Вимоги до наукових монографій в Україні

В Україні спеціалізовані вчені ради зобов'язані приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук у вигляді опублікованої монографії за таких умов:^[1]

1. Монографія повинна бути опублікована без співавторів.
2. Монографія має обов'язково містити результати наукових досліджень автора, опубліковані раніше в наукових фахових виданнях України або інших країн
3. Обсяг основного змісту монографії для здобуття наукового ступеня доктора наук у галузі гуманітарних та суспільних наук становить не менше 15 обліково-видавничих аркушів; у галузі природничих та технічних наук — не менше 10 обліково-видавничих аркушів.
4. Наявність рецензій не менше двох докторів наук, фахівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначено у вихідних даних монографії.
5. Наявність рекомендації вченої ради наукової установи, організації або вищого навчального закладу про опублікування монографії, про що має бути зазначено в її вихідних даних.
6. Тираж не менше 300 примірників.
7. Наявність міжнародного стандартного номера книги ISBN.
8. Повне дотримання вимог щодо редакційного оформлення монографії згідно з державними стандартами України.
9. Наявність монографії у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено наказом голови ВАК України від 4 квітня 2000 року № 176 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 14.06.2000 за № 353/4574.

v У цю ж групу жанрів входять доповідь, дисертаційна робота,а такожкурсова робота і дипломна робота(примикають до навчально-наукового стилю).

v Дисертація (від лат. «dissertatio» – твір, обговорення, розсуд, доповідь) – наукова праця, яку підготовлено для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація). Як правило, дисертація включає висвітлення стану вивчення проблеми (огляд та аналіз), результати теоретичних та експериментальних досліджень автора, висновки та рекомендації.

Основні результати, викладені у дисертації, публікуються у вигляді автореферату.

При написанні своїх праць науковці користуються різними методами.

Головні методи:

• індуктивний(від окремого до загального);
• дедуктивний(у зворотному, від загального, напрямку);
• логічний (так зване послідовне членування матеріалу на смислові фрагменти);
• історичний (аналіз розвитку подій та явищ у строго хронологічній послідовності).

Використуються і складнішими методами:

• Метод сходження від абстрактного до конкретного — дає можливість на основі глибокого аналізу наукових понять синтезувати конкретне знання про досліджуваний предмет або явище. Синтез завжди починається з найпростіших абстракцій і фіксує єдність різноманітного синтезу існуючих визначень наукового поняття;
• Метод спіралі — припускає поступове розгортання ознак аналізованого в добутку наукової літератури предмета або явища. Він не тільки відображає структуру наукового матеріалу, але й дає можливість вплинути на хід читацького сприйняття. Метод спіралі заснований на поступовому розвитку думки шляхом повторення її щоразу на новому, більш високому рівні узагальнення.

У текстах цих жанрів виділяються структурно-смислові компоненти:

Ø назва (заголовок),

Ø введення (вступ),

Ø основна частина,

Ø висновок.

Назва (заголовок) наукового тексту - найважливіша інформативна одиниця, що відбиває тему даного твору і відповідна змісту тексту.

Існує кілька типів заголовків:

· назву загального характеру (введення в термінознавство; бесіди про фізику; асиметрія мозку і знакових систем);

· назва, що конкретизують розробляються автором питання наукової теорії і практики (зберігання інформації в неписьменній суспільстві; алгебри Лі з кінцевою градуювання);

· назви, що відображають особливості авторської постановки питання (російська орфографія в історичному аспекті; поетична енциклопедія алхімії).

Вступ (водна частина) повинне бути коротким і точним. У ньому обґрунтовується:

· вибір теми дослідження,

· описуються методи дослідження,

· формулюються цілі та завдання роботи.

Основна частина тексту монографії, дипломної роботи поділяється на розділи у відповідності до завдань та обсягом роботи. У науковій статті глави не виділяються, але кожне нове наукове положення оформляється в новий абзац.

Висновок містить висновки з даного дослідження або має форму короткого резюме.