Внутрішньовиробнича логістика

Методологія логістики дозволяє здійснювати системну раціона­лізацію складних виробничих систем. Вона озброює методами під­вищення організованості цих систем і дозволяє ефективно набувати конкурентних переваг. В умовах ринкової економіки життєздатність підприємств мож­лива лише за умов їх обов'язкової безперервної організаційно-тех­нічної перебудови з метою наближення реально існуючого вироб­ництва до оптимального проекту, що відповідає досягнутим рівням знань, техніки, технології, організації та управління виробництвом. Подібна організаційно-технічна перебудова є безперервним проце­сом гнучкої адаптації підприємства до змінюваних умов ринку, стабільної системи податків і методів державного регулювання.

Функціональний аспект організації системи — це структура вза­ємопов'язаних функцій, що встановлюється у відповідності до ці­лей, тобто структура, в межах якої формується логіка дії кожної функціональної підсистеми та логіка функціонування системи в ці­лому. Меті забезпечення одержання найбільшої норми прибутку під­приємства відповідає акцентування уваги на підвищення організо­ваності (ефективності) процесів виробництва.

Можна виділити головнумету і цілі трьох рівнів, що сприяти­муть створенню оптимальної логістичної виробничої системи. Головна мета полягає у забезпеченні своєчасної і комплексної поставки продукції у відповідності з договорами, тобто робота на споживача.

Ціль першого рівня зводиться до мінімізації витрат на виробниц­тво, забезпечення безперервного завантаження працівників і робо­чих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві.

Ціль другого рівня полягає у підвищенні організованості проце­сів виробництва, реалізації основних принципів організації вироб­ництва:

спеціалізація — диверсифікація;

стандартизація —універсалізація:

прямотечійність—невизначеність;

безперервність — перервність;

паралельність—послідовність;

пропорційність —резервування;

надійність — гнучкість;

ритмічність—аритмічність.

Цілі третього рівня — це гарантування працездатності виробни­чої системи у заданому діапазоні якісних та кількісних показників, забезпечення повного циклу управління в їх взаємозв'язку, тобто прогнозуванні,, нормуванні, плануванні, організації, обліку, контро­лі, аналізі, координації, регулюванні, стимулюванні.

Цільова орієнтація виробничих процесів передбачає загальне змен­шення невпорядкованості, різноманітності та невизначеності у русі предметів праці як в просторі, так І в часі. Так, односпрямований рух предметів праці у виробництві забезпечує:

а) багатократне зменшення складності ВС та витрат праці управління виробництвом завдяки скороченню у десятки разів кіль­кості різноманітних міжцехових та внутрішньоцехових технологіч­них маршрутів і виробничих зв'язків між учасниками;

б) створення бази для узгодження строків виконання робіт з без­перервним завантаженням планових робочих місць та виробничих дільниць;

в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному ро­бочому місці.

Цільова організація виробничих процесів здійснюється у відпо­відності з головною метою, тобто на основі річної виробничої про­грами підприємства, і формує або уточнює його виробничу структуру.

Гнучкість підприємства та можливість його адаптації до зміню­ваних зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за раху­нок багатьох факторів, основними з яких є еластичність техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, здатність до видозмін в організації та управлінні виробництвом.

Розрізняють тактичну і стратегічну гнучкість. Перша визначає час, необхідний підприємству для опанування виробництва нового виробу чи реконструкції окремого виробництва, пов'язаного з ново­введенням у техніці чи технології. Друга розкриває значущість можливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції під­приємства.

Організації та оперативному управлінню матеріальними потока­ми сьогодні належить провідна роль в оперативному управлінні підприємством, своєчасній поставці продукції, а особливо у підвищенні ефективності виробництва, тому що саме в межах потоків вирі­шуються всі питання, пов'язані з використанням виробничих ресур­сів у часі й просторі. Тобто раціональна організація та управління матеріальними потоками передбачають обов'язкове використання основних логістичних принципів: односпрямованості, гнучкості, син­хронізації, оптимізації, інтеграції потоків.

Тому ці процеси повинні відповідати ряду вимог:

Забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробни­цтва за єдиним графіком і рівномірного випуску продукції

Часто ритмічну роботу ототожнюють з рівномірним випуском продукції, однак це не є правильним. Ритмічна робота — це перш за все гармонізація всіх процесів виробництва (основних, допоміжних, обслуговуючих та управлінських) та ефективне використання ре­сурсів, тобто робота за принципами і методами логістики.

Під ритмічною роботою слід розуміти оптимальну (цілеспрямо­вану, досконалу щодо закономірностей руху виробничого процесу) організацію у часі й просторі одиничних (процес виготовлення пар­тії деталей одного найменування на виробничій дільниці), частко­вих (процес виготовлення комплекту деталей одного виробу (замов­лення) на виробничій дільниці) та приватних (процес виготовлення виробу (замовлення) одного найменування на всіх стадіях виробни­цтва, у всіх виробничих підрозділах основного виробництва) процесів в один безперервний виробничий процес, що забезпечує своєча­сний випуск кожного конкретного виробу у встановлених обсягах з мінімальними витратами виробничих ресурсів.

Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва

Безперервність виробничого процесу має дві суперечливі сторо­ни: безперервність руху предметів праці і безперервність заванта­ження робочих місць. Питання полягає в тому, якій послідовності виробничого процесу віддати перевагу за тих чи інших умов.

Забезпечення достатньої гнучкості та маневреності у реаліза­ції цілей при виникненні різних відхилень від плану

Аналіз умов виконання перших двох вимог, що пред'являються до організації та управління матеріальними потоками, показав, що методи, які використовуються, недосконалі. З метою забезпечення в умовах недосконалого планування на рівні цехів та виробничих ді­льниць виконання виробничих планів підприємства всім лінійним керівникам, диспетчерському персоналу цехів та адміністрації треба багато займатися регулюванням ходу виробництва і перерозподілом робіт за різними пріоритетними напрямами з метою зменшення втрат виробництва і робочого часу.

Це єдина вимога до організації та управління матеріальними по­токами, що реалізується «будь-якою ціною» і дає можливість вико­нати виробничі плани і програми у повному обсязі.

Забезпечення безперервності планового керівництва

Кожний виробничий підрозділ одержує план (завдання по обся­гах, номенклатурі і термінах виконання замовлень), забезпечується відповідними ресурсами і націлюється на досягнення запланованих кінцевих результатів роботи. Але недосконалість календарно-пла­нових розрахунків навіть в умовах інтенсивного використання об­числювальної техніки не дозволяє відповідальним за цей процес на­дійно спланувати роботу дільниці, визначити послідовність і термі­ни виконання конкретних робіт (операцій) на кожному робочому місці хоча б на кілька днів наперед, тобто безперервність плануван­ня нібито не доходить до робочих місць.

Організація і підтримання ритмічної роботи кожного підприємства та його виробничих підрозділів дозволяє уникнути традиційних ви­трат ресурсів робочого часу працівників і обладнання (а вони станов­лять не менше 40 % первинного розміру ресурсів), що, як правило, мають організаційно-технічні причини. Організація та підтримання ритмічної роботи кожного підприємства передбачає цілеспрямоване резервування ресурсів у плані до 5–8 % їх первинного розміру.

І нарешті, організація та підтримання ритмічної роботи кожного підприємства забезпечує йому конкурентні переваги: лідерство за мінімумом витрат, гарантований час доставки замовлень, індивідуа­лізацію виробів за вимогами замовників, гнучке регулювання обся­гів виробництва, розширення сервісних послуг тощо.

Підвищенню впорядкованості руху предметів праці у виробниц­тві сприяє раціональна черговість запуску деталей у виробництво, яка, здійснена за різними критеріями, може забезпечувати або ско­рочення тривалості сукупного циклу виготовлення деталей, що роз­глядаються, або зменшення внутрішньозмінових простоїв робочих місць, або підвищення стійкості здійснення виробничого процесу за планом-графіком. Використання Цих можливостей також сприяє підвищенню ефективності виробництва.

У США та інших розвинутих країнах з 80-х років поширення набула нова логістична система ОПТ (Optimized Production Technology) - автоматизована виробнича технологія. У цій системі, розробленій із­раїльськими та американськими вченими, на якісно новій основі на­була подальшого розвитку ідеї; закладені у популярних логістичних системах «Канбан» та МРП. Основним принципом системи ОПТ є виявлення «вузьких» місць на виробництві або, за термінологією Її творців, критичних ресурсів. Останніми можуть виступати, наприк­лад, запаси сировини та матеріалів, машини та устаткування, техно­логічні процеси, персонал. Від ефективності використання критич­них ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підвищення ефективності використання решти ресурсів, що дістали назви некритичних, практично не позначається на розвитку системи. Творці системи ОПТ стверджують, що втрати критичних ресурсів дуже негативно впливають на виробництво в цілому, тоді як еконо­мія некритичних ресурсів не приносить реальної користі виробниц­тву з точки зору кінцевих результатів. Кількість критичних ресурсів для кожного виробництва становить у середньому п'ять. Виходячи з розглянутого вище принципу, фірми, які використовують систему ОПТ, не намагаються забезпечити стовідсоткове завантаження робіт­ників, зайнятих на некритичних операціях, оскільки інтенсифікація їх праці призведе до зростання незавершеного виробництва та ін­ших небажаних наслідків. Фірми заохочують використання резерву робочого часу таких робітників на підвищення кваліфікації, прове­дення занять у гуртках якості тощо. У системі ОПТ в автоматизова­ному режимі розв'язується ряд завдань оперативного і короткостро­кового управління виробництвом, включаючи формування графіка виробництва на один день, тиждень і т. ін. При формуванні близько­го до оптимального графіка застосовуються критерії забезпеченості замовлень сировиною та матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму зворотних коштів у запасах, гнучкості. Для фор­мування на ЕОМ графіків з бази даних системи ОПТ задіяні три ма­сиви: «Замовлення», «Технологічні карти», «Ресурси». В результаті обробки даних на ЕОМ на друк видається ряд машинограм, у тому числі «Графік виробництва», «Потреба у сировині та матеріалах», «Щоденний звіт майстра цеху», «Стан складського запасу». Систему ОПТ використовують понад 20 корпорацій, що входять до списку 500 найбільших фірм США, зокрема «Форд», «РКА», «Дженерал Електрік» та ін. У Великобританії систему ОПТ застосовують такі відомі фірми, як «Бритіш Аероспейс», «Перкінс Енфнінс», «Бритіш Стіл», у Голландії – «Філліпс». Досвід цих та інших фірм, які впро­вадили у виробництво систему ОПТ, свідчить, що вона дає змогу при незмінних основних фондах збільшити випуск продукції на 10 %, зменшивши виробничий запас на 20 %.

Будь-якій фірмі чи підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Налагодження процесу зберігання необхід­но тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються. Так, багато сільськогос­подарських товарів виробляється сезонно, хоча попит на них існує постійно. Складське зберігання допомагає уник­нути цієї суперечності.

Раціональна організація складського господарства має безпосе­редній вплив на економічні показники підприємств, бо втрати, пов'язані із зберіганням продукції, витрати на виконання вантажно-розвантажувальних робіт і операцій збільшують, собівартість послуг постачальницько-збутових організацій, негативно впливають на їх господарську діяльність.

Необхідність зберігання товару до моменту його продажу зумов­лена: а)наявністю широкого контингенту споживачів; б) витратами багатьох різновидів матеріальних ресурсів; в) недостатністю обсягу складського товарообороту з ряду продукції виробничо-технічного призначення; г) збільшенням мінімальних норм транзитного відван­таження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у народному господарстві; д) подальшим розвитком засобів виробни­цтва, є) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів; є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням на цій основі собівартості складської обробки вантажу, що створює реаль­ні можливості для зменшення рівня складських націнок та скоро­чення розриву ми транзитними і складськими формами зберігання.

Прийняття, рішення про визначення рівня товарно-матеріальних запасів – ще одна проблема у сфері логістики, яка впливає на задо­волення інтересів споживачів. Тому, хто діє на ринку, хотілося б аби фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання всіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми нерентабельне. В міру підвищення рівня сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів різко зроста­ють. Керівництву необхідно бути достатньою мірою обізнаним що­до зростання збуту та підвищення прибутків для виправдання збільшення обсягів товарних запасів. Тільки після цього воно може приймати рішення про доцільність замовлення на додаткові партії товару й визначати їх кількість.