Архівна справа на західноукраїнських землях у 1920-1930-х рр.

На західноукраїнських землях у складі Польщі робота архівів велася згідно з декретом про утворення державних архівів та опіку над архівними матеріалами, прийнятим польським урядом 7 лютого 1919 р. Для керівництва архівами при Міністерстві віросповідання і громадської освіти було створено Відділ державних архівів, який здійснював і науково-технічний нагляд за архівами міських і змінних установ та громадських організацій, забезпечував охорону документів, готував інструкції, правила щодо комплектування архівів, зберігання та використання документів.

На західноукраїнських землях було створено Державний архів у Львові на базі документів колишнього намісництва та Земський архів на основі документальних фондів крайового архіву гродських і земських актів. Земський архів проіснував до 1933 р., коли його фонди увійшли до складу Державного архіву у Львові. Одночасно при управлінні міста Львова існував Міський архів стародавніх актів, заснований ще в середині XIII ст.

Архіви створювалися у тих місцях, де зосереджувалися великі документальні комплекси як результат діяльності адміністративних і судових установ, громадських організацій. У воєводських центрах – Луцьку, Станіславі та Тернополі державних архівів не було, а документи зберігалися при установах та організаціях. Така архівна система існувала на західноукраїнських землях до їх введення до складу УPCР.

Архіви Буковини, зокрема Крайовий державний архів, створений 1907 р. у Чернівцях, зазнали значних втрат під час Першої світової війни (Буковина була ареною військових дій) та розпаду Австро-Угорської імперії. Перший історичний архів Буковини на початку 1918 р. практично був ліквідований разом з імперськими державними установами.

Важливу роль в архівному будівництві краю відіграла Комісія державних архівів Буковини, створена у Чернівцях за наказом Міністерства освіти Румунії 1924 р. на чолі з відомим румунським істориком і політичним діячем І. Ністором. Її завдання полягали в концентрації архівних документів та організації окружного державного архіву. Прийнятий у Румунії 1925 р. Закон "Про організацію державних архівів" визначив статус і завдання державних архівів, у тому числі Чернівецького. Державні архіви країни підпорядковувалися Міністерству освіти, а керівництво ними здійснювала Генеральна дирекція державних архівів Румунії, яка дислокувалася в Бухаресті. Для керівництва державними архівами в окремих регіонах створювалися регіональні дирекції. Чернівецька дирекція державних архівів мала зосереджувати і зберігати документи Буковинського краю. Органи державної влади, військові, церковні й громадські установи зобов'язані були передавати до державних архівів закінчені діловодством документи після тридцятирічного відомчого зберігання, а також передбачалося передання відомчими архівами всіх історичних документів до 1881 р. включно. Закон гарантував забезпечення державних архівів приміщеннями.

Архівні фонди адміністративних і судових установ зберігалися в Державному архіві в такому порядку, як надходили, разом з довідковим апаратом. В архіві існували інвентарні описи, тематичні й географічні покажчики. Архівісти описували документи, перекладали їх румунською мовою, надавали довідки. Державний архів здійснював контроль над діловодством установ та відомчим зберіганням документів, затверджував розроблені номенклатури справ, проводив обстеження архівів різних установ, перевіряв якість відбору архівних справ, призначених до знищення. Крім матеріалів відомчих архівів, Державний архів поповнювався історичними документами, придбаними у приватних осіб.

1938 року Комісію державних архівів було реорганізовано у Чернівецьку регіональну дирекцію державних архівів, яка керувала архівною справою до середини 1940 р., коли Північна Буковина і Хотинський повіт Бессарабії ввійшли по складу УРСР.

Архіви Закарпаття після його приєднання до Чехословаччини були підпорядковані новій адміністрації Підкарпатської Русі (урядова назва автономного Закарпаття). Керівником земської архівної служби в краї на початку 20-х рр. XX ст. був призначений Микола Радвані, якому крайова адміністрація доручила перевірити всі архіви Закарпаття. Результатом обстеження стану архівів були ґрунтовні звіти, на основі яких архівіст видав в Ужгороді 1922 р. книгу, що давала характеристику найзначнішим архівосховищам Закарпаття: комітетським архівам, архівам привілейованих міст Берегова, Мукачева, Ужгорода, архіву Мукачівської єпархії та ін.

Комітатські архіви були розрізненими; документи зберігалися в хаотичному стані у переповнених приміщеннях, потребували впорядкування та обліку. Відтак Микола Радвані вважав за необхідне об'єднати комітатські архіви і створити єдиний архів Підкарпатської Русі. Він особисто взяв участь у підготовці проекту його створення, а в травні 1923 р. очолив Крайову архівну комісію, основним завданням якої була організація крайового архіву. Комісія порушила питання перед Міністерством шкіл та освіти Чехословаччини про будівництво приміщення для архіву. Наприкінці 20-х рр. XX ст. архіву було виділено кілька кімнат та підвальні приміщення у крупному адміністративному будинку, куди звозили документи різних архівів Закарпаття. У спорудженому 1936 р. будинку Крайового управління для архіву спеціально відвели обладнані приміщення з металевими стелажами. Значних втрат Крайовий архів Закарпаття зазнав під час окупації краю в роки Другої світової війни.






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 2382; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.019 сек.