Методи визначення вологості ґрунту

Переважна більшість існуючих методів визначення вологості ґрунту базується на попередньому відборі ґрунтових зразків з наступним аналізом їх безпосередньо в польових умовах або в лабораторії.

Зразки ґрунту для визначення вологості в полі можна брати з ґрунтових розрізів, заздалегідь знявши підсушений - шар товщиною 4-5 см, або за допомогою бура. Існує кілька бурів різних конструкцій (рис. 2.1). Складовими частинами ґрунтових бурів є ріжуча робоча частина, штанга і ручка. До бура додається інструмент для збирання і розбирання, а також пристосування для виймання ґрунту з робочої частини бура.

а) б) в)

Рис. 2.1. Бури для відбирання зразків ґрунту на вологість: а – бур Качинського;

б – бур Ізмаїльського; в – бур Некрасова.

Бур занурюють у ґрунт, натискаючи на ручку і обертаючи навколо осі за годинниковою стрілкою. Розпушений ґрунт надходить у робочу частину бура і в ній затримується. Відібраний зразок ґрунту виймають з бура, ретельно перемішують, заповнюють ним бюкс на 2/3 об'єму і щільно закривають кришкою. Відбирати зразок потрібно швидко, захищаючи його від вітру, сонця і дощу. Якщо немає можливості зважити бюкси з ґрунтом безпосередньо в полі, то їх вміщують у спеціальну шафу і доставляють в лабораторію, де зважують у той же день.

Зразки ґрунту для визначення вологості відбирають пошарово залежно від поставленої мети дослідження. Для визначення глибини взяття зразка ґрунту проводять відповідну розмітку штанги бура. Окремі автори рекомендують різну кількість повторень при визначенні вологості ґрунту. Так, С.І. Долгов до глибини 150 см рекомендує триразову, а О.Ф. Вадюніна, З.О. Корчагіна пропонують в орному шарі п'ятиразову, глибше 1 м – триразову повторності.

Серед відомих методів визначення вологості ґрунту можна умовно виділити такі: окомірний, ваговий, пікнометричний, хімічний, електро-метричний, тензиометричний, радіоактивний.

Окомірний метод. Цей метод можна застосовувати при вивченні ґрунтових розрізів або при виборі оптимальних строків обробітку ґрунту, коли відсутні спеціальні прилади і немає потреби в одержанні абсолютних показник вологості ґрунту. Тоді ступінь зволоження ґрунту визначають за такою шкалою:

1 – ґрунт мокрий. При копанні ґрунтового розрізу з стінок стікає вода, а при стисканні ґрунту в руці поміж пальцями виділяється вода;

2 – ґрунт сирий. Вода не стікає, але прикладений аркуш фільтрувального паперу швидко промокає, стиснутий у руці ґрунт перетворюється в тістоподібну масу;

3 – ґрунт вологий. Прикладений до ґрунту фільтрувальний папір зволо-жується лише при натисканні;

4 – ґрунт свіжий. При дотику до ґрунту відчувається прохолода, фільтру-вальний папір не зволожується, до рук не прилипає, при розтиранні в пальцях не пилить;

5 – ґрунт сухий. При розтиранні пилить.

Ваговий метод. В основу його покладено висушування зразків ґрунту різними способами. Найбільш поширеним і доступним є термічний спосіб висушування ґрунтових зразків.

Визначення вологості ґрунту ваговим методом.

Приклад: На початку вегетаційного періоду озимої пшениці вологість ґрунту становила: %, %, %, %, %, %, %, %, %, %, а на період збирання відповідно: %, %, %, %, %, %, %, %, %, %. Розрахувати і оцінити запаси загальної і продуктивної вологи на початку і в кінці вегетаційного періоду озимої пшениці, а також визначити сумарне водоспоживання і коефіцієнт водоспоживання посівами, якщо відомо: об’ємну масу ґрунту: г/см³, г/см³, г/см³, г/см³, г/см³, г/см³, г/см³, г/см³, г/см³, ; вологість стійкого в’янення: %, %, %; кількість опадів за вегетаційний період озимої пшениці – 635 мм і її урожайність 45 ц/га.

Розв’язання:

1. Визначаємо загальні і продуктивні запаси вологи в ґрунті на початок вегетаційного періоду озимої пшениці:

мм.

мм.

2. Визначаємо загальні і продуктивні запаси вологи в ґрунті на період збирання врожаю озимої пшениці:

мм.

мм.

3. Розраховуємо сумарне водоспоживання і коефіцієнт водоспоживання:

мм,

мм/ц.