Ринок українських підручників: учора, сьогодні, завтра

Весь ринок навчально-методичної літератури розподіляється на два сегменти: для загальноосвітніх шкіл і для вищих навчальних закладів. Український ринок підручників досить специфічний: скільки не надрукуй, новий навчальний рік традиційно починається зі скарг батьків на відсутність підручників, які, як відомо, у нерідких випадках їм доводиться докуповувати за власні кошти та по закінченню навчання дитини просто «дарувати» школі. Так, народження в Україні нового покоління навчальної літератури ледве відбувається. Причин тому чимало: і фінансові, і професійні, і суттєво психологічні (ніде правди діти – усі звикли, що підручники частіше писала Москва). Першими усвідомили проблему гострої потреби України в нових підручниках і почали практичні дії по її вирішенню ті, хто був не задоволений сьогоденням і піклувався за майбутнє держави. Нерівномірність просування по цьому фронтові українського вищого рівня освіти обумовлена насамперед різною концентрацією таких людей на тій або іншій професійній сфері (наприклад, медицина, авіація, фінанси, право, міжнародні відносини, геодезія, технологія виробництва, сільське господарство, менеджмент та інше). У вищій школі можна виділити необхідність у декількох видах навчально-методичної літератури – «методичках», конспектах лекцій, підручниках і посібниках, а також монографіях, які придбати централізованим способом вкрай важко (по-перше, через обмежену кількість видань, по-друге, через елементарну дорожнечу).

Не менш суперечливе становище й відносно навчальної літератури для українських загальноосвітніх шкіл, де складніше всього доводиться старшокласникам, оскільки видання нових підручників йде поступово, «покласово». Це обумовлено тим, що одні класи (старші) отримують знання в школі ще по старій навчальній програмі, а середні й молодші – вже зовсім по інший, затвердженій кілька років тому Міністерством науки й освіти України (перші – одержать ще 11-літню освіту, другі – вже 12-літню). Це негативно відображається на якості знань, що отримуються сучасними учнями, і на навчальному процесі в цілому: часи й вимоги нові, а підручники старі, нестача яких відчувається не тільки через моральне старіння, але й елементарної старості самих книг, виданих ще в 80-і роки минулого сторіччя.

В Україні щорічно проводиться конкурс рукописів підручників. Їх якість і рівень оцінюють експерти, і якщо пропоновані рукописи дійсно краще існуючих на певний час підручників, тоді саме їх і видають за державні кошти, отримавши грифа «схвалено Міністерством освіти й науки України». Видання шкільних підручників строго регламентується державою, що уважно стежить за тим, щоб підручники відповідали міністерській шкільній програмі й санітарно-гігієнічним нормам. Підручники, що надійшли у вільний продаж, переважно купують учні, яким їх не вистачило по розподілу в школах, а таких, як вже зауважувалось, чимало. Найжалюгідніша ситуація з підручниками на периферії. Однак виходячи з постанови Кабінету міністрів України №1128 від 22 липня 1998 року «Про поступовий перехід з 1 січня 1999 року на вільний продаж підручників і навчальних посібників для учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів», цей самий перехід почав знаходити згодом реальні обриси, пік котрого припав саме на перші роки нинішнього сторіччя.

v Навчальний посібник — видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.