Опис і устрій установки

У звичайних зубчастих редукторах (рис. 3.2) корпус складається із двох основних деталей – основи 1, що закріплює на фундаменті або на настановній рамі, і кришки 2. Для огляду передач і заливання мастила в кришці корпуса передбачають оглядовий отвір, що закривається кришкою 3, у якій, для редукторів з великим тепловиділенням, закріплюється віддушина 4. По кінцях кришки корпуса є два вантажних гвинти 5, петлі або гаки для захвату кришки при підйомі вантажопідйомною машиною; у основі корпуса знаходиться маслоспускний отвір, що закривається пробкою 6, у ньому ж розташований масловказівник 7; у важких редукторах передбачені гаки 8 для захвату редуктора при підйомі й транспортуванні вантажопідйомною машиною. Корпуси редукторів виготовляють звичайно виливком із сірого чавуну (СЧ15 і СЧ18).

Рис. 3.2. Редуктор циліндричний

Вали передач редукторів звичайно встановлюють на підшипниках кочення. Підшипники ковзання застосовують тільки для дуже швидкохідних передач і редукторів великої потужності.

Рис. 3.3. Схеми змащення редукторів

Змащення зубчастих коліс редукторів при окружних швидкостях до 15 м/с здійснюється зануренням коліс у масляну ванну. Такий спосіб змащення зубців називається змащенням зануренням або картерним. Ємність масляної ванни приймається з розрахунку 0,35...0,7 л на 1 кВт переданої потужності. Мастило повинне покривати робочі поверхні зубців, а втрати переданої потужності на опір мастила обертанню зубчастих коліс і відповідно на нагрівання мастила повинні бути мінімальними. Оскільки під час роботи редуктора відбуваються коливання рівня мастила, то рекомендується зубчасті колеса занурювати в масляну ванну для циліндричних передач на глибину не менш 0,75 висоти зубців, а для конічних передач вся довжина нижнього зубця повинна знаходитися в мастилі. Тихохідні зубчасті колеса другого й третього ступенів редуктора при необхідності допускається занурювати в мастило на глибину до третини радіуса ділильного кола. Щоб уникнути глибокого занурення коліс у ванну, колеса першого ступеня змазують за допомогою мастильної текстолітової шестірні або іншого подібного пристрою. Іноді для коліс різних ступенів передбачають роздільні ванни.

У редукторах зі швидкохідними передачами застосовують струминне або циркуляційне змащення під тиском. Мастило, що прокачується насосом через фільтр, а при необхідності й охолоджувач, надходить до зубців через трубопровід і сопла. При окружній швидкості до 20 м/с для прямозубих передач, і до 50 м/с для косозубих, мастило подається в зону зачеплення зубчастих коліс. При більш високих швидкостях, щоб уникнути гідравлічних ударів, мастило подається на зубці шестірні й колеса окремо, на деякій відстані від зони зачеплення.

Змащення підшипників редукторів при окружній швидкості зубчастих передач більш 4 м/с часто здійснюють тим же мастилом, що й зубчастих коліс, шляхом розбризкування. При окружній швидкості передач до 4 м/с, а також при можливості влучення в масляну ванну металевих часток зношування зубців для підшипників редукторів передбачають самостійне змащення, звичайно консистентне. При більших швидкостях і навантаженнях на підшипники редуктора передбачають змащення під тиском від загальної системи.