Правове регулювання інноваційної та інвестиційної діяльності

Для того, щоб визначити поняття інвестиції й інвестування, варто звернутися, насамперед, до їхніх легальних формулювань. Згідно зі ст. 1 і 2 Закону України від 18.09.91р. «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових і матеріальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті чого створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, і інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди), устаткування й інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід й інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у виді технічної документації, навичок і вироб- ничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, будівлями, устаткуванням; інші матеріальні права і цінності.

У Господарському кодексі України від 16.01.2003 р. (далі – ГК) приво- диться поняття інвестиції в сфері господарювання: «довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей і майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) чи досягнення іншого соціального ефекту» (ст. 326). Під терміном «вкладення» тут розуміється не інвестиція як матеріальний предмет, а інвестування як дія, процес. Тому поняття «інвестиції», приведене в статті 326 ГК, не збігається з визначенням ч. 1 ст. 1 Закону від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність»: «Інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприєм- ницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект». Інвестування як процес також визна- чається в Законі України від 18.09.91 р. іншим способом: «сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій» (ст. 2).

Слід зазначити, що законодавчі визначення інвестиції носять або неповний характер, або відображають фіскальні цілі. У всякому разі, для підприємницької інвестиції характерний, як правило, відкладений характер одержуваного доходу, по-друге, одержання доходу (результату) зв'язано з інвестиційним ризиком – право на отримання доходу виникає, звичайно, не в момент інвестиційного внеску, а залежить від результатів діяльності іншої особи або від результатів спільної діяльності інвестора з іншою особою. Нарешті, ще однією ознакою є те, що майно, яке інвестується, залишається у власності інвестора, право реципієнта на це майно виникає як вторинне, похідне право інвестиційної власності, оскільки в інвестора зберігається та чи інша правова можливість повернення інвестиційного внеску, у залежності від виду внеску (наприклад, внесок в акціонерне товариство може бути повернутий акціонеру тільки у випадку ліквідації товариства, а також у передбачених законом і установчими документами товариства випадках викупу акцій товариством).