Система грошового обігу. Закон грошового обігу.

Форма організації грошового обігу, яка історично склалася у даній країні і закріплена законодавчо називається грошовою системою.

Грошова система включає такі елементи:

Ø Найменування національної грошової одиниці;

Ø Види грошей і характер їхнього забезпечення;

Ø Порядок емісії грошей, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

Ø Форми і умови безготівкового платіжного обігу;

Ø Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземні, встановлення курсу національної валюти;

Ø Наявність державних фінансових інституцій, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історично відомі два типи грошової системи: металева і паперово-кредитна. Металева система поділяється на два види:

- Біметалізм- це система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за двома благородними металами – золотом і сріблом.

- Монометалізм – це система, в якій роль загального еквівалента закріплюється тільки за одним металом – золотом. Розрізняють такі види золотого монометалізму:

- система золотомонетного стандарту ( проіснувала до Першої світової війни);

- система золото зливкового стандарту (Англія, Франція), яка передбачала вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот проводився лише на золоті зливки.

- система золотодевізного стандарту ( Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та ін.), при якій зв’язок грошей із золотом здійснювався через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення;

- система золото доларового стандарту, за якої розмін національних валют на золото був відмінений у всіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн – членів МВФ. У 1971 році було припинено обмін доларів на золото.

З 1976 року за результатами Міжнародної конференції на Ямайці (м. Кінгстон) здійснено перехід до системи паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кредитні гроші, що не обмінюються на золото. Відповідно до цієї системи було юридично закріплено демонетизацію золота; скасовано масштаб цін; припинено виконання золотом ролі загального еквівалента; золото перетворилося у звичайний товар, який продається і купується на світових ринках дорогоцінних металів за ринковою ціною; впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і послуг та нетоварні платежі називають грошовим обігом. Він здійснюється на основі певних законів. Одним із найважливіших є закон грошового обігу, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Він передбачає, що в обігу протягом певного періоду має бути об’єктивно зумовлена кількість грошей і відображає внутрішні зв’язки між грошовою масою і кількістю товарів, рівнем цін, швидкістю обігу грошей.

Для визначення грошової маси, згідно неокласичної теорії, застосовується рівнянням обміну, запропоноване американським економістом І. Фішером ( рівняння грошового обігу Фішера):

М *V = Р * Q, де

М – маса грошей в обігу( включає готівку і чеки);

V – швидкість обігу грошової одиниці;

Р – рівень цін на товари і послуги;

Q – кількість товарів і послуг на ринку, тобто реальний ВВП.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

М = (Р * Q)/ V