Заготівельна логістика

Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні по­треб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з макси­мально можливою ефективністю. Базовими завданнями заготівель­ної логістики є:

1) встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і ком­плектуючих виробів;

2) забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;

3) дотримання вимог виробництва за якістю сировини та комплек­туючих.

Заготівельна логістика повинна займатися організацією пошуку та закупівлею необхідних матеріалів відповідної якості та за міні­мальними цінами. Для підвищення ефективності заготівельної логіс­тики істотну роль відіграє аналіз можливих логістичних витрат. Хоча ступінь впливу постачальницьких витрат на рівень загальних виробничих витрат у трудомістких і капіталомістких галузях досить великий на відміну від інших, особливо матеріаломістких галузей, розрахунок витрат на придбання сировини та матеріалів визначає по­дальшу стратегію підприємства.

Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектра інформації про стан ринків. Для їх дослідження регулярно відбирається та оцінюється докладна інформація: визначається міст­кість ринку, створюються передумови для оптимізації закупівель.

Результати досліджень повинні визначити структуру ринку, його організацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом дос­лідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів. Дослідивши ринок і зупинившись на яки­хось конкретних постачальниках, функція заготівельної логістики у подальшому полягає у визначенні потреб у сировині та матеріалах, їх конкретних поставках. Потреба може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами: шляхом визначення потреб на основі замовлень і на основі витрат чи минулого досвіду.

Важливою функцією заготівельної логістики є аналіз ціни това­рів, що придбаваються. Для цього використовують різні види розра­хунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); кальку­ляція за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та враховуються усереднено); постійна калькуляція (де ведеться точний облік витрат по кожній операції на базі АСУ). Ана­ліз цін враховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспор­тування тощо).

Заготівельна логістика, яка є першою логістичною підсистемою, здійснює рух сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних час­тин з ринку закупівель до складів підприємства. Для її ефективного функціонування необхідно скласти план закупівель, який забезпечу­вав би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприєм­ства щодо вирішення таких завдань:

· визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що за­мовляються;

· узгодження ціни і підписання договору;

· визначення методу закупівель;

· встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;

· організація розміщення товарів на складі.

Існує значне число методик визначення кількості матеріалів, які необхідні для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.

Перевага методу планування потреби в матеріалах полягає в то­му, що закупівлі і виробництво плануються, виходячи з потреби у кінцевому продукті. Якщо попит споживача коливається, слід кори­стуватися методом згладжування таких коливань. Застосування по­дібного методу доцільне у випадках регулярно повторюваних (на­приклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий продукт. Згладжу­вання досягається порівнянням фактичного споживання у попере­ньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цьо­го ж періоду.

Одержання товару може відбуватися в міру необхідності, коли кількість товару, який поставляється, визначається приблизно, що зумовлює у постачальників необхідність постійно зв'язуватись з по­купцями. У цьому випадку сплачується тільки фактично поставлена кількість товару. Після закінчення строку контракту Замовник не зо­бов'язаний приймати та сплачувати товари, тільки-но поставлені. За таким методом закупівель тверді зобов'язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, до того ж мінімізується робота з оформ­лення документів.

При плануванні закупівель після визначення потреби та розра­хунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення про те, здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплек­туючих, деталей чи виробляти їх власними силами. Для цього природно необхідним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виробництво.

В цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачаль­ника. Необхідно також враховувати витрати на замовлення, транс­портування, пакування, складування, обробку, персонал тощо. Ви­трати на виробництво складаються з вартості сировини, енергії, робочої сили, зберігання та накладних витрат.

Рішення приймається шляхом порівняння витрат на власне ви­робництво кожного матеріалу (деталі, виробу) з витратами на їх закупівлю.

Вибір постачальника може здійснюватись шляхом конкурсних торгів чи письмових переговорів між постачальниками та спожива­чами. Досить поширеною формою пошуку потенційних постачаль­ників є конкурсні торги (тендери). Вони проводяться у тому випад­ку, коли передбачається налагоджування довгострокових зв'язків між постачальником і споживачем і вигідні для обох сторін угоди. Постачальник одержує чітку уяву про умови роботи зі споживачем, споживач, у свою чергу, не тільки вирішує проблему одержання пропозиції, що відповідає його вимогам, а й обирає найкращого пос­тачальника.

Вартість придбання окрім ціни продукції чи послуг, включає та­кож іншу вартість, що не має грошового виразу, тобто таку, як зміна іміджу організації, соціальна значущість діяльності фірми, перспек­тиви зростання та розвитку виробництва тощо.

Іншим критеріями, що впливають на вибір постачальника, є йо­го знаходження на тій чи іншій відстані від споживача, час виконан­ня замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.

Для прийняття рішення про вибір постачальника у відповіднос­ті з переліченими критеріями необхідно зібрати відповідну інфор­мацію.

Відбираючи джерела інформації, якими можуть бути власні до­слідження, консультації юридичних осіб (банків, фінансових інсти­тутів, торговельних асоціацій, інформаційних агентств), слід керу­ватися такими правилами:

1) не можна обмежуватися одним джерелом інформації;

2)як мінімум одне з інформаційних джерел повинно бути не­залежним, тобто незацікавленим у можливих наслідках викорис­тання наданої інформації.

Впровадження організаційних механізмів координації, які інтег­рують зусилля функціональних ланок, що раніше виконували свої функції ізольовано, вимагає паралельного вдосконалення управлін­ських координуючих процедур. Логістична система — це єдиний план, що підпорядковує інтереси підрозділів того чи іншого підпри­ємства цілям логістики. Логістичні системи поділяються на два ви­ди: «підштовхуючі» та «тяглові».

МРП (materials requirements planning) - планування потреби у матеріалах - належить до систем «підштовхуючого» типу. У таких системах комплектується перелік матеріалів, необхідних для вироб­ництва певної кількості готової продукції відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури. Після цього постачальником здійснюється фор­мування замовлень. Теоретично в системі «підштовхуючого» типу неминуче формування поточних і страхових запасів, рівень яких, як свідчить досвід, може значно перевищувати рівень відповідних запасів при роботі за умов «тяглової» системи. Однак при багато номенклатурному виробництві формування таких запасів виправдане. Система МРП (деякі автори називають ЇЇ МРП-1) досить поширена у США, де у середині 80-х років її використовували чи передбачали викори­стати більшість фірм з обсягом продаж понад 15 мли доларів на рік. Ця система має широкий набір машинних програм, що забезпечують узгодженість та оперативне регулювання постачальницьких, вироб­ничих, збутових функцій у масштабі фірми в режимі реального часу. Для здійснення цих функцій у системі МРП використовуються дані плану виробництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначений момент часу), файл матеріалів (формується на основі плану вироб­ництва і включає специфіковані найменування необхідних матеріа­лів, Їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рів­нем), файл запасів (дані про Матеріальні ресурси, необхідні для реа­лізації графіка виробництва, як наявні, так і замовлені, але ще не поставлені, дані про страхові запаси тощо).

Формалізація процесу прийняття рішень у системі МРП здійсню­ється за допомогою різноманітних методів дослідження операцій. Математичні моделі, інформаційне та програмне забезпечення да­ють змогу вирішити ряд завдань, пов'язаних з визначенням потреб у сировині та матеріалах, складанням графіка виробництва, періодич­но подавати на друк чи на дисплей вихідні форми. Таким чином, си­стема МРП — це комп'ютеризований метод виявлення потреб у ма­теріалах на різних стадіях виробничого процесу. Рух матеріальних ресурсів розраховується у просторі та часі відповідно до потреб на­ступної стадії. Тому матеріал фактично постачається у той момент, коли, згідно з розрахунками, у ньому є потреба. Вадою системи є те, що необхідні матеріали «виштовхуються» працівниками, які пере­бувають на попередніх етапах виробничого процесу, і надходять до наступних стадій у необхідній кількості, у потрібний час, у необхід­ні місце незалежно від того, чи необхідні вони там фактично у такій кількості у цей конкретний момент. Проте, як свідчить досвід, не­зважаючи на цей недолік, використання системи МРП дає змогу знизити рівень запасів, прискорити Їх оборотність, скоротити кіль­кість порушень строків поставок.

У 80-ті роки в США та інших розвинутих країнах набула поши­рення система МРП-2, що розглядається рядом американських фахів­ців як друге покоління системи МРП і включає не тільки завдання управління матеріально-технічним забезпеченням. Покоління сис­тем у даному разі відрізняються одне від одного не лише своїм тех­нологічним рівнем, як це властиво, наприклад, поколінням обчис­лювальної техніки, а й гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Система МРП-2 містить функції МРП (визначення потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процеса­ми. Визначення потреби в матеріалах передбачає розв'язання ряду завдань, зокрема таких, як прогнозування, управління запасами, управління закупів­лями. При вирішенні завдань прогнозування здійснюється розробка прогнозу потреб у сировині та матеріалах за пріоритетними та непріоритетними замовленнями, аналіз можливих строків виконання замовлень і рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання та якості обслуговування замовників, ретроспективний аналіз господарських ситуацій з метою обрання стратегії прогнозу­ванняза кожним видом сировини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання —- аналіз трендів тощо).

При вирішенні завдань управління запасами проводиться оброб­ка та коригування всієї інформації про надходження, рух і витра­чання сировини та матеріалів, а також про зберігання, вибір індиві­дуальних стратегій поповнення та контролювання рівня запасів у розрізі кожної позиції номенклатури сировини та матеріалів, конт­ролювання швидкості обігу запасів, аналіз запасів за методом АВС, видача інформації про наближення запасів до критичного рів­ня, про наявність понаднормативних запасів.

6.2. Розподільча логістика

Розподільча логістика тісно пов'язана зі збутом продукції, тому доцільно детальніше зупинитися саме на його сьогоднішніх завданнях.

На жаль, темпи падіння виробництва в галузях, що працюють безпосередньо на споживчий ринок, вище за темпи загально-промислового спаду. Виробництво ж сировини та проміжної продукції не тільки зберегло тенденцію до зниження темпів інфляції (лісова та деревообробна промисловість), але й придбаває стійкий потяг до зрос­тання (чорна і кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість).

Особливо високим антикризовим потенціалом володіють експортно-орієнтовані галузі, адже стійкий попит на зовнішньому ринку на продукцію підприємств сировинних галузей робить їх не­чутливими до скорочення внутрішнього попиту і дозволяє підтри­мувати достатньо високий рівень цін на свою продукцію, не хвилю­ючись про загострення проблем збуту. На відміну від них галузі, що значною мірою орієнтовані на внутрішній ринок (легка та харчова промисловість, промисловість будматеріалів), перебувають під ін­фляційним тиском. Стан погіршується через зростаючу конкуренцію імпортованих товарів.

Проведений кон'юнктурний аналіз ринку дає змогу стверджува­ти, що головною причиною кризи збуту є неузгодженість виробни­чого асортименту зі структурою споживчого попиту. Річ у тім, що падіння платоспроможного попиту покупців стосується більшою мірою вітчизняних, аніж імпортованих споживчих товарів, про що свідчить тенденція до постійного зростання імпорту та стійко висо­кої частки в ньому споживчих товарів.

У вітчизняних товаровиробників превалює прагнення продавати те, ідо вони виробляють, а не виробляти те, що продається. Для збе­реження статус-кво на внутрішньому ринку вони, як правило, докладають зусиль у напрямі технологічного переозброєння виробни­цтва, освоєння нових видів продукції та послуг, а завдяки лобіюванню законодавців — ще й вибиття державних субсидій, прийняття протекціоністських заходів у зовнішній торгівлі.

Для більшості вітчизняних товаровиробників актуаль­нішою е проблема збуту. Виходячи з положень економічного реаліз­му, ми повинні відзначити, що більшість товаровиробників поки що тяжіє до збутової орієнтації. Це можна пояснити такими причинами:

1) товаровиробники змушені концентрувати свої зусилля на то­варі, а не на потребах споживачів, тому що мають досить обмежені інвестиційні можливості;

2) розширення товарного асортименту можливе тільки за умов наявності гнучких виробництв, втілення яких стримується техніко-технологічною відсталістю;

3) перетворення пакування товару на засіб формування попиту є можливим за умов створення індустрії пакувального виробництва та істотного зниження витрат на виробництво товарів, що підлягають пакуванню;

4) для визначення виробничої програми необхідно не тільки мати гнучке виробництво, але й значні виробничі резерви, включаючи виробничі потужності, фінансові ресурси тощо;

5) можливості використання цін ринкової рівноваги та переваж­но нецінових методів конкуренції для вітчизняних товаровиробників обмежені, крім перелічених причин, ще й відсутністю професійних маркетологів;

6) порівняно вузькі горизонти планування для вітчизняних бізнес­менів визначаються до того ж економічною та політичною нестабіль­ністю, яка ще триває у країні;

7) цільова орієнтація бізнесу спрямована на максимізацію поточ­ного прибутку, а не на одержання довгочасного ефекту.

Для отримання повнішої уяви про сутність збутової орієнтації товаровиробників слід навести більш загальний опис складу збуто­вої діяльності. На нашу думку, збутовою діяльністю слід вважати процес просування готової продукції на ринок та організацію товар­ного обміну з метою одержання підприємницького прибутку. Тут під готовою продукцією розуміються вироби, роботи, послуги, що завершені виробництвом на даному підприємстві і можуть бути за­пропоновані ринку. Цілі збуту виходять з цілей підприємства, серед яких зараз превалює максимізація прибутку. Враховуючи практику одержання спекулятивного прибутку, що поширюється іноді й кри­мінальним шляхом, ми змушені уточнити природу прибутку, одержаного від збутової діяльності, як підприємницького. Досягнення даної мети можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у галузі збутової діяльності:

1) оптимальне завантаження виробничих потужностей за замов­леннями споживачів;

2) вибір раціональних каналів розподілу руху товарів;

3) мінімізація сукупних витрат у господарському циклі товару, включаючи витрати з гарантійного обслуговування та спожив­чого сервісу.

Основні функції збуту можна поєднати у три групи:

• планування;

• організації;

• контролю та регулювання.

У свою чергу функції планування включають:

• розробку перспективних та оперативних планів продаж;

• аналіз і оцінку кон'юнктури ринку;

• формування асортиментного плану виробництва за замовлен­нями покупців;

• вибір каналів розподілу та руху товарів;

• планування рекламних кампаній ї розробку заходів зі стимулювання збуту;

• укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.

Серед функцій організації збуту необхідно виокремити такі:

• організацію складського та тарного господарства для готової продукції;

• організацію продажу і доставки продукції споживачам;

• організацію попереднього і гарантійного обслуговування споживачів;

• організацію каналів руху товарів і розподільчих мереж;

• організацію проведення рекламних кампаній та заходів по сти­мулюванню збуту;

• організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;

• організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.

До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:

• оцінку результатів діяльності;

• контроль за виконанням планів;

• оперативне регулювання збутовою діяльністю підприємства з і урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

• оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;

• статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової і діяльності.

Всю множину логістичних комерційних функцій підприємства важко перелічити. Крім того, необхідно враховувати особливостіреалізації кожним товаровиробником, що визначається такими факторами як:

· номенклатура і масштаби виробництва;

· кількість і географія споживачів;

· чисельність та інтенсивність каналів розподілу;

· характер і форми організації каналів руху товарів;

· імідж товаровиробника та його торговельної мережі тощо.

Збутова орієнтація підприємства передбачає певним чином органі­зовану роботу всіх його підрозділів та служб, що може бути успішно досягнуто на основі логістичного моделювання виробництва. Успіх останнього зумовлений перевагами логістичного підходу до органі­зації збуту у порівнянні з традиційним. На думку провідних вчених-логістів, ці переваги виявляються в тому, що логістика повною мі­рою працює перш за все на споживача. Її визнання насамперед пов'язане з використанням у високо-розвинутій ринковій економіці, де товарність досягла свого найвищого рівня.

Категорія «розподілу» серед зарубіжних логістів поширилася на­прикінці 50-х та у 60-х роках XX ст., коли на зміну ринку продавця прийшов ринок покупця, тобто дефіцит товарів змінився їх великою кількістю. У той період розподіл часто розумівся як синонім марке­тингу, що нерідко призводило до термінологічної плутанини.

Під розподілом розуміють: 1) пакування продукції, 2) експедиру­вання, 3) управління збутом, 4) зберігання на складі готової продукції постачальника, 5) організація складського господарства для го­тової продукції, 6) транспортування продукції до складу споживача, 7) організація транспортного господарства для перевезення готової продукції. До функцій розподілу належать:

1) визначення купівельного попиту та організація його задово­лення;

2) накопичення, сортування і розміщення запасів готової продукції;

3) встановлення господарських зв'язків з метою постачання то­варів та надання послуг споживачам;

4) вибір раціональних форм руху товарів та організація торгівлі.

Виходячи з викладеного, говоритимемо про комерційний, ка­нальний та фізичний розподіли.

Комерційний розподіл охоплює переважно функції планування, аналізу, контролю і регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому розумінні.

Канальний розподіл краще за все розкриває Ф. Котлер, форму­люючи категорію «канал розподілу» таким чином: «...Це сукупність фірм чи окремих осіб, що приймають на себе чи допомагають пере­дати будь-кому іншому право власності на конкретний товар чи по­слугу на їх шляху від виробника до споживача».

Щодо фізичного розподілу, то логістика тут традиційно розуміє функції зберігання, транспортування, складування, переробки тощо. Еквівалентом фізичному розподілу в логістиці може бути товарний рух у маркетингу.

Розподільча логістика ґрунтується на загальних логістичних прин­ципах, що визнаються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими:

1) координація всіх процесів товарного руху, починаючи від фініш­них операцій товаровиробника і закінчуючи сервісом споживача;

2) інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг;

3) адаптація комерційного, канального і фізичного розподілів до постійно змінюваних вимог ринку і в першу чергу до запитів покупців;

4) системність як управління розподілом в його цілісності й взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;

5) комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;

6) оптимальність як щодо частин системи, так і в режимі її функ­ціонування;

7) раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.

Економічна природа розподільчої логістики може бути дослі­джена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдасться розкрити завдання, методи їх вирішення та функції систе­ми. Вивчення теорії і практики логістичного моделювання збутової діяльності дає підстави вважати, що основними завданнями розпо­дільчої логістики є:

1) максимізація прибутку підприємства при більш повному задо­воленні попиту споживачів;

2) ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей за­мовленнями споживачів;

3) раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон'юнктури.

Для вирішення кожного з перелічених завдань і всіх їх в цілому необхідно дотримуватись певних правил, що, на жаль, нерідко ігно­руються в практиці розподільчої логістики.

По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логіс­тики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею

По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом використання можливостей, а не вирішенням проблем. Будь-яке розв'язання їх у комерційній практиці нагадує «латання дір», а не активну роботу на ринку.

По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ре­сурси слід направляти на використання можливостей підприємства і ринку, а не на вирішення проблем. Концентрація ресурсів на остан­ньому (припустимо, на прискоренні швидкості доставки товарів спо­живачам) нагадує всепоглинаючу «чорну діру» для підприємця. Пра­вильний вибір напряму полягає не в тому, як розв'язати ту чи іншу проблему, а в тому, яким чином сконцентрувати ресурси підприємства, зважаючи на збутову політику.

По-четверте, високих результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не покладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.

По-п'яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все минає, у тому числі й провідне положення на ринку. Загальна тенденція розподільчої логістики, якщо не докладати додаткових зусиль, — це тенденція до само-руйнації. Тому центральною е проблема боротьби з такою тенденцією, постійний пошук нової ринкової ніші чи нових форм організації просування товару на ринок.

По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, прак­тично завжди функціонує невірно. Емпірично і статистичне встано­влено, що 90 % результатів зумовлено першими 10 % подій, а 90 % витрат викликані рештою, що не призводять до ніякого результату.

Наведені правила легше сформулювати, ніж їх дотримуватися. Щоб слідувати їм, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє сере­довище і внутрішня організація) і, що також важливо, знання мето­дів розподільчої логістики, а головне, ефективне їх застосування. Ці методи можна поєднати у дві групи:

1) методи моделювання;

2) методи мотивації.

Необхідність широкого використання моделювання у розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основ­ним засобом розподілу — логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі, як:

· моделі теорії ігор;

· моделі теорії черг чи теорії масового обслуговування;

· моделі управління запасами;

· моделі лінійного програмування;

· імітаційне моделювання тощо.

Врешті-решт усю множину логістичних моделей (що більш до­кладніше вивчатиметься далі) можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.

Навіть ідеальна модель не приносить бажаного результату, якщо в її реалізації не будуть зацікавлені виконавці. Інтерес до досяг­нення поставлених цілей виникає під впливом спонукальних мо­тивів, тобто мотивації. Різноманітність мотивів необмежена, як не лімітовані кількість учасників збутової діяльності та число, фак­торів, що впливають на їх поведінку.

Функції розподільчої логістики полягають у:

1) реалістичній оцінці платоспроможного попиту споживачів;

2) формуванні раціонального портфеля замовлень товаровироб­ників;

3) оптимальному завантаженні виробничих потужностей за замо­вленнями споживачів;

4) розробці асортиментного плану виробництва та організації йо­го виконання;

5) проведенні кількісного та якісного приймання готової продук­ції та Передпродажної підготовки товарів;

6) встановленні господарських зв'язків по поставках готової продукції і виборі каналів товарного руху;

7) проектуванні каналів розподілу готової продукції та їх оптимізація;

8) формуванні попиту і стимулюванні збуту;

9) створенні складського і тарного господарства, системи збері­гання, переробки, транспортування готової продукції;

10) організації гарантійного обслуговування і наданні послуг споживачам;

11) плануванні, аналізі, контролі і регулюванні збутової діяльності.

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають пев­них форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логіс­тики включає:

1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

2) організацію управління збутом як сукупності логістичних опе­рацій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;

3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.

Рис. . Сіткова логістична модель процесу збуту

1 — вивчення купівельного попиту; ї — формування портфеля замовлень: 3 — встановлення госпо­дарських зв'язків зі споживачами; 4 — фінансування збутових досліджень; 5 — асортиментне заванта­ження виробничих потужностей підприємства, 6 — укладання договорів постачання (продажу); 7 — встановлення цін на товари, послуги і роботи; в — створення запасів готової продукції; 9 —-вибір кана­лів розподілу; 10 — стимулювання збутовиків і посередників; 11 —організація доставки (постачання) продукції (послуг) споживачам (покупцям); 12 — контроль за виконанням договірних зобов'язань; 13 — розрахунки з покупцями і посередниками; 14 — надання послуг споживачам; 15 — оцінка виконання планів збуту; 16 — фінансування збутових операцій; 17 — задоволення платоспроможного попиту спо­живачів і одержання прибутку

Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції грунтує­ться на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. 3 певним ступенем абстракції і спрощення логістичну модель процесу збуту можна уявити як сіткову модель (рис. ).

Представлена модель розподільчої логістики є синтез взаємодії трьох основних потоків:

1) матеріального, що є ланцюжком подій:

1 →2 → 5 → 8 → 11 → 14 → 17;

2) інформаційного, що є ланцюжком подій:

1 → 3 → 6 → 9 → 12 → 15 → 17

3) фінансового (грошового), що створюється ланцюжком подій:

1 → 4 →7 → 10 → 13 → 16 → 17

Логістична послідовність формування і функціонування даної моделі створює такі взаємопов'язані блоки подій:

1) організаційно-аналітичний блок, що включає події з 1 по 4 і забезпечує комплекс операцій з дослідження ринку (переважно вивчення попиту споживачів на товари і послуги підприємства);

2) організаційно-технічний блок, що включає події з 5 по 10 І забез­печує комплекс операцій по створенню матеріально-речових умов збу­тової діяльності;

3) організаційно-управлінський блок, що включає події з 11 по 17 і забезпечує комплекс операцій з управління збутовою діяльністю, таких як планування, оцінка, контроль і регулювання діяльності всіх учасників збутового процесу.

Дезінтеграція розглянутої моделі дає можливість побачити як її первинний елемент логічну операцію, що стосовно логістики е відок­ремленою сукупністю дії, спрямованої на задоволення платоспромож­ного попиту споживачів.

Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх підсистем логістичної системи (рис. 2).

Перероблюючи підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асор­тиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного при­ймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до спо­живання, просування товарів на ринок по каналах розподілу і товарного руху.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансо­во-трудові умови для нормального функціонування переробної під­системи. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, включаючи виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матері­ально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комуніка­цій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зо­крема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збу­тових служб підприємств, включаючи професійне навчання торго­вельного персоналу. Підсистема Забезпечення розподільчої логісти­ки може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що зустрічається дуже рідко) або на запозичених коштах.

Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логіс­тики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльно­сті у відповідності з прийнятими цілями і завданнями. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і роз­поділ функцій по підрозділах підприємства).

 

 


Рис. 2. Операційна система розподільчої логістики

 

Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логіс­тики, працює відповідно до процедур, добре досліджених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури включають:

¨ постановку завдання;

¨ вибір цільової функції;

¨ розробку моделі дослідження;

¨ визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки харак­теристик;

¨ виконання необхідних розрахунків і робіт;

¨ перевірку результатів за критерієм оптимальності;

¨ аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.

Певним чином організовану сукупність логістичних операцій, що забезпечують досягнення загальних цілей, ми називаємо логістичним ланцюжком. Логістичним ланцюжкам притаманні такі головні ознаки:

• системність, під якою розуміється, що кожна окремо взята операція не створює логістичний ланцюжок, а він виникає ли­ше в певному складі логістичних операцій;

• стійкість, тобто здатність логістичного ланцюжка зберігатися до повного виконання завдань його організації;

• гнучкість, тобто змінність складу (ланок) ланцюжка з ураху­ванням зміни його завдань і функцій;

• адаптивність, тобто постійне настроювання елементів ланцю­жка на змінювану кон'юнктуру ринку;

• ефективність, тобто функціонування логістичного ланцюжка триває до тих пір, поки це вигідно всім його учасникам.

В якостях реальних логістичних ланцюжків закладені й їх переваги:

1) добровільне об'єднання ресурсів та зусиль суб'єктів розпо­дільчої логістики для досягнення загальносистемних цілей;

2) технологічне та організаційне узгодження логістичних опера­цій для мінімізації втрат неузгодженостей;

3) економічна єдність вираження кінцевого результату функціо­нування логістичного ланцюжка за кожною операцією і для кожного учасника;

4) спільне генерування ідей, що забезпечують підвищення ефек­тивності розподільчої логістики.

Усю різноманітність можливих логістичних ланцюжків передба­чається класифікувати за такими основними ознаками:

1) за кількістю ланок (операцій) — дво-, три-, багатоланкові лан­цюжки;

2) за складом учасників — внутрішні, коли учасниками ланцюжка є тільки підрозділи підприємства, і зовнішні, тобто ланцюжки, ство­рювані як результат взаємодії економічно самостійних суб'єктів;

3) за часом дії —постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;

4) за ринками, що обслуговуються, — глобальні, регіональні та локальні ланцюжки.

При виборі варіанта логістичного ланцюжка слід ке­руватися такими критеріями:

¨ повнота, своєчасність та комплексність виконання замовлень споживачів;

¨ мінімум граничних витрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяльності;

¨ можливість відшкодування дефектних товарів та організація сервісу;

¨ економічна вигідність для кожного учасника логістичного лан­цюжка при збереженні конкурентоспроможності товару на ринку.

Під логістичною системою розподільчої логістики слід розуміти сукупність взаємопов'язаних логістичних ланцюжків, що створюють організаційно-економічну єдність господарських суб'єктів, об'єд­наних у збутовому процесі. Якщо пам'ятати, що логістичні ланцюжки є не що інше, як сукупність логістичних операцій, то у певному розу­мінні вірним буде твердження, що логістичні системи — це впоряд­кована сукупність логістичних операцій, організованих у взаємо­пов'язані логістичні ланцюжки.

При побудові логістичних систем розподільчої логістики необ­хідно керуватися такими основними принципами:

1) узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;

2) організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;

3) інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних і програмних засобів обробки інформації;

4) кадрове забезпечення системи, включаючи в






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1524; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2018 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.079 сек.