Система цін і їх класифікація.
Ціни, що діють у ринковій економіці, класифікують за певними ознаками. Розглянемо основні з них.
За сферою обслуговування та особливостями купівлі-продажу ціни поділяють на такі:
- оптові на продукцію промисловості, за якими підприємства реалізують вироблену продукцію;
- закупівельні, за якими виробники сільськогосподарської продукції реалізують її промисловим підприємствам з метою подальшої переробки;
- роздрібні, за якими торговельні організації реалізують продукцію населенню, підприємствам, організаціям;
- кошторисні ціни та розцінки, за якими визначаються розрахункова вартість нового будівництва, вартість реконструкції, розширення та переоснащення будівель і споруд;
- тарифи вантажного і пасажирського транспорту;
- тарифи на платні послуги населенню.
За способом встановлення та ступенем регулювання розрізняють такі ціни:
- державні, що встановлюються державою і поділяються на фіксовані та регульовані. Фіксовані ціни встановлюються державними органами на окремі види продукції, послуг, які мають важливе соціальне значення (ціни на проїзду залізничному та міському пасажирському транспорті, тарифи на електроенергію для населення тощо). Регульовані ціни – ціни, збільшення яких обмежене державою за допомогою введення граничного їх рівня чи встановлення граничного рівня рентабельності;
- ввізні, що встановлюються на імпортні підакцизні товари;
- вільні, які встановлюють виробники продукції та послуг згідно з існуючим попитом і пропозицією; при цьому продавець і покупець не мають жодних взаємних зобов'язань ані до купівлі-продажу, ані після цього;
- договірно-контрактні, що встановлюються за згодою сторін, які домовляються; при цьому продавець і покупець беруть на себе певні зобов'язання.
Необхідно зазначити, що держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб'єктів господарської діяльності.
За охопленням території, на якій діють, виокремлюють такі ціни:
- єдині, які встановлюють і регулюють центральні органи влади (на газ природний; продукцію ядерно-паливного циклу; електро- і теплоенергію; продукцію оборонного виробництва; дорогоцінні метали; перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи на залізничному транспорті; перевезення пасажирів, багажу, пошти на залізничному транспорті тощо);
- зональні. Зональні ціни регулюють місцеві органи влади. При цьому враховується відстань переміщення товару територією країни.
За методом включення транспортних витрат у ціну товару розрізняють, наприклад, ціни:
- франко-склад постачальника;
-франко-станція відправлення;
-франко-склад споживача.
Система франкування зазначає, до якого пункту в маршруті просування товару від продавця до покупця продавець сплачує транспортні витрати; саме вони й включаються в ціну товару. Ціна франко-склад постачальника означає, що всі пов'язані з доставкою продукції витрати бере на себе покупець. У ціні франко-станція відправлення продавець бере на себе витрати з транспортування продукції на станцію відправлення. Ціна франко-склад споживача означає, що всі витрати з транспортування продукції бере на себе постачальник.
За часом дії ціни поділяють на такі:
-тверді (постійні), що не змінюються протягом терміну дії контракту;
-поточні, які змінюються в межах одного контракту і відображують зміни ситуацій на ринку;
-сезонні, що діють певний період;
-ковзаючи, що встановлюються на вироби з тривалим циклом виготовлення; вони дають змогу враховувати зміни виробничих витрат за час виготовлення виробів.
Дата добавления: 2020-10-25; просмотров: 441;