Заготівельна логістика
Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю. Базовими завданнями заготівельної логістики є:
1) встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів;
2) забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;
3) дотримання вимог виробництва за якістю сировини та комплектуючих.
Заготівельна логістика повинна займатися організацією пошуку та закупівлею необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами. Для підвищення ефективності заготівельної логістики істотну роль відіграє аналіз можливих логістичних витрат. Хоча ступінь впливу постачальницьких витрат на рівень загальних виробничих витрат у трудомістких і капіталомістких галузях досить великий на відміну від інших, особливо матеріаломістких галузей, розрахунок витрат на придбання сировини та матеріалів визначає подальшу стратегію підприємства.
Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектра інформації про стан ринків. Для їх дослідження регулярно відбирається та оцінюється докладна інформація: визначається місткість ринку, створюються передумови для оптимізації закупівель.
Результати досліджень повинні визначити структуру ринку, його організацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом дослідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів. Дослідивши ринок і зупинившись на якихось конкретних постачальниках, функція заготівельної логістики у подальшому полягає у визначенні потреб у сировині та матеріалах, їх конкретних поставках. Потреба може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами: шляхом визначення потреб на основі замовлень і на основі витрат чи минулого досвіду.
Важливою функцією заготівельної логістики є аналіз ціни товарів, що придбаваються. Для цього використовують різні види розрахунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); калькуляція за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та враховуються усереднено); постійна калькуляція (де ведеться точний облік витрат по кожній операції на базі АСУ). Аналіз цін враховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспортування тощо).
Заготівельна логістика, яка є першою логістичною підсистемою, здійснює рух сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства. Для її ефективного функціонування необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства щодо вирішення таких завдань:
· визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляються;
· узгодження ціни і підписання договору;
· визначення методу закупівель;
· встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;
· організація розміщення товарів на складі.
Існує значне число методик визначення кількості матеріалів, які необхідні для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.
Перевага методу планування потреби в матеріалах полягає в тому, що закупівлі і виробництво плануються, виходячи з потреби у кінцевому продукті. Якщо попит споживача коливається, слід користуватися методом згладжування таких коливань. Застосування подібного методу доцільне у випадках регулярно повторюваних (наприклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий продукт. Згладжування досягається порівнянням фактичного споживання у попереньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цього ж періоду.
Одержання товару може відбуватися в міру необхідності, коли кількість товару, який поставляється, визначається приблизно, що зумовлює у постачальників необхідність постійно зв'язуватись з покупцями. У цьому випадку сплачується тільки фактично поставлена кількість товару. Після закінчення строку контракту Замовник не зобов'язаний приймати та сплачувати товари, тільки-но поставлені. За таким методом закупівель тверді зобов'язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, до того ж мінімізується робота з оформлення документів.
При плануванні закупівель після визначення потреби та розрахунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення про те, здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплектуючих, деталей чи виробляти їх власними силами. Для цього природно необхідним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виробництво.
В цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачальника. Необхідно також враховувати витрати на замовлення, транспортування, пакування, складування, обробку, персонал тощо. Витрати на виробництво складаються з вартості сировини, енергії, робочої сили, зберігання та накладних витрат.
Рішення приймається шляхом порівняння витрат на власне виробництво кожного матеріалу (деталі, виробу) з витратами на їх закупівлю.
Вибір постачальника може здійснюватись шляхом конкурсних торгів чи письмових переговорів між постачальниками та споживачами. Досить поширеною формою пошуку потенційних постачальників є конкурсні торги (тендери). Вони проводяться у тому випадку, коли передбачається налагоджування довгострокових зв'язків між постачальником і споживачем і вигідні для обох сторін угоди. Постачальник одержує чітку уяву про умови роботи зі споживачем, споживач, у свою чергу, не тільки вирішує проблему одержання пропозиції, що відповідає його вимогам, а й обирає найкращого постачальника.
Вартість придбання окрім ціни продукції чи послуг, включає також іншу вартість, що не має грошового виразу, тобто таку, як зміна іміджу організації, соціальна значущість діяльності фірми, перспективи зростання та розвитку виробництва тощо.
Іншим критеріями, що впливають на вибір постачальника, є його знаходження на тій чи іншій відстані від споживача, час виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.
Для прийняття рішення про вибір постачальника у відповідності з переліченими критеріями необхідно зібрати відповідну інформацію.
Відбираючи джерела інформації, якими можуть бути власні дослідження, консультації юридичних осіб (банків, фінансових інститутів, торговельних асоціацій, інформаційних агентств), слід керуватися такими правилами:
1) не можна обмежуватися одним джерелом інформації;
2)як мінімум одне з інформаційних джерел повинно бути незалежним, тобто незацікавленим у можливих наслідках використання наданої інформації.
Впровадження організаційних механізмів координації, які інтегрують зусилля функціональних ланок, що раніше виконували свої функції ізольовано, вимагає паралельного вдосконалення управлінських координуючих процедур. Логістична система — це єдиний план, що підпорядковує інтереси підрозділів того чи іншого підприємства цілям логістики. Логістичні системи поділяються на два види: «підштовхуючі» та «тяглові».
МРП (materials requirements planning) - планування потреби у матеріалах - належить до систем «підштовхуючого» типу. У таких системах комплектується перелік матеріалів, необхідних для виробництва певної кількості готової продукції відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури. Після цього постачальником здійснюється формування замовлень. Теоретично в системі «підштовхуючого» типу неминуче формування поточних і страхових запасів, рівень яких, як свідчить досвід, може значно перевищувати рівень відповідних запасів при роботі за умов «тяглової» системи. Однак при багато номенклатурному виробництві формування таких запасів виправдане. Система МРП (деякі автори називають ЇЇ МРП-1) досить поширена у США, де у середині 80-х років її використовували чи передбачали використати більшість фірм з обсягом продаж понад 15 мли доларів на рік. Ця система має широкий набір машинних програм, що забезпечують узгодженість та оперативне регулювання постачальницьких, виробничих, збутових функцій у масштабі фірми в режимі реального часу. Для здійснення цих функцій у системі МРП використовуються дані плану виробництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначений момент часу), файл матеріалів (формується на основі плану виробництва і включає специфіковані найменування необхідних матеріалів, Їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рівнем), файл запасів (дані про Матеріальні ресурси, необхідні для реалізації графіка виробництва, як наявні, так і замовлені, але ще не поставлені, дані про страхові запаси тощо).
Формалізація процесу прийняття рішень у системі МРП здійснюється за допомогою різноманітних методів дослідження операцій. Математичні моделі, інформаційне та програмне забезпечення дають змогу вирішити ряд завдань, пов'язаних з визначенням потреб у сировині та матеріалах, складанням графіка виробництва, періодично подавати на друк чи на дисплей вихідні форми. Таким чином, система МРП — це комп'ютеризований метод виявлення потреб у матеріалах на різних стадіях виробничого процесу. Рух матеріальних ресурсів розраховується у просторі та часі відповідно до потреб наступної стадії. Тому матеріал фактично постачається у той момент, коли, згідно з розрахунками, у ньому є потреба. Вадою системи є те, що необхідні матеріали «виштовхуються» працівниками, які перебувають на попередніх етапах виробничого процесу, і надходять до наступних стадій у необхідній кількості, у потрібний час, у необхідні місце незалежно від того, чи необхідні вони там фактично у такій кількості у цей конкретний момент. Проте, як свідчить досвід, незважаючи на цей недолік, використання системи МРП дає змогу знизити рівень запасів, прискорити Їх оборотність, скоротити кількість порушень строків поставок.
У 80-ті роки в США та інших розвинутих країнах набула поширення система МРП-2, що розглядається рядом американських фахівців як друге покоління системи МРП і включає не тільки завдання управління матеріально-технічним забезпеченням. Покоління систем у даному разі відрізняються одне від одного не лише своїм технологічним рівнем, як це властиво, наприклад, поколінням обчислювальної техніки, а й гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Система МРП-2 містить функції МРП (визначення потреби у матеріалах), а також функції управління технологічними процесами. Визначення потреби в матеріалах передбачає розв'язання ряду завдань, зокрема таких, як прогнозування, управління запасами, управління закупівлями. При вирішенні завдань прогнозування здійснюється розробка прогнозу потреб у сировині та матеріалах за пріоритетними та непріоритетними замовленнями, аналіз можливих строків виконання замовлень і рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання та якості обслуговування замовників, ретроспективний аналіз господарських ситуацій з метою обрання стратегії прогнозуванняза кожним видом сировини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання —- аналіз трендів тощо).
При вирішенні завдань управління запасами проводиться обробка та коригування всієї інформації про надходження, рух і витрачання сировини та матеріалів, а також про зберігання, вибір індивідуальних стратегій поповнення та контролювання рівня запасів у розрізі кожної позиції номенклатури сировини та матеріалів, контролювання швидкості обігу запасів, аналіз запасів за методом АВС, видача інформації про наближення запасів до критичного рівня, про наявність понаднормативних запасів.
6.2. Розподільча логістика
Розподільча логістика тісно пов'язана зі збутом продукції, тому доцільно детальніше зупинитися саме на його сьогоднішніх завданнях.
На жаль, темпи падіння виробництва в галузях, що працюють безпосередньо на споживчий ринок, вище за темпи загально-промислового спаду. Виробництво ж сировини та проміжної продукції не тільки зберегло тенденцію до зниження темпів інфляції (лісова та деревообробна промисловість), але й придбаває стійкий потяг до зростання (чорна і кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість).
Особливо високим антикризовим потенціалом володіють експортно-орієнтовані галузі, адже стійкий попит на зовнішньому ринку на продукцію підприємств сировинних галузей робить їх нечутливими до скорочення внутрішнього попиту і дозволяє підтримувати достатньо високий рівень цін на свою продукцію, не хвилюючись про загострення проблем збуту. На відміну від них галузі, що значною мірою орієнтовані на внутрішній ринок (легка та харчова промисловість, промисловість будматеріалів), перебувають під інфляційним тиском. Стан погіршується через зростаючу конкуренцію імпортованих товарів.
Проведений кон'юнктурний аналіз ринку дає змогу стверджувати, що головною причиною кризи збуту є неузгодженість виробничого асортименту зі структурою споживчого попиту. Річ у тім, що падіння платоспроможного попиту покупців стосується більшою мірою вітчизняних, аніж імпортованих споживчих товарів, про що свідчить тенденція до постійного зростання імпорту та стійко високої частки в ньому споживчих товарів.
У вітчизняних товаровиробників превалює прагнення продавати те, ідо вони виробляють, а не виробляти те, що продається. Для збереження статус-кво на внутрішньому ринку вони, як правило, докладають зусиль у напрямі технологічного переозброєння виробництва, освоєння нових видів продукції та послуг, а завдяки лобіюванню законодавців — ще й вибиття державних субсидій, прийняття протекціоністських заходів у зовнішній торгівлі.
Для більшості вітчизняних товаровиробників актуальнішою е проблема збуту. Виходячи з положень економічного реалізму, ми повинні відзначити, що більшість товаровиробників поки що тяжіє до збутової орієнтації. Це можна пояснити такими причинами:
1) товаровиробники змушені концентрувати свої зусилля на товарі, а не на потребах споживачів, тому що мають досить обмежені інвестиційні можливості;
2) розширення товарного асортименту можливе тільки за умов наявності гнучких виробництв, втілення яких стримується техніко-технологічною відсталістю;
3) перетворення пакування товару на засіб формування попиту є можливим за умов створення індустрії пакувального виробництва та істотного зниження витрат на виробництво товарів, що підлягають пакуванню;
4) для визначення виробничої програми необхідно не тільки мати гнучке виробництво, але й значні виробничі резерви, включаючи виробничі потужності, фінансові ресурси тощо;
5) можливості використання цін ринкової рівноваги та переважно нецінових методів конкуренції для вітчизняних товаровиробників обмежені, крім перелічених причин, ще й відсутністю професійних маркетологів;
6) порівняно вузькі горизонти планування для вітчизняних бізнесменів визначаються до того ж економічною та політичною нестабільністю, яка ще триває у країні;
7) цільова орієнтація бізнесу спрямована на максимізацію поточного прибутку, а не на одержання довгочасного ефекту.
Для отримання повнішої уяви про сутність збутової орієнтації товаровиробників слід навести більш загальний опис складу збутової діяльності. На нашу думку, збутовою діяльністю слід вважати процес просування готової продукції на ринок та організацію товарного обміну з метою одержання підприємницького прибутку. Тут під готовою продукцією розуміються вироби, роботи, послуги, що завершені виробництвом на даному підприємстві і можуть бути запропоновані ринку. Цілі збуту виходять з цілей підприємства, серед яких зараз превалює максимізація прибутку. Враховуючи практику одержання спекулятивного прибутку, що поширюється іноді й кримінальним шляхом, ми змушені уточнити природу прибутку, одержаного від збутової діяльності, як підприємницького. Досягнення даної мети можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у галузі збутової діяльності:
1) оптимальне завантаження виробничих потужностей за замовленнями споживачів;
2) вибір раціональних каналів розподілу руху товарів;
3) мінімізація сукупних витрат у господарському циклі товару, включаючи витрати з гарантійного обслуговування та споживчого сервісу.
Основні функції збуту можна поєднати у три групи:
• планування;
• організації;
• контролю та регулювання.
У свою чергу функції планування включають:
• розробку перспективних та оперативних планів продаж;
• аналіз і оцінку кон'юнктури ринку;
• формування асортиментного плану виробництва за замовленнями покупців;
• вибір каналів розподілу та руху товарів;
• планування рекламних кампаній ї розробку заходів зі стимулювання збуту;
• укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.
Серед функцій організації збуту необхідно виокремити такі:
• організацію складського та тарного господарства для готової продукції;
• організацію продажу і доставки продукції споживачам;
• організацію попереднього і гарантійного обслуговування споживачів;
• організацію каналів руху товарів і розподільчих мереж;
• організацію проведення рекламних кампаній та заходів по стимулюванню збуту;
• організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;
• організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.
До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:
• оцінку результатів діяльності;
• контроль за виконанням планів;
• оперативне регулювання збутовою діяльністю підприємства з і урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;
• оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;
• статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової і діяльності.
Всю множину логістичних комерційних функцій підприємства важко перелічити. Крім того, необхідно враховувати особливостіреалізації кожним товаровиробником, що визначається такими факторами як:
· номенклатура і масштаби виробництва;
· кількість і географія споживачів;
· чисельність та інтенсивність каналів розподілу;
· характер і форми організації каналів руху товарів;
· імідж товаровиробника та його торговельної мережі тощо.
Збутова орієнтація підприємства передбачає певним чином організовану роботу всіх його підрозділів та служб, що може бути успішно досягнуто на основі логістичного моделювання виробництва. Успіх останнього зумовлений перевагами логістичного підходу до організації збуту у порівнянні з традиційним. На думку провідних вчених-логістів, ці переваги виявляються в тому, що логістика повною мірою працює перш за все на споживача. Її визнання насамперед пов'язане з використанням у високо-розвинутій ринковій економіці, де товарність досягла свого найвищого рівня.
Категорія «розподілу» серед зарубіжних логістів поширилася наприкінці 50-х та у 60-х роках XX ст., коли на зміну ринку продавця прийшов ринок покупця, тобто дефіцит товарів змінився їх великою кількістю. У той період розподіл часто розумівся як синонім маркетингу, що нерідко призводило до термінологічної плутанини.
Під розподілом розуміють: 1) пакування продукції, 2) експедирування, 3) управління збутом, 4) зберігання на складі готової продукції постачальника, 5) організація складського господарства для готової продукції, 6) транспортування продукції до складу споживача, 7) організація транспортного господарства для перевезення готової продукції. До функцій розподілу належать:
1) визначення купівельного попиту та організація його задоволення;
2) накопичення, сортування і розміщення запасів готової продукції;
3) встановлення господарських зв'язків з метою постачання товарів та надання послуг споживачам;
4) вибір раціональних форм руху товарів та організація торгівлі.
Виходячи з викладеного, говоритимемо про комерційний, канальний та фізичний розподіли.
Комерційний розподіл охоплює переважно функції планування, аналізу, контролю і регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому розумінні.
Канальний розподіл краще за все розкриває Ф. Котлер, формулюючи категорію «канал розподілу» таким чином: «...Це сукупність фірм чи окремих осіб, що приймають на себе чи допомагають передати будь-кому іншому право власності на конкретний товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача».
Щодо фізичного розподілу, то логістика тут традиційно розуміє функції зберігання, транспортування, складування, переробки тощо. Еквівалентом фізичному розподілу в логістиці може бути товарний рух у маркетингу.
Розподільча логістика ґрунтується на загальних логістичних принципах, що визнаються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими:
1) координація всіх процесів товарного руху, починаючи від фінішних операцій товаровиробника і закінчуючи сервісом споживача;
2) інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг;
3) адаптація комерційного, канального і фізичного розподілів до постійно змінюваних вимог ринку і в першу чергу до запитів покупців;
4) системність як управління розподілом в його цілісності й взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;
5) комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;
6) оптимальність як щодо частин системи, так і в режимі її функціонування;
7) раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.
Економічна природа розподільчої логістики може бути досліджена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдасться розкрити завдання, методи їх вирішення та функції системи. Вивчення теорії і практики логістичного моделювання збутової діяльності дає підстави вважати, що основними завданнями розподільчої логістики є:
1) максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;
2) ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
3) раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон'юнктури.
Для вирішення кожного з перелічених завдань і всіх їх в цілому необхідно дотримуватись певних правил, що, на жаль, нерідко ігноруються в практиці розподільчої логістики.
По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логістики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею
По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом використання можливостей, а не вирішенням проблем. Будь-яке розв'язання їх у комерційній практиці нагадує «латання дір», а не активну роботу на ринку.
По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ресурси слід направляти на використання можливостей підприємства і ринку, а не на вирішення проблем. Концентрація ресурсів на останньому (припустимо, на прискоренні швидкості доставки товарів споживачам) нагадує всепоглинаючу «чорну діру» для підприємця. Правильний вибір напряму полягає не в тому, як розв'язати ту чи іншу проблему, а в тому, яким чином сконцентрувати ресурси підприємства, зважаючи на збутову політику.
По-четверте, високих результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не покладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.
По-п'яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все минає, у тому числі й провідне положення на ринку. Загальна тенденція розподільчої логістики, якщо не докладати додаткових зусиль, — це тенденція до само-руйнації. Тому центральною е проблема боротьби з такою тенденцією, постійний пошук нової ринкової ніші чи нових форм організації просування товару на ринок.
По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, практично завжди функціонує невірно. Емпірично і статистичне встановлено, що 90 % результатів зумовлено першими 10 % подій, а 90 % витрат викликані рештою, що не призводять до ніякого результату.
Наведені правила легше сформулювати, ніж їх дотримуватися. Щоб слідувати їм, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє середовище і внутрішня організація) і, що також важливо, знання методів розподільчої логістики, а головне, ефективне їх застосування. Ці методи можна поєднати у дві групи:
1) методи моделювання;
2) методи мотивації.
Необхідність широкого використання моделювання у розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основним засобом розподілу — логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі, як:
· моделі теорії ігор;
· моделі теорії черг чи теорії масового обслуговування;
· моделі управління запасами;
· моделі лінійного програмування;
· імітаційне моделювання тощо.
Врешті-решт усю множину логістичних моделей (що більш докладніше вивчатиметься далі) можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.
Навіть ідеальна модель не приносить бажаного результату, якщо в її реалізації не будуть зацікавлені виконавці. Інтерес до досягнення поставлених цілей виникає під впливом спонукальних мотивів, тобто мотивації. Різноманітність мотивів необмежена, як не лімітовані кількість учасників збутової діяльності та число, факторів, що впливають на їх поведінку.
Функції розподільчої логістики полягають у:
1) реалістичній оцінці платоспроможного попиту споживачів;
2) формуванні раціонального портфеля замовлень товаровиробників;
3) оптимальному завантаженні виробничих потужностей за замовленнями споживачів;
4) розробці асортиментного плану виробництва та організації його виконання;
5) проведенні кількісного та якісного приймання готової продукції та Передпродажної підготовки товарів;
6) встановленні господарських зв'язків по поставках готової продукції і виборі каналів товарного руху;
7) проектуванні каналів розподілу готової продукції та їх оптимізація;
8) формуванні попиту і стимулюванні збуту;
9) створенні складського і тарного господарства, системи зберігання, переробки, транспортування готової продукції;
10) організації гарантійного обслуговування і наданні послуг споживачам;
11) плануванні, аналізі, контролі і регулюванні збутової діяльності.
Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логістики включає:
1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;
2) організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;
3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.
Рис. . Сіткова логістична модель процесу збуту
1 — вивчення купівельного попиту; ї — формування портфеля замовлень: 3 — встановлення господарських зв'язків зі споживачами; 4 — фінансування збутових досліджень; 5 — асортиментне завантаження виробничих потужностей підприємства, 6 — укладання договорів постачання (продажу); 7 — встановлення цін на товари, послуги і роботи; в — створення запасів готової продукції; 9 —-вибір каналів розподілу; 10 — стимулювання збутовиків і посередників; 11 —організація доставки (постачання) продукції (послуг) споживачам (покупцям); 12 — контроль за виконанням договірних зобов'язань; 13 — розрахунки з покупцями і посередниками; 14 — надання послуг споживачам; 15 — оцінка виконання планів збуту; 16 — фінансування збутових операцій; 17 — задоволення платоспроможного попиту споживачів і одержання прибутку
Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції грунтується на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. 3 певним ступенем абстракції і спрощення логістичну модель процесу збуту можна уявити як сіткову модель (рис. ).
Представлена модель розподільчої логістики є синтез взаємодії трьох основних потоків:
1) матеріального, що є ланцюжком подій:
1 →2 → 5 → 8 → 11 → 14 → 17;
2) інформаційного, що є ланцюжком подій:
1 → 3 → 6 → 9 → 12 → 15 → 17
3) фінансового (грошового), що створюється ланцюжком подій:
1 → 4 →7 → 10 → 13 → 16 → 17
Логістична послідовність формування і функціонування даної моделі створює такі взаємопов'язані блоки подій:
1) організаційно-аналітичний блок, що включає події з 1 по 4 і забезпечує комплекс операцій з дослідження ринку (переважно вивчення попиту споживачів на товари і послуги підприємства);
2) організаційно-технічний блок, що включає події з 5 по 10 І забезпечує комплекс операцій по створенню матеріально-речових умов збутової діяльності;
3) організаційно-управлінський блок, що включає події з 11 по 17 і забезпечує комплекс операцій з управління збутовою діяльністю, таких як планування, оцінка, контроль і регулювання діяльності всіх учасників збутового процесу.
Дезінтеграція розглянутої моделі дає можливість побачити як її первинний елемент логічну операцію, що стосовно логістики е відокремленою сукупністю дії, спрямованої на задоволення платоспроможного попиту споживачів.
Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх підсистем логістичної системи (рис. 2).
Перероблюючи підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок по каналах розподілу і товарного руху.
Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, включаючи виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зокрема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, включаючи професійне навчання торговельного персоналу. Підсистема Забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що зустрічається дуже рідко) або на запозичених коштах.
Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності у відповідності з прийнятими цілями і завданнями. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій по підрозділах підприємства).
Рис. 2. Операційна система розподільчої логістики
Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює відповідно до процедур, добре досліджених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури включають:
¨ постановку завдання;
¨ вибір цільової функції;
¨ розробку моделі дослідження;
¨ визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;
¨ виконання необхідних розрахунків і робіт;
¨ перевірку результатів за критерієм оптимальності;
¨ аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.
Певним чином організовану сукупність логістичних операцій, що забезпечують досягнення загальних цілей, ми називаємо логістичним ланцюжком. Логістичним ланцюжкам притаманні такі головні ознаки:
• системність, під якою розуміється, що кожна окремо взята операція не створює логістичний ланцюжок, а він виникає лише в певному складі логістичних операцій;
• стійкість, тобто здатність логістичного ланцюжка зберігатися до повного виконання завдань його організації;
• гнучкість, тобто змінність складу (ланок) ланцюжка з урахуванням зміни його завдань і функцій;
• адаптивність, тобто постійне настроювання елементів ланцюжка на змінювану кон'юнктуру ринку;
• ефективність, тобто функціонування логістичного ланцюжка триває до тих пір, поки це вигідно всім його учасникам.
В якостях реальних логістичних ланцюжків закладені й їх переваги:
1) добровільне об'єднання ресурсів та зусиль суб'єктів розподільчої логістики для досягнення загальносистемних цілей;
2) технологічне та організаційне узгодження логістичних операцій для мінімізації втрат неузгодженостей;
3) економічна єдність вираження кінцевого результату функціонування логістичного ланцюжка за кожною операцією і для кожного учасника;
4) спільне генерування ідей, що забезпечують підвищення ефективності розподільчої логістики.
Усю різноманітність можливих логістичних ланцюжків передбачається класифікувати за такими основними ознаками:
1) за кількістю ланок (операцій) — дво-, три-, багатоланкові ланцюжки;
2) за складом учасників — внутрішні, коли учасниками ланцюжка є тільки підрозділи підприємства, і зовнішні, тобто ланцюжки, створювані як результат взаємодії економічно самостійних суб'єктів;
3) за часом дії —постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;
4) за ринками, що обслуговуються, — глобальні, регіональні та локальні ланцюжки.
При виборі варіанта логістичного ланцюжка слід керуватися такими критеріями:
¨ повнота, своєчасність та комплексність виконання замовлень споживачів;
¨ мінімум граничних витрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяльності;
¨ можливість відшкодування дефектних товарів та організація сервісу;
¨ економічна вигідність для кожного учасника логістичного ланцюжка при збереженні конкурентоспроможності товару на ринку.
Під логістичною системою розподільчої логістики слід розуміти сукупність взаємопов'язаних логістичних ланцюжків, що створюють організаційно-економічну єдність господарських суб'єктів, об'єднаних у збутовому процесі. Якщо пам'ятати, що логістичні ланцюжки є не що інше, як сукупність логістичних операцій, то у певному розумінні вірним буде твердження, що логістичні системи — це впорядкована сукупність логістичних операцій, організованих у взаємопов'язані логістичні ланцюжки.
При побудові логістичних систем розподільчої логістики необхідно керуватися такими основними принципами:
1) узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;
2) організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;
3) інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних і програмних засобів обробки інформації;
4) кадрове забезпечення системи, включаючи в
Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 4638;