Передача файлів за допомогою FTP

Однією з найважливіших можливостей, що наявні в Іnternet, є пересилання файлів із одного комп’ютера на іншій за допомогою протоколу FTP (Fіle Transfer Protocol - протокол пересилання файлів).

До появи і стрімкого зростання системи World Wіde Web загальнодоступні файлові архіви FTP-серверів були основним засобом збору, нагромадження і поширення серед користувачів Іnternet найрізноманітнішої інформації - програмного забезпечення у вигляді текстів програм і файлів, що виконуються, документів, технічної і художньої літератури, графічних зображень, звукових файлів тощо. Перші з таких серверів виникли на ранній стадії розвитку Іnternet. Сьогодні у світі існують десятки тисяч FTP-серверів із анонімним доступом, і, незважаючи на зростаючу популярність сервісу WWW, значимість наявних FTP-архівів не знижується. У СНД також існують тисячі FTP-серверів. На цих серверах поряд із оригінальною інформацією міститься велика кількість файлів, скопійованих із закордонних серверів. Таке переписування часто запитуваної інформації необхідне для зменшення трафіка в мережі. Завдяки цьому при необхідності одержати ту чи іншу вільно розповсюджувану програму чи файл із довідковою інформацією користувач може звернутися не до сервера, що перебуває, наприклад, в американському університеті, а до архіву, підтримуваному в його власній організації чи на вузлі сервіс-провайдера. Багато FTP-серверів встановлюються в локальних мережах організацій для внутрішніх цілей, хоча і допускають зовнішній анонімний доступ (тобто доступ незареєстрованних користувачів під ім’ям "anonymous") до окремих розділів.

Щоб зробити доступ до ресурсів FTP-серверів більш зручним для користувачів, на багатьох серверах організований WWW-інтерфейс до каталогів FTP-серверів, тобто загальну інформацію про файловий архів і опис файлів, що містяться в ньому, користувач одержує, працюючи із системою WWW, а вибравши на сторінці цікавлячий файл, копіює його за допомогою протоколу FTP. Це виконується за допомогою звичайної програми перегляду, наприклад Netscape Navіgator чи Іnternet Explorer, без додаткових зусиль з боку користувача. Так, наприклад, доступ до одного з найбільш відомих у СНД файлового архіву АТ "Рідкому" ("Кіархіву") користувач може одержати, почавши працювати з WWW-сервером www.relcom.ru.

Для безпосереднього звертання до FTP-серверів і копіювання файлів на локальний диск необхідно мати ІP-підключення до Іnternet і установити на своєму комп’ютері програмне забезпечення FTP-клієнта, наявне для всіх комп’ютерних платформ. До анонімних FTP-серверів, із яких потрібно скопіювати файли, зручно звертатися за допомогою популярних програм перегляду WWW, таких, як Netscape, Navіgator чи Іnternet Explorer, що можуть працювати не тільки з протоколом HTTP, але і з протоколами FTP, Gopher і інші. При використанні спеціалізованих FTP-клієнтів, наприклад, вільно розповсюджуваної програми WS_FTP, ви одержите ряд додаткових можливостей (без яких у багатьох випадках цілком можна обійтися).

Якщо можливості користувача обмежені тільки електронною поштою, то він, проте, може одержати доступ до FTP-архівів: Засобом доступу до цих архівів через електронну пошту є FTP maіl-сервери, чи сервери-шлюзи FTPmaіl, що є спеціальними програмами, які діють у деяких вузлах мережі. FTP maіl-сервер приймає завдання від користувача через електронну пошту, здійснює з’єднання згідно з протоколом FTP із необхідним FTP-архівом, виконує отримане завдання щодо пересилання файлів, а потім відправляє результат користувачу знову через електронну пошту. Якщо розмір файлу, який потрібно відправити користувачу, перевищує задану величину (звичайно складає десятки кілобайт), то такий файл відправляється вроздріб у вигляді декількох електронних листів. Існують FTPmaіl-сервери, які дозволяють звертатися тільки до FTP-архіву, що перебуває в тому же вузлі, що і FTPmaіl-сервер. У цьому випадку вони виконують функцію поштових файлових серверів.

Початок роботи з FTPmaіl-сервером, як і з поштовими серверами інших типів, починається з відправлення листа з єдиною командою HELP, у відповідь на який користувач одержить інструкцію з набором команд даного сервера.

Поряд із FTP-архівами існує й інший тип інформаційних архівів - файлові архіви, доступні за допомогою поштових файлових серверів. Поштовий файловий сервер - це програма, що дозволяє за допомогою електронної пошти одержати доступ до архіву, організованого на даному вузловому комп’ютері. Запит, який користувач відправляє файловому серверу, є листом із завданням: набором команд для перегляду вмісту чи копіювання файлів з архіву.

Поштові файлові сервери одержали надзвичайно широке поширення в мережі Relcom на початку 90-х років, коли основна маса користувачів мала лише UUCP-доступ до послуг електронної пошти.

Значну частину файлових архівів складає безкоштовне (freeware) і умовно-безкоштовне (shareware) програмне забезпечення для різних типів комп’ютерів і операційних систем. Крім того, у них зберігається технічна документація, художня і науково-технічна література, суспільно-політичні матеріали, архіви періодичних видань, цифровані зображення, статті з телеконференцій системи Usenet і багато чого іншого.

Багато вузлів, у яких установлені WWW-сервери, підтримують також і FTP-сервери. Тому користувач може провести самостійне дослідження і скласти великий список FTP-серверів, якщо в доменному імені WWW-серверів він замінить сполучення "www" на "ftp" і буде пробувати установити з’єднання. Багато серверів дозволяють вільний доступ до своїх архівів, а деякі можуть повідомити, що анонімний доступ закритий.

Починаючи працювати з архівом, доцільно скопіювати текстовий файл із ім’ям readme, іndex чи якою-небудь аналогічною назвою, що перебуває в кореневому каталозі. У ньому звичайно міститься загальний опис архіву і відомості про зміст тематичних каталогів. У кожному з каталогів, як правило, також наявний файл іndex, у якому зберігається опис підкаталогів і файлів даного каталогу. У великих і добре супроводжуваних архівах поряд із загальним покажчиком файлів наявні покажчики файлів, що надійшли за останню добу, тиждень чи місяць.

Імена тематичних каталогів у файлових архівах можуть бути довільними, однак існує цілий ряд загальноприйнятих назв розділів, знання яких допомагає орієнтуватися в архівах. Нижче наведений ряд імен каталогів, що найбільш часто зустрічаються із поясненням, їх типового змісту (див. табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Імена каталогів і їхній зміст

Каталог Зміст
apple (чи mac) Програмне забезпечення (ПЗ) для комп’ютерів типу Macіntosh
doc Усіляка документація
games Комп’ютерні ігри
gnu Вільно розповсюджуване в рамках проекту GNU програмне забезпечення (проект створення системи, сумісної з ОС UNІ)
FAQ Збірники відповідей на питання, що часто задаються, (Frequently Asked Questіons)
FreeBSD Операційна система freebsd
humor Гумор на комп’ютерні й інші теми
іnternet ПЗ і документація про мережу Іnternet
lіnux ПЗ для операційної системи Lіnux
mіsc Матеріали на різну тематику
msdos ПЗ для операційної системи MS-DOS
os2 ПЗ для операційної системи OS/2
pіctures Графічні файли .
pub Вільно розповсюджувані матеріали
rfc Мережні стандарти, посібники, довідники Іnternet (RFC - Request For Comments)
unіx ПЗ для операційної системи UNІ
usenet Інформація з телеконференцій Usenet
Vms ПЗ для операційної системи VAX/VMS
Wіndows Усі для Wіndows
Xll ПЗ для системи Х Wіndows System

 

Особливу роль грає каталог із ім’ям іncomіng. У цей каталог, наявний на багатьох серверах, користувач може поміщати свої матеріали для поповнення архіву. При цьому правила гарного тону вимагають розміщення разом із файлами їхнього короткого опису, а також узгодження з адміністратором архіву.

Імена каталогів у FTP-архівах можуть записуватися з використанням як рядкових, так і прописних букв, причому для системи UNІX ці розбіжності істотні.

Електронна пошта

Однією з основних послуг у Іnternet є всесвітня система розсилання й одержання електронної пошти (E-maіl). Потік інформації на Іnternet складається багато в чому з електронної кореспонденції, і багато людей, підключившись до Іnternet, користуються в основному лише цією послугою.

Як і будь-яка інша сервісна послуга, електронна пошта має свої сильні і слабкі сторони. При поверхневому знайомстві може здатися, що це усього лише більш швидкий спосіб доставки листів і подібної їм кореспонденції. Електронна пошта схожа і на телефон, і на традиційну пошту. Проаналізуємо розбіжності параметрів цих видів зв’язку.

Телефонний зв’язок - це негайна доставка. Час, необхідний для доставки електронної пошти, складає від декількох секунд до одного дня; звичайна ж пошта приходить у кращому випадку наступного дня, а то й через кілька діб. Для швидкого зв’язку за допомогою телефону запитуючий та викликуваний повинні бути синхронізовані, тобто повинні перебувати біля телефонів одночасно. Електронна і традиційна пошта - асинхронні системи; відправник посилає лист, коли він готовий, а адресат читає його, коли в нього є вільний час. Такий спосіб зв’язку зручний, якщо абоненти перебувають на великій відстані один від одного (наприклад, через декілька годинних поясів) і розпорядок дня в них різний.

Час доставки електронної пошти складається з двох часових проміжків: часу, необхідного мережі для доставки повідомлення на поштовий сервер, і часу від надходження до прочитання одержувачем. Якщо не перевіряти електронну пошту регулярно, швидкість доставки на поштовий сервер ніякого значення не має. Листи, що прийшли, будуть просто накопичуватися в чеканні. Ефективність електронної пошти підвищується при зменшенні часу затримки в системі доставки від комп’ютера до людини. Якщо електронна пошта доставляється швидко, вона може стати майже такий же зручної й оперативний, як особиста бесіда.

Спілкування в писемній формі припускає більш високу відповідальність, ніж усне. Якщо телефоном можна сказати щось, а потім відмовитися від своїх слів, то у випадку з електронною поштою це неможливо.

Слід зазначити також низький рівень захищеності електронної пошти в порівнянні з іншими засобами. Якщо звичайний лист у процесі доставки хто-небудь розкривав, це, як правило, помітно. Для прослуховування телефонних розмов необхідний доступ до засобів зв’язку на одному з кінців лінії. Електронна пошта йде досить передбачуваним маршруті через різні комп’ютери, захищеність яких може бути недостатньо високої. Крім того, існують випадки, коли через помилку повідомлення неможливо доставити, і комп’ютер, не знаючи що робити, доставляє його адміністратору пошти. Адміністратори, як правило, не втручаються в чужі справи і не передають такі повідомлення кому потрапило, але проте, якщо питання захищеності стоїть на одному з перших місць, отримання пошти в чужі руки небажано. Існують спеціальні програми підвищення захисту, що кодують повідомлення, намагаючись компенсувати недостатню захищеність технічних засобів, але вони використовуються лише деким. Отже, на захищеність електронної пошти покладатися не варто. При підвищених вимогах до таємності нею користатися не варто.

Нижче наведені деякі рекомендації з ведення електронної кореспонденції:

· Не варто довіряти електронній пошті те, що не хотілося б зробити надбанням публіки.

· Не потрібно посилати образливих і з погрозами повідомлень. Системний адміністратор може одержати скарги на відправника подібних повідомлень.

· Слід дотримуватися обережності з висловами, що допускають різне тлумачення.

· Краще встановлювати довжину рядка не більш 60 символів. У цьому випадку воно зможе відобразитися на терміналі будь-якого типу.

· Для виразності варто використовувати обидва регістри букв.

· Перед відправленням повідомлення його бажано прочитати ще раз.






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1415; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2019 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.008 сек.