Логістика посередництва

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну ро­бить присутність комерційних посередників у системах розподілу та товарного руху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об'єктивної необхідності комерційного посередництва, відзначимо, що, на жаль, у загальній теорії логістики комерційному посередниц­тву, або, як її називають, «торговельній логістиці», не приділяє­ться достатньої уваги. Комерційне посередництво е процесом надання послуг з органі­зації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам, створюють умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені у ма­совому порядку багатьма підприємствами, розміщеними на значній території, були доступними у такій кількості та якості, у такому мі­сці і в такий час, що зручні для цих споживачів. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого.

Зі зростанням ролі торгівлі в економіці посилюється Й тенденція до все більш активного залучення комерсантів до процесу товарного обміну. До основних функцій посередницької логістики можна віднести:

1) планування та організація закупівель товарів у товаровироб­ників (продавців);

2) планування та організація доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників;

3) організація приймання, розміщення, зберігання товарів на ба­зах і складах комерційних посередників;

4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;

5) планування та організація продажу товарів покупцям;

6) організація допродажного та післяпродажного обслуговування. споживачів.

Кількість та об'єднання комерційних посередників у каналах товарного руху можуть бути найрізноманітнішими. Вони визначаються то­варною номенклатурою, характером виробництва і споживання, географією продавців і покупців і багатьма іншими факторами. У відповідності з цим відрізняються і форми організації торговель­ної логістики, під якими ми розуміємо взаємопов'язані та взаємообумовлені сполучення різноманітних логістичних елементів у складі логістичних ланцюжків і систем. Поступове скорочення частки матеріально-технічного постачан­ня і збуту у загальному обсязі товарообороту підприємств сфери комерційного посередництва пояснюється різким зниженням діло­вої активності у сфері матеріального виробництва і значно повіль­нішим скороченням фізичного обсягу продаж товарів народного споживання. На організацію торговельної логістики впливають також форми власності підприємств комерційного посередництва.

Значне скорочення частки державної торгівлі у загальному обсязі роздрібного товарообороту цілком пояснюється тим, що найбільш радикально зміна форми власності в процесі приватизації відбулася у сфері торгівлі, насамперед її роздрібній ланці. Цим же зумовлює­ться зростання частки приватної торгівлі, у становленні якої істотну роль відіграли лібералізація торгівлі і демократизація суспільно-політичного життя країни. Скорочення частки змішаних форм влас­ності в основному спричинено різким падінням темпів розвитку ко­оперативної торгівлі, зокрема системи споживчої кооперації. Стійке зростання частки інших форм власності можна віднести на рахунок неорганізованої торгівлі, обсяги якої враховуються непрямим чином.

Зміна прав власності на торговельні підприємства з точки зору торговельної логістики має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, економічна самостійність господарюючих у сфері тор­гівлі суб'єктів нібито розв'язує їм руки у виборі каналів товарного руху, розширює горизонти пошуку оптимальних варіантів побудови логі­стичних ланцюжків. З іншого боку, економічна автократія є пере­шкодою для процесу узгодження інтересів усіх учасників логістичної системи, що фактично підриває організаційно-економічну базу торговельної логістики.

Встановлено, що потенційні можливості логістичного підходу до організації торгівлі достатньо успішно реалізуються в умовах еко­номічної та політичної стабільності суспільства. Якщо не зважати на відмінності у технологічній структурі, можна подумати, що форми ор­ганізації торговельної логістики і торгівлі збігаються. Ця ідентичність тільки уявна, тому що специфіку форм організації торговельної логіс­тики можна відшукати лише у певних формах торгівлі. Більш суттє­вою відмінність між торгівлею і логістикою виявляється тоді, коли досліджуються логістичні операції торгівлі.

Принципова блок-схема організації торговельної логістики передба­чає таку послідовність логістнчних операцій:

1) планування закупівель товарів для подальшого перепродажу. Для цього потрібно знати платоспроможний попит покупців і мати необхідні ресурси для задоволення виявленого попиту;

2) вибір форм організації закупівель. Ефективність торговельної логістики багато в чому залежить від наявності альтернатив у плануванні та організації закупівель;

3) організація закупівель товарів для подальшого перепродажу Бажано дотримуватись прийнятого плану та оптимальних форм ор­ганізації закупівель, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ торговельної логістики; .

4) вибір форм управління запасами. Тут можливе використання різних політик підприємства комерційного посередництва, Ефектив­ною визнається така політика, за якою максимум надійності у поставках товарів споживачам забезпечується при наявності міні­муму товарного запасу;

5) управління запасами товарів. Сукупність заходів передбачає під­тримання запасів на оптимальному рівні. Крім того, дана логістична операція включає все, що пов'язано зі складською переробкою товарів, навіть викладку їх на полицях магазинів чи спеціальних стендах;

6) вибір форм організації поставок. Головним напрямом діяльно­сті комерційних посередників є продаж (поставка) товарів спожива­чам;

7) планування та організація поставок товарів. План поставок повинен бути збалансованим за ресурсами (фінансовими і трудови­ми), технологією товарного руху, контрагентами та іншими елементами;

8) вибір форм обслуговування споживачів. Торговельна логісти­ка набуває досконалих форм, коли містить не тільки закупівельну і постачальницьку діяльність, але й максимально можливий комплекс послуг, пов'язаних з фізичним переміщенням товарів і підготовкою їх до споживання. При виборі форм обслуговування споживачів не­обхідно керуватися принципом оптимальної достатності, суть якого полягає в тому, що та чи інша послуга взаємовигідна як посередни­ку, так і покупцеві;

9) організація обслуговування споживачів. Після прийняття рі­шення щодо запровадження тієї чи іншої послуги повинна бути роз­роблена технологія її надання і створені необхідні організаційно-економічні передумови. За певної ситуації (наприклад, розширення сфери комерційного посередництва) сама торгівля може бути допов­ненням системи обслуговування, як це вже спостерігається у прак­тичній роботі, коли підприємства сфери послуг займаються торго­вельно-посередницькою діяльністю.

Основні принципові відмінності логістичної організації торгівлі від традиційної — це потенційна можливість одержання ефекту ін­теграції зусиль усіх учасників процесу фізичного переміщення то­варів у сфері комерційного посередництва.

Вдосконалення якоїсь однієї логістичної операції у системі торгівельної логістики рідко приносить загальносистемний ефект. Час­тіше необхідним стає комплексний підхід до всіх елементів систе­ми, що знаходить відображення в інтеграції логістичних зусиль.

Основними принципами логістичної інтеграції є:

1) координація всіх процесів товарного руху, починаючи із закупівлі то­варів і закінчуючи поставкою їх споживачам (логістична координація);

2) інтеграція управління та контролю за матеріальними потоками (управлінська інтеграція);

3) єдина технологія матеріального потоку, включаючи комплекс послуг, що надаються клієнтам торговельного підприємства (техно­логічна інтеграція);

4) адаптація логістичних систем до змінюваних умов внутріш­нього і зовнішнього середовищ торговельної логістики (адаптивна інтеграція);

5) раціональна організація всіх елементів торговельної логістики, забезпечення їх узгодженості (організаційна інтеграція).

Конкретні форми інтеграції торговельної логістики визначають­ся найрізноманітнішими факторами, починаючи від технологічної узгодженості основних ланок логістичного ланцюжка і закінчуючи економіко-правовими обмеженнями монополізації сфери торгівлі, що встановлюються державою. Узагальнюючи теорію і практику торговельної логістики, можна виявити найбільш загальні напрями її інтеграції .

Внутрішньофірмова інтеграція торговельної логістики (тобто ін­теграція логістики у межах одного торговельного підприємства) можлива за трьома основними напрямами:

1) технологічна інтеграція, що виявляється у розробці єдиної технології матеріального потоку торговельного підприємства;

2) функціональна інтеграція, що може бути представлена ство­ренням інтегрованої системи управління матеріальними, фінансо­вими та інформаційними потоками;

3) комплексна інтеграція, що являє собою синтез технологічної і функціональної інтеграції.

Технологічна інтеграція — нематеріальна основа всієї внутріш- | ньофірмової інтеграції торговельної логістики. Вона передбачав техніко-технологічну узгодженість. основних логістичних операцій торговельного підприємства, що дозволяє забезпечити:

• оптимальний режим завезення товарів;

• своєчасне проведення кількісного та якісного приймання вантажів;

• раціональне використання рухомого складу та підйомно-транс-портного обладнання;

• ефективну організацію праці транспортно-складських робітників;

• чітку роботу транспорту по доставці товарів покупцям;

• використання прогресивних видів тари і систем пакування ван­тажів;

• зниження втрат від технологічної неузгодженості логістичних операцій;

• підвищення якості обслуговування клієнтів фірми.

Найважливішими принципами технологічної інтеграції торгове­льної логістики, на нашу думку, є уніфікація та стандартизація. Уніфікація логістичних операцій породжує ефект взаємодоповнюваності та взаємозамінюваності, що підвищує рівень надійності ло­гістичних ланцюжків. Стандартизація логістичних операцій перед­бачає в першу чергу стандартизацію основних технологічних проце­сів матеріального потоку.

Стандарти закупівель включають як стандартизовані технології закупівель товарів торговельними підприємствами, так і кількісне та якісне приймання вантажів. Стандарти зберігання містять не тільки практично всі технології обробки вантажів на внутрішньому рівні торговельного підприємства, а й підготовку товарів до відпуску по­купцям. Стандарти поставок визначають порядок відпуску (доставки) товарів покупцям, а також забезпечення заміни (повернення) недобро­якісних товарів. Стандарти обслуговування охоплюють достатньо широкий спектр стандартів на ті логістичні операції, які пов'язані з допродажним та післяпродажним обслуговуванням клієнтів торго­вельного підприємства.

Не підлягає сумніву, що найпродуктивнішою формою внутрішньофірмової інтеграції торговельної логістики є комплексна інтег­рація, яка грунтується на основі синтезу технологічної та функціо­нальної інтеграції. Частіше за все вона реалізується у вітчизняній торговельній практиці інтуїтивно, але було б краще, якби керівники торговельних підприємств підходили до неї свідомо, активно вико­ристовуючи у роботі основні принципи логістики.

Вагомий логістичний потенціал закладено у внутрішньогалузевій інтеграції торговельної логістики, де можливі три таких напрями:

1) горизонтальна інтеграція, побудована на узгодженні інтересів торговельних підприємств-конкурентів;

2) вертикальна інтеграція, яка передбачає поєднання логістичних зусиль представників різних підгалузей галузі «торгівля», що розуміється у даному випадку у широкому смислі, тобто включа­ючи підприємства, які спеціалізуються на комерційному посеред­ництві;

3) комбінована інтеграція, що сполучає вигоди двох попередніх форм внутрішньогалузевої інтеграції.

За умов горизонтальної інтеграції торговельне підприємство на­магається одержати у власність чи взяти під контроль інші торговель­ні підприємства-конкуренти. Можливі різноманітні форми поглинан­ня підприємств-конкурентів, починаючи зі скуповування підпри­ємств в цілому і завершуючи організацією їх банкрутства. Ще різ­нобічнішими є форми контролю за діяльністю підприємств-конку­рентів, включаючи різні види об'єднань (асоціацій), придбання кон­трольного пакета акцій тощо. У всіх випадках необхідно враховува­ти економічні та юридичні обмежування горизонтальної інтеграції з підприємствами-конкурентами, а правові — з чинним антимонопольним законодавством.

Вертикальна інтеграція у торговельній логістиці будується на об'єднанні логістичних зусиль незалежних, але взаємопов'язаних торговельних підприємств. Найбільш тісний взаємозв'язок спостері­гається між оптовою та роздрібною ланками торговельної логісти­ки.

Вертикальна інтеграція, як правило, здійснюється на добровіль­них засадах шляхом об'єднання відокремлених логістичних елемен­тів в інтегровану систему. При цьому форми координації логістич­них зусиль усіх-учасників такої системи зумовлюватимуться гли­биною інтеграції, рівнем узгодженості технологій переробки ванта­жів, іншими факторами.

Комбінована інтеграція торговельної логістики у межах галузі «торгівля» сполучає у собі переваги горизонтальної та вертикаль­ної інтеграції. Наприклад, успішне ведення конкурентної боротьби можливе шляхом горизонтальної інтеграції, а вигоду від коопера­ції логістичних зусиль учасників внутрішньогалузевого логістич­ного ланцюжка більш раціонально одержати на базі вертикальної інтеграції.






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 2108; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.037 сек.