Нейрофункції у найпростіших

Еволюція і нервова система

Предмет, що ми починаємо сьогодні вивчати, має назву «Анатомія і еволюція нервової системи». Необхідно зразу ж зауважити, що термін “еволюція” стосовно нервової системи невдалий. По-перше, розуміння механізмів та ходу еволюційного процесу в органічному світі все ще є гіпотетичним, якщо виходити навіть із загальновизнаної сьогодні синтетичної теорії еволюції, бо не може бути підтверджений експериментально і передбачений подальший хід еволюції живих організмів та їх органів. По-друге, факти, накопичені за останні 30 років молекулярною біологією, дають підстави твердити, що еволюційний процес не такий простий і зрозумілий як вчені сьогодні вважають. Більшість із них продовжує стверджувати, що складні багатоклітинні організми еволюціонували із більш простих, а ці останні – із одноклітинних організмів. Якщо так, то в процесі такої еволюції разом з ускладненням будови та функції організмів повинен збільшуватись і об’єм генетичної інформації, тобто кількість генів. Що ж маємо насправді? А те, що більшість видів земноводних має генів у 10-15 разів більше, ніж ссавці. Є види членистоногих, у яких цей показник у 5 разів переважає тих же ссавців. Майже половина видів молюсків має однакову кількість генів з ссавцями. І нарешті, численні види найпростіших, тобто одноклітинних тварин, нараховують стільки ж генів , як і ссавці. Вважається, що птахи є похідними від плазунів, майже всі види яких насправді містять значно більше генів (у 1,5–2 рази), ніж птахи. Отже, насправді, тут щось не так, як вважається. Іншим фактом, який не спроможна пояснити ні одна із існуючих гіпотез еволюції, є дискретність органічного світу, тобто відсутність перехідних форм між типами та класами тварин чи відділами рослин, не кажучи вже про царства. Наприклад, тварини класу Плазуни відзначаються надзвичайною різноманітністю, але серед них не виявлено організмів, схожих за будовою та функціями на земноводних чи птахів. Таким чином, говорити про еволюцію нервової системи науково не коректно. Правильним буде говорити про порівняльну характеристику будови та функції нервової системи різних за складністю систематичних груп тваринних організмів, і той предмет, який ми починаємо вивчати, повинен мати назву «Порівняльна анатомія нервової системи».

Нейрофункції у найпростіших

Клітина найпростіших універсальна, бо вона виконує всі функції, властиві живому організму. Для найпростіших характерна здатність сприймати впливи навколишнього середовища і певним чином відповідати на них. Ця властивість називається подразливістю. Здебільшого подразнення середовища сприймаються всім організмом-клітиною. На поверхні оболонки найпростіших виявлено різноманітні макромолекули, які виконують функції хеморецепторів. У цитоплазмі розташовані спеціальні волоконця – міонейрофібрили,які передають збудження та здатні скорочуватися. На подразнення найпростіші реагують руховими реакціями – таксисами, які бувають позитивними (рух до подразника) та негативними (рух від подразника). Залежно від характеру подразника розрізняють реакції на хімічні подразнення – хемотаксиси, світлові – фототаксиси, температурні – термотаксиси, електричні – гальванотаксиси тощо. Деякі види найпростіших, наприклад, парамеція (інфузорія-туфелька), навіть здатні до “навчання”. Вона швидко “навчається” тому, що пожива з’являється в одному й тому ж місці, зафарбованому, наприклад, чорним кольором.

<12 3 4 5 6 7 >

Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1935;

Поиск по сайту