­женнях використовується власне теплове випромінювання тіла людини, а не зовнішнє випромінювання, яке досить часто супроводжується значним дозовим навантаженням. Визначення температури поверхні тіла в методі термографії може здійснюватися двома способами. Перший - полягає у застосуванні рідиннокристалічних індикаторів, оптичні властивості яких дуже чутливі до найменших змін темпера­тури. Розміщуючи ці індикатори на тілі хворого, можна візуально визначити місцеві відхилення значень темпера­тури. Другий - полягає у візуалізації температурного поля поверхні тіла за допомогою пристроїв, що називаються тепловізорами. Основний принцип цього методу полягає у зв'язку величини сигналу, що реєструється приладом, з випромінюючою здатністю поверхні тіла, яка, в свою чергу, залежить від температури у відповідності до закону Стефана-Больцмана.

Експерименти щодо реєстрації теплового випромінюв­ання тіла людини, проведені в Інституті радіоелектроніки РАН (Москва), дали несподівані результати. Виявилося, що:

1) температура тіла змінюється стрибками з частотою, що співпадає з частотою серцевих скорочень; амплітуда цих коливань досягає приблизно щодо середньої локаль­ної температури;

2) після локального нагрівання в процесі охолодження температура "проскакує" середнє значення, спускаючись приблизно на а потім, коливаючись, наближається до середнього значення (рис. 6.40);

3) у спряжених точках тіла також спостерігається ефект зворотного зв'язку ("проскакування" середнього значення). Наприклад, при локальному нагріванні лівої кисті, ефект подальшого охолодження спостерігається у такій самій точці правої кисті.