Розрахунок коефіцієнта варіації

Місяці	X	Х – Х
		-3
		–15
		–5
Підсумок		–

За допомогою табл. 3.13 встановимо середньомісячне значення:

середньоквадратичне:

коефіцієнт варіації:

Доцільно розраховувати коефіцієнт варіації за декілька періодів, що дає можливість оцінити динаміку показника.

Оскільки коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, під­раховують коефіцієнти аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних і негативних відхилень від прогнозного завдання.

Чим більш неритмічніше працювало підприємство, тим більші коефіцієнти аритмічності, та навпаки.

Коефіцієнт аритмічності можна визначити як різницю між коефіці­єн­том ритмічності і одиницею, під час:

- збільшення собівартості продукції;

- порушення ритму відвантаження, а отже, затримка реалізації про­дукції;

- погіршення виробничого клімату і посилення плинності кадрів;

- сплати штрафів за порушення строків поставок продукції;

- виникнення інших небажаних проблем.

Можна встановити втрати у випуску продукції (∆ТП) за рахунок неритмічної роботи підприємства:

(3.12)

Ритмічність тісно пов'язана з комплектністю виробництва,тобто з про­порційністю, збалансованістю виготовлення окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів.

Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес складання готових виробів. Для визначення показника комплектності ви­роб­ництва використаємо дані табл. 3.14.

Таблиця 3.14

Дані для розрахунку комплектності
виробництва виробу "А" у філії №1

Рівень комплектності виробництва визначає саме та деталь, яка стри­мує процес складання готового виробу. У нашому прикладі це деталь №1, яка забезпечує складання тільки 90 штук виробів "А". Отже, коефіцієнт комп­лектності виробництва становить 75% (90 : 120).

Способом, що забезпечує запланований обсяг складальних робіт на­віть за певних неузгоджень у поточному виробництві деталей, є неза­вер­шене виробництво. Тому, аналізуючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на комплектність залишків деталей і вузлів у незаверше­ному виробництві.Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична на­яв­ність деталей відповідає даним обліку і плановій потребі.

Аналіз незавершеного виробництва починається з оцінки його за­галь­ної вартості і динаміки темпів зміни. Для цього можна використати дані бухгалтерських балансів підприємства (рядок 120) або дані залишків на рахунку 23 та оперативну інформацію стосовно виробництва окремих деталей і частин виробів.

У табл. 3.15 наведено дані щодо загальних залишків незавершеного виробництва, а також певну додаткову інформацію, яку можна взяти у фі­нан­совому відділі та з реєстрів бухгалтерського обліку.

Таблиця 3.15

Дані щодо залишків незавершеного виробництва станом
на кінець кварталу, тис. грн.

Згідно з даними табл. 3.15 плановий приріст незавершеного вироб­ництва передбачався в розмірі 70 тис. грн. (620 – 550), або на 12,7%. Фак­тично ж цей приріст становив 190 тис. грн. (1020 – 830), або 22,9%. Зрозуміло, що це – негативний процес, адже збільшення випуску то­вар­ної продукції у звітному році проти минулого становило лише 6,25%. До цього треба обов'язково додати, що наднормативні залишки незавер­ше­но­го виробництва сягають половини і більше від встановленого норма­тиву і мають тенденцію до зростання. На кінець року вони становили вже 64,5% від нормативу [(400:620) ´ 100].

Корисну інформацію для аналізу дає склад самого незавершеного виробництва. Дані табл. 3.15 свідчать, що наднормативний запас цих за­лишків майже повністю складається з малорухомих, зайвих або взагалі втра­чених деталей. Лише на початку й наприкінці року ці суми помітно зменшуються, що можна пояснити більш ретельними інвентаризаціями, які проводяться в цей період, і відповідними списаннями нереальних сум з балансу.

З метою наведення порядку слід ґрунтовніше вивчати склад неза­вер­шеного виробництва за окремими деталями та оцінювати відпо­від­ність реальних залишків чинним нормативам. Якщо з'ясовується, що неаби­яку роль відіграють суттєві відхилення і робиться висновок про не­комплектність незавершеного виробництва, необхідно розробити заходи стосовно поліп­шення оперативного планування і контролю за вироб­ниц­твом. Слід також ско­регувати системи нарахування заробітної плати, преміювання та ма­тері­альної відповідальності за порушення графіків випуску окремих де­та­лей і напівфабрикатів, за відповідне їх накопичення в залишках незавер­шеного виробництва.