Класифікація форм логістичних утворень

2.1. Поняття терміна «логістика»

Логістика являє собою комплексну наукову дисципліну. У зв'язку з тим що приблизно в один час сформувалося кілька ведучих центрів по проведенню логістичних досліджень, коло проблем, досліджуваних у них логістикою, має свої специфічні особливості.

Спочатку в цивільній діяльності це поняття вживалося для узагальнення процесів взаємодії і взаємозалежності лише складського і транспортного господарства. Однак незабаром з'ясувалося, що обмежені рамки досліджень не дозволяють комплексно підійти до дозволу значного кола проблем подальшого розвитку сфер виробництва і звертання. Новий рівень узгодження господарської діяльності вимагав синхронізувати не тільки процеси переміщення матеріальних ресурсів у межах транспортно-складських систем, але й інфраструктурні процеси по ряду функціональних напрямків в основному виробництві. Причиною послужило те, що вже на перших етапах розробки стратегії господарської діяльності підприємства встають питання, без однозначного дозволу яких умовність усіх подальших дій значно зростає. Неможливо, наприклад, вірогідно планувати потреба підприємства в транспортно-складському забезпеченні без обліку технології основного виробництва, специфіки і послідовності виконання замовлень споживачів, їхніх обсягів, термінів реалізації, пропонованих додаткових вимог і т.д.

Ці й інші обставини визначили виникнення декількох точок зору на орбіту поширення інтересів «логістики». В даний час даний термін має діапазон тлумачень, що постійно розширюється. Проте усі вони не суперечать концептуаль­ний сутності логістики, а їхня численність є цілком закономірним явищем, що часто супроводжує становлення і розвиток нових науково-практичних напрямків. Обравши предметом досліджень зовсім новий нематеріальний об'єкт — потокові процеси, — виявилося, що потреба в нетрадиційному підході до дозволу проблем назрів практично у всіх областях соціально-економічної діяльності.

Різноманіття визначень поняття логістики визначається, по-перше, розмаїтістю сприйняття її в залежності від роду діяльності фахівців. Так, наприклад, точки зору на проблематику логістики з позицій маркетолога, фінансиста, менеджера по плануванню і керуванню виробництвом і т.д. будуть мати істотні розходження.

По-друге, кожний логістичний напрямок по вивченню потокових процесів має, як це прийнято в науці, широке і вузьке тлумачення.

По-третє, усвідомлення і розвиток логістичної концепції, формуючи новий спосіб мислення в організації господарської діяльності, неминуче коректує пріоритети теоретико-прикладних досліджень у залежності від об'єктивних умов діалектичного розвитку суспільно-економічних систем.

Найбільший розвиток на сьогоднішній день логістика одержала в області керування матеріальними і відповідними їм інформаційними потоками. У цьому аспекті аналіз закордонних і вітчизняних джерел показав, що логістика розуміється як:

§ новий науковий напрямок, пов'язаний з розробкою раціональних методів керування матеріальними й інформаційними потоками;

§ система планування і керування різними потоками в людино-машинних системах;

§ форма раціоналізації господарської діяльності в сфері виробництва і обігу;

§ система керування фізичним розподілом і переміщенням матеріальних ресурсів;

§ новий рівень інтеграції процесів виробництва і переміщення продукції;

§ особливий комплекс інфраструктурних елементів в економіці;

§ людино-машинна система організаційного управління виробничими процесами;

§ метод керування різними видами діяльності з метою мінімізації витрат при організацію доставки необхідної кількості вантажу в потрібне місце й у потрібний час;

§ система ефективного переміщення продукції від місця виробництва до місця споживання;

§ визначена сфера економіки, що характеризується взаємодією матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розподілу, транспорту, попиту і споживання.

За формою тлумачення всю сукупність визначень можна розділити на два напрямки. Перше зводиться до трактування логістики як області господарської діяльності по керуванню матеріальними й інформаційними потоками в сферах виробництва і звертання. Друге представляє логістику як міждисциплінарний науковий напрямок, що має прагматичний характер і зв'язане з пошуком нових можливостей підвищення ефективності потокових процесів будь-якого характеру.

По першому напрямку на сьогоднішній день найбільш відомі наступні визначення логістики.

1. Американська рада з проблем менеджменту.

«Логістика — це планування, реалізація і контроль технологічно й економічно ефективних процесів переміщення і складування вантажів, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також передача відповідної інформації від місця виробництва до місць споживання відповідно до інтересів споживачів».

2. Британський інститут проблем організації закупівельної діяльності.

«Логістика — це керування і координація в рамках ланцюга постачання-виробництво-збут, включаючи вибір постачальника, організацію матеріального забезпечення виробництва, розміщення запасів і доведення готової продукції до споживачів по каналах розподілу».

3. Професор Г. Павеллек дає наступне тлумачення поняття:

«Логістика — це планування і контроль того матеріального потоку і відповідного йому інформаційного потоку, що приходить на підприємство, оброблюється там і того, що залишає це підприємство ».

4. Відомий фахівець В. Кильхоф (Німеччина) вважає, що: «Логістика — це координація всіх систем руху матеріалів і готової продукції як усередині підприємства, так і поза ним. Вона дозволяє керувати матеріальними потоками від моменту заготівлі до реалізації у фізичному, інформативному й організаційному змістах».

Враховуючи всі наведені вище означення, ми будемо вважати, що Логістика -це галузь науки і практики, яка розробляє і впроваджує методи організації, планування, керування, оптимізації і контролю процесів руху матеріальних, трудових, енергетичних і інформаційних потоків у виробничих, організаційних і інформаційних людино-машинних системах».

У даному визначенні підкреслюється необхідність вивчення поряд з матеріальними і інших потокових процесів. Практика вже неодноразово доводила, що раціоналізація потоків інформації за допомогою комп'ютерних технологій значно підвищує ефективність руху матеріальних ресурсів і їхнє використання у виробництві. Уже давно стало ясно, що без нових методів інформаційного забезпечення процесу товаровиробництва домогтися значного підвищення ефективності в сферах виробництва і обігу не є можливим.

2.2. Види логістики

Логістика як наука по керуванню матеріальними, інформаційними й іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину сфери економічного життя суспільства. У зв'язку з цим для формалізації наукових досліджень і практичних розробок вона ділиться на кілька напрямків.

По масштабах розроблювальних проблем логістика поділяється на:

1) макрологістику;

2) мікрологістику.

В область дослідженьмакрологістики включаються процеси, що відбуваються на регіональному, міжрегіональному, національному і міждержавному рівні. Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, що полягає у формуванні сталих економічних, транспортних та інформаційних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі міжнародного і територіального поділу праці в рамках сформованої спеціалізації і міжгалузевого кооперування.

Головними передумовами виникнення глобальної логістичної стратегії є:

§ перехід до гнучкого машинного виробництва на основі індивідуалізації попиту;

§ прагнення закріпити ринки збуту і джерела постачання;

§ розвиток науково-технічного прогресу в області транспорту, зв'язку, інформаційних технологій;

§ актуалізація державного керування за допомогою неадміністративних методів;

§ бурхливий розвиток сфери ділового сервісу.

Ефективність глобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками. Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної чи зовнішньої торгівлі до обсягу відповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів в загальному обсязі випуску продукції і т.д.

Ефективність глобальної логістичної стратегії полягає в тім, що вона значно скорочує число посередників, як оптових, так і транспортних. У рамках макрологістичної системи підприємства, як правило, обслуговуються одним посередником, наприклад «Об'єднаною службою доставки» (США), що при змішаних перевезеннях несе перед вантажоодержувачем повну відповідальність за вантаж і терміни постачання, а транспортування здійснює по єдиному перевізному документі.

У той же час для переходу до глобального логістичної стратегії необхідно вирішити ряд правових, організаційних, технічних і інших питань, у тому числі впровадження сучасних інформаційних технологій, таких як система контролю місцезнаходження транспортних засобів, система електронного обміну даними між суб'єктами керування і т.д.

Мікрологістика займається комплексом питань по керуванню матеріальними, інформаційними й іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства чи корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями по оптимізації господарських зв'язків.

Надалі сутність мікрологістики буде розглянута більш докладно.

Крім критерію масштабності проблем для структуризації логістики використовуються й інші принципи. Так, по характеру зон управління логістика поділяється на:

1) зовнішню логістику;

2) внутрішню логістику.

Зовнішня логістика займається питаннями по регулюванню потокових процесів, що виходять за рамки діяльності, але знаходяться у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію і вдосконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства чи корпоративної групи підприємств.

Заготівельна (закупівельна, постачальницька) логістика. Це логістика, зв'язана з заготівлею матеріальних ресурсів. Вона вирішує всі питання, що відносяться до сфери матеріально-технічного забезпечення підприємства і підготовки продукції до виробничого споживання,

Виробнича логістика. Вона включає всі питання по організації і керуванню переміщенням матеріальних ресурсів (від сировини до готового виробу) безпосередньо в процесі виробництва, у тому числі подачу сировини, матеріалів і комплектуючих виробів на робочі місця.

Розподільна (маркетингова) логістика. Це логістика, що спеціалізується на реалізації продукції, включаючи її доставку “точно вчасно” від “дверей” виробника до «дверей» споживача.

Усі зростаючий масив інформації в сфері виробництва, звертання і фінансів, що вимагає відповідної обробки, а також розвиток засобів комунікації і комп'ютеризація господарської діяльності обумовили формування ще одного виду логістики - інформаційної логістики.

У цілому перераховані види, що входять у сферу мікрологістики, охоплюють весь комплекс питань по керуванню матеріальними й інформаційними потоками. Однак іноді фахівці, щоб підкреслити важливість й складність процесів транспортування матеріальних ресурсів, поєднують ці процеси і їхнє вивчення в особливий розділ, названийтранспортна логістика.

В літературі і на практиці можна зустріти також таке визначення, якскладська логістика. Коло питань, що включається у неї, позначено самою назвою - це всі процеси й операції, зв'язані зі складуванням, збереженням і переробкою матеріальних ресурсів у складському господарстві на всіх рівнях.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЛОГІСТИКИ

3.1. Цілі логістики

Логістика відбиває загальну стратегію і тактику діяльності господарських структур в економіці ринкового типу. У той же час обрана стратегія фірм і підприємств, що перейшли на логістичні принципи функціонування, повинна бути широко орієнтована на споживача.

Відомо, що мотивації споживачів у придбанні товару є дуже мінливими. Однак можна виділити постійно діючі критерії, що завжди залучали будь-як споживача.

• Точно в термін.

• Точна кількість.

• Гарантована якість.

• Швидке реагування постачальника.

• Відносні мінімальні витрати.

Ці й інші критерії щонайкраще можуть задовольнити логістичні системи, тому що саме для цих цілей вони розробляються і створюються. Звідси випливає, що призначення логістики складається в адаптації до бажань споживачів. Виходячи з цього, відзначимо, що:

Головною метою логістики є доставка продукції відповідного якості і відповідного кількості точно в термін, при відносних мінімальних витратах на постачання, збереження, виробництво, упакування, збут, транспортування продукції, а також одержання, обробку і передачу інформації. Для досягнення цієї мети при впровадженні логістичних систем в практику потрібно розв’язати ряд допоміжних задач. Наведемо найважливіші з них.

· Аналіз структури виробничої системи з побудовою її структурної схеми; виявлення всіх зв’язків між підсистемами і елементами системи, а також зв’язків системи з навколишнім середовищем. Аналіз і характеристика матеріальних, енергетичних і інформаційних потоків, що зв’язують систему з її оточенням з визначенням напрямків і інтенсивностей цих потоків.

· Визначення показників якості функціонування системи, вибір (побудова) критерію ефективності і системи обмежень, що накладаються на вибраний критерій.

· Розробка математичної моделі логістичної системи, що відображає зв’язок вибраного критерію з параметрами системи.

· Розв’язок оптимізаційної задачі знаходження параметрів системи (характеристик, напрямків і порядку перетворення потоків в логістичні системі), що задовольняють умовам системи обмежень і надають критерію ефективності екстремального значення.

· На підставі розв’язку задачі оптимізації розробка алгоритму логістичного управління потоками в системі.

· Розробка алгоритмів і системи контролю, що дозволяють контролювати процес перетворення і проходження потоків в системі і при необхідності оперативно вносити зміни до нього.

· Розробка методів, правил і методик впровадження логістичної системи в систему виробничу, включаючи розробку інструкцій, навчання і тренінг персоналу і т. ін.

Універсальність логістичних цілей полягає в розробці механізмів для скорочення операційних витрат, втрат часу, підвищення локальної і загальної результативності виконуваних робіт, поліпшення організації праці і т.д., що дозволяє їм органічно вписуватися в стратегічні і тактичні цілі будь-якого характеру.

В ієрархічній структурі системи керування підприємством (групою підприємств) мається кілька рівнів, на кожнім з який стратегічні і тактичні цілі формалізуються виходячи із сутності цього рівня.

Цілі створення логістичної системи визначають постановку конкретних розрахункових і управлінських задач. Розв’язок і реалізація цих задач приводять до конкретних значень показників діяльності. Отже про ефективність управління виробничою системою керівник-менеджер може судити тільки по завершенню господарчих операцій, а отже він позбавлений можливості негайного оперативного впливу для корекції алгоритму управління. Тому обов’язковим складовим логістичної системи є комплекс зворотних зв’язків для оперативного відображення ходу і перетворення матеріальних потоків в виробничій системі, які дозволять на основі верифікації моделі і алгоритму управління оперативно щохвилинно (при потребі) вмішуватися в хід процесу (режим on-line).

3.2. Задачі логістики

Для практичної реалізації цілей логістики необхідно знайти адекватні рішення ряду відповідних задач, що по ступені значимості розділяють на три групи:

• Глобальні задачі.

• Загальні задачі.

• Часткові (локальні) задачі.

Відповідно до головної мети логістичної системи окремо виділяєтьсяголовна задачалогістики — досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості суб'єктів господарювання (підприємств, об'єднань) до ринкової кон'юнктури, збільшення на ринку своєї частки участі й одержання переваг перед конкурентами. Логістика по своїй сутності в процесі керування господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до їїглобальних задач відносять:

• створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а при можливості й інших потоках;

• стратегічне узгодження, планування і контрольза використанням логістичних потужностей сфер виробництва і обігу;

• постійне удосконалювання логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;

• досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Рішення глобальних задач не може бути здійсненне без постановки і рішеннязагальних задач. Умовою життєздатності логістичних систем усіх видів є дозвіл наступних загальних задач:

• здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

• розробка й удосконалювання способів керування матеріальними потоками;

• різноманітне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів і т.д.;

• виявлення незбалансованості між:

1) потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення;

2) потребами в логістичних послугах при збуті і можливостями логістичної системи;

• стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

• раціональне формування господарських зв'язків;

• виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

• оптимізація технічної і технологічної структури транспортно-складських комплексів;

• визначення стратегії і технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

• формалізація актуалізованих (поточних, оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

Часткові задачі в логістиці мають локальний характер. До них можна віднести:

• Оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах.

• Максимальне скорочення часу збереження продукції.

• Скорочення часу перевезень.

• Швидка реакція на вимоги споживачів.

• Підвищення готовності до постачань.

• Зниження витрат у всіх ланках логістичної ланцюга.

• Раціональний розподіл транспортних засобів.

• Гарантування якісного гарантійного обслуговування.

Головною особливістю сучасного стану розвитку менеджменту, маркетингу, управління та логістики є те, що практично всі логістичні задачі мікрологістики і більшість задач мікрологістики достатньо добре формалізуються економіко-математичними і кібернетичними методами, такими як теорія графів, теорія потоків на мережах, календарне планування на сіткових графіках, теорія управління запасами, теорія масового обслуговування, метод гілок і границь та ін. В подальшому ми детально зупинимося на цих методах, тому що наявні підручники залишають їх поза увагою.

3.3. Вимоги і функції логістичного управління

Логістичні цілі, задачі і принципи господарського керування обумовлюють ряд вимог, що висуваються до відповідних систем і підсистем. Їх кількість залежить від діючих факторів у кожному конкретному випадку. Однак існує ряд вимог, що мають постійний характер і виконання яких відбиває сутність логістичної концепції. Ось ці вимоги

· Раціоналізація матеріальних і інформаційних потоків.

· Забезпечення готовності виробника і посередницьких структур до виконання замовлень.

· Мінімізація відносних і сукупних витрат.

· Забезпечення збереження при складській переробці і транспортуванні матеріальних ресурсів і готової продукції.

· Можливість одержання, обробки і надання актуальної інформації.

· Сумісність логістичних елементів і ін.

Логістична функція являє собою визначений комплекс логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей і задач конкретної логістичної системи. Логістична функція задається формалізованими значеннями показників, що є її вихідними змінними.

Найбільш важливими сферами прояву логістичних функцій по керуванню матеріальними потоками є: постачання, виробництво, розподіл, збут.

Продуцентами логістичних функцій на макрорівні є транспортно-експедиційні підприємства, підприємства гуртової і роздрібної торгівлі, комерційно-посередницькі організації, підприємства-виготовлювачі і до деякої міри підприємства-споживачі, Ці суб'єкти формують матеріальні й інформаційні потоки.

На мікрорівні продуцентами логістичних функцій є відповідні структурні підрозділи підприємства.

Приводити повний перелік логістичних функцій недоцільно. У той же час основні з них доречно нагадати хоча б для того, щоб показати широту спектра необхідних для виконання дій.

• Планування, організація і керування матеріально-технічним постачанням, формування господарських зв'язків по постачаннях чи товарів наданню послуг, їхній розвиток, коректування і раціоналізація.

• Планування, організація і керування складським господарством.

• Планування, організація і керування транспортним господарством.

• Планування, організація і керування матеріальними й інформаційними потоками в процесі виробництва.

• Планування і контроль інвестицій на створення і розвиток логістичної інфраструктури.

• Керування матеріальними і товарними запасами.

• Планування, організація і керування процесами розподілу і постачання.

• Контроль якісних параметрів і їхня стандартизація.

• Визначення обсягів і напрямків матеріальних і інформаційних потоків.

• Прогнозування потреби в перевезеннях.

• Проектування інфраструктурних елементів у логістичних системах.

Необхідно підкреслити, що весь комплекс логістичних функцій, як по окремості, так і в сукупності, підлеглий єдиної мети, що визначається стратегією підприємства чи групи підприємств.

Логістичне управління матеріальними, інформаційними, енергетичними й іншими потоками є одним з найбільше перспективних напрямків у діяльності економічних структур.

Комплексність управління потоковими процесами досягається різними способами і має різні форми, в основу яких закладається:

¨ системний підхід при розвитку специфічних функцій управління матеріальними, грошовими, інформаційними і іншими потоками в узгодженні з універсальними функціями загальних процесів керування. При цьому важливе значення має їхній раціональний розподіл по вертикалі і горизонталі.

¨ інтеграція функцій по формуванню господарських зв'язків з функціями по плануванню, організації і керуванню потоковими процесами;

¨ координація стратегії і тактики суб'єктів господарювання;

¨ взаємна ув’язка і взаємозалежність керування матеріальними, інформаційними, а якщо необхідно, і іншими потоками в складській, транспортній і виробничій системах;

¨ розвиток економіко-математичних методів управління, заснованих на оптимізації планованих процесів з урахуванням інтересів транспортних, постачальницько-збутових, виробничих і інших структур діючої системи.

Застосування логістичної концепції керування, з одного боку, створює передумови для створення комплексних логістичних систем, що охоплюють функціональні задачі по регулюванню всіх потокових процесів. З іншого боку, ці функціональні задачі в рамках логістичної системи максимально ефективно розв’язуються саме за рахунок системного підходу.

3.4. Основні підходи і методи, що застосовуються в логістиці

Широке коло задач, що вирішує логістика, обумовлює значний комплекс підходів і методів, застосовуваних у логістиці. Методологічною основою наскрізного керування потоковими процесами є системний підхід. Він вимагає комплексного вивчення явищ та об'єктів як єдиного цілого за допомогою методів системного аналізу на базі застосування засобів математичного моделювання та сучасних інформаційних технологій.

В процесі створення логістичних систем необхідно керуватися наступними положеннями системного підходу.

¨ Узгодження ресурсних, інформаційних і інших характеристик системи, що виражаються через її параметри.

¨ Ліквідація невідповідностей між інтересами, цілями, задачами і показниками всієї логістичної системи і її окремих підсистем.

¨ Дотримання послідовності етапів проектування, створення, аналізу та впровадження логістичних систем.

Широке застосування в логістиці знайшли також:

§ макропідхід;

§ мікропідхід;

§ детермінований підхід;

§ стохастичний (імовірностний) підхід;

§ статичний підхід;

§ динамічний підхід;

§ функціональний підхід;

§ експериментальний підхід.

При макропідході логістична система розглядається як одне ціле. У цьому випадку внутрішня структура і взаємозв'язки в окремих функціональних ланках і процесах не приймаються до уваги. Вивчаються лише виходи і входи в цілісну структуру системи.

Мікропідхід дозволяє вивчити і керувати логістичним об'єктом зсередини. Досліджуються внутрішня структура і внутрішні. зв'язки між його елементами.

Детермінованість системи припускає повну незалежність результатів логістичних процесів від впливу випадкових факторів. Це стає можливим, коли логістича система відпрацьована “повністю”, дія її відбувається при повністю відомих і стаціонарних законах змін параметрів навколишнього середовища і параметрів самої системи.

Стохастичний або імовірносний підхід означає, що вплив зовнішніх і внутрішніх факторів є випадковими процесами, і очікувані результати можуть приймати невідомі наперед значення Функціонування реальних логістичних систем обумовлено наявністю складних стохастичних зв'язків як усередині цих систем, так і при взаємодії з навколишнім середовищем.

Статичний підхід. Вважається, що параметри системи і характеристики навколишнього середовища не змінюються на протязі розглядає мого періоду функціонування системи. Це дозволяє вважати характеристиками системи (на всьому періоді) характеристики обчислені для будь-якого моменту часу з розглядає мого періоду..

Динамічний підхід. На відміну від статичного підходу вважається, що параметри системи та/або характеристики навколишнього середовища змінюються на протязі періоду функціонування системи. Але закони цих змін апріорно відомі, отже застосування методів математичного моделювання дозволяє визначити закони змін характеристик системи а також їх значення в довільний момент часу.

Функціональний підхід. При його використанні оперують двома основними комплексними поняттями - процесом функціонування системи і законом функціонування системи. Процес, чи іншими словами,режим функціонування логістичної системи показує зміни в її стані. Під законом функціонування розуміють сукупність правил і послідовність дій, що направлені на здобуття системою потрібних показників якості.

Експериментальний підхід. Він припускає проведення натурних досліджень, що приводяться, шляхом здійснення експерименту на реальній виробничій системі для розробки і від лагодження алгоритмів управління. Такий експеримент пов’язаний з великими витратами коштів і часу, не гарантує знаходження оптимальних правил поведінки, а інколи може призвести до катастрофічних наслідків (наприклад, техногенних аварій).

Сукупність підходів, які використовуються у логістиці на основі логістичних принципів і вимог, утворить так званий логістичнийі підхід.

Логістика є наука, що знаходиться на межі економіки, менеджменту, кібернетики і психології. Тому в ній широко застосовуються всі методи аналізу, які властиві названим наукам. Всі ці методи можна розбити на такі групи:

¨ методи математичного моделювання;

¨ методи імітаційного моделювання;

¨ методи ідентифікації і прогнозування;

¨ евристичні методи.

Ці методи детально вивчаються в інших курсах, які входять до програми підготовки менеджера, тому тут не має сенсу давати детальну характеристику цим групам. В подальшому ми будемо вивчати тільки ті методи і моделі, які знадобляться при розв’язку конкретних логістичних задач.

4. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ

4.1. Матеріальний потік і його характеристики

Поняття матеріального потоку є найважливішим в економічній логістиці. Воно узагальнює безперервність зміни і руху продуктів праці в сфері обігу і виробництва.

В Американській енциклопедії менеджменту «матеріальний потік» визначається як «сукупність операцій по переробці матеріалів від джерела сировини, через виробника... до первинного розподільного центра».

У Габлеровському тлумачному словнику матеріального господарства і закупівель термін «матеріальний потік» тлумачиться як «сукупність процесів внутрішньозаводського переміщення матеріалів».

Узагальнюючи наявні визначення матеріального потоку, можна зробити висновок, що в логістиціматеріальні потоки являють собою взаємозалежну особливим образом послідовність моментів виникнення і завершення логістичних операцій і процесів, які відповідають фізичному руху предметів по функціональним ланкам системи починаючи з видобутку, переробки і закінчуючи споживанням (перерозподілом) матеріальних ресурсів, готової продукції для досягнення загальних цілей логістичної системи.

Форма існування матеріального потоку обумовлена самим визначенням і виявляється в матеріально-речовинних утвореннях, що можуть мінятися в залежності від етапу просування предметів по системі.

Так, стосовно підприємства матеріальний потік на етапі забезпечення виробничих процесів матеріальними ресурсами представляється у виді потоку сировини, що комплектують, допоміжних матеріалів. На етапі виробництва — у виді напівфабрикатів. На етапі розподілу і збуту — у виді готової продукції, запасних частин для продукції, що знаходиться в споживанні, і т.д.

Матеріальні потоки можуть знаходитися в двох протилежних станах у виді:

1) динамічного матеріального потоку;

2) статичного матеріального потоку.

Стосовно логістичної системи вони поділяються на:

· зовнішні;

· внутрішні.

По призначенню матеріальні потоки підрозділяються на:

· вхідні;

· вихідні.

Вхідні і вихідні матеріальні потоки є формою реалізації циклічних зв'язків, тобто зв'язків, у яких вихід з однієї мікрологістичної системи одночасно є входом в іншу і навпаки.

По ритмічності матеріальні потоки підрозділяються на три групи.

1. Безупинні — на конвеєрних чи автоматизованих лініях у процесі виробництва, транспортування матеріальних ресурсів по трубопроводу і т.д.

2. Дискретні — організація забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань, подача на робочі місця матеріальних ресурсів при дрібносерійному і середньосерійному виробництві, регулярне відвантаження готової продукції постійним контрагентам і т.д.

3. Бліц-потік — це разові постачання, відвантаження, подача на робітничі місця рідко уживаних предметів і засобів праці.

У залежності від предмета вивчення матеріальні потоки можуть бути:

· продуктові;

· операційні;

· дільничні;

· системні.

Продуктові матеріальні потоки — ті, об'єктом вивчення (аналіз, планування і т.д.) яких є переміщення конкретних продуктів і засобів праці.

Операційні матеріальні потоки — це потоки матеріальних ресурсів стосовно окремих логістичним операціям. Наприклад, матеріальний потік по операції розвантаження, укладання на піддони й ін. Параметри операційного матеріального потоку відповідають обсягам робіт з окремих операцій, розрахованим за деякий проміжок часу. Дані потоки є основою для розрахунку дільничних матеріальних потоків.

Дільничні матеріальні потоки — це сукупні потоки, розглянуті на окремій ділянці логістичної системи. Параметри дільничних матеріальних потоків визначають шляхом підсумовування обсягів робіт із усім логістичним операціям, здійснюваним на даній ділянці.

Системні потоки — це матеріальні потоки, що циркулюють у цілому по логістичної системі. Параметри системних матеріальних потоків визначаються шляхом підсумовування дільничних потоків діючої логістичної системи.

Матеріальні потоки характеризуються кількісними і якісними показниками. Основними з них є напруженість і потужність матеріального потоку. Між цими показниками, як правило, спостерігається протилежна залежність. На них прямий вплив роблять обсяги (маса), час і форми постачань.

Наприклад, при транзитному постачанні підприємству великих обсягів сировини або продукції матеріальний потік може мати велику потужність, але в зв'язку з довгостроковою періодичністю напруга логістичного каналу може бути невеликою. І навпаки, при організації постачань по методу «точно в термін» обсяги переміщуваних вантажів можуть бути невеликими, але самі постачання дуже частими, що робить даний логістичний ланцюг (канал) і відповідно матеріальний потік дуже напруженими.

Крім перерахованих на потужність і напруженість впливає ряд інших факторів. Так, у сфері виробництва ці показники залежать у першу чергу від форми виробництва (дрібносерійне, масове, індивідуальне), технології виконання логістичних операцій, рівня механізації й автоматизації робіт і ін.

Велике значення має також вид продукції. Постачання металургійним заводам сировини (залізної руди, що коксується вугілля, шихти) чи електростанціям вугілля, газу, мазуту зажадає створення каналу матеріального потоку значно більш високої потужності і напруги, чим при організації матеріального потоку штучної продукції.

Відіграє роль і призначення продукції. Якщо вона призначена для підприємств сфери виробництва, то матеріальні потоки будуть, як правило, більш могутніми по обсягах, але менш напруженими за формою постачань. Інша ситуація спостерігається при керуванні матеріальними потоками, по змісту, що складаються з продукції споживчого призначення. У даному випадку відносно часті постачання порівняно великому числу споживачів роблять канал матеріального потоку менш могутнім, але більш напруженим.

Впливає на потужність і напруженість матеріальних потоків також вибір транспортних засобів, відстань транспортування й інші фактори.

Таким чином, можна зробити висновок, щонапруженість матеріального потоку — це інтенсивність переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів і готової продукції, апотужність матеріального потоку — це обсяги продукції, переміщувані за одиницю часу (доба, місяць, рік).

Вивчення матеріальних потоків утрудняється без характеристики шляху переміщення матеріальних ресурсів. Для зовнішніх матеріальних потоків користаються поняттями «логістичний канал» і «логістичний ланцюг». Для характеристики внутрішніх матеріальних потоків часто користаються поняттями: русло матеріального потоку, глибина русла, векторна спрямованість русла.

Русло матеріального потоку — це шлях руху матеріальних ресурсів у рамках логістичної системи від джерела генерації до пункту призначення.

Глибина русла — це потенційна потужність матеріального потоку по даному шляху переміщення. Іншими словами, це максимально можливі обсяги матеріальних ресурсів, місткі в діючий шлях руху за о<