Способи бойових дій і бойові порядки авіаційних частин та підрозділів

Авіаційні підрозділи, частини і з'єднання при виконанні бойових завдань застосовують різноманітні способи бойових дій.

Спосіб бойових дій – це порядок застосування сил та засобів при виконанні бойового завдання.

Способи бойових дій які застосовують авіаційні підрозділи і частини визначають порядок введення їх в дію або заняття ними положення перед нанесенням удару, що забезпечує своєчасну і найбільш ефективне ураження наземної (морської) або повітряної цілі.

Кожний спосіб бойових дій залежить від:

- умов обстановки;

- бойових можливостей апчз;

- характеру дій супротивника.

Кожному способу притаманні свої особливості організації і виконання бойових завдань.

Спосіб бойових дій містить один або декілька основних прийомів дій. До них відносяться:

- в залежності від направлення (місця) прикладення зусиль:

- зосереджені дії;

- розосередженні дії (розосередженні польоти) за часом і в просторі.

Наприклад: удари по одному або декільком об'єктам;

- в залежності від розподілу зусиль за часом:

- одночасні дії, одночасне введення в бій‚ одночасні спеціальні бойові польоти;

- послідовні дії, послідовне введення в бій, послідовні спеціальні бойові польоти;

- в залежності від повноти інформації про об'єкти дій:

- дії по заздалегідь заданим об'єктам;

- дії по виявленим в ході бойових дій об'єктам;

- дії по самостійно знайденим об'єктам;

- в залежності від терміновості дій:

- дії за планом (в встановлений час);

- дії за викликом;

- дії негайно по готовності;

- в залежності від вихідного положення сил:

- дії з положення чергування на землі (аеродромі, майданчику);

- дії з положення чергування в повітрі;

- дії з засад на землі і в повітрі;

- в залежності від кількості сил‚ що беруть участь:

- дії всім складом;

- дії частиною сил.

Так‚ наприклад‚ основним способом бойових дій підрозділів і частин бомбардувальників Су-24 є наступний: одночасний удар всім складом або більшою частиною сил по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час.

Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав‚ що велику питому вагу займали послідовні удари підрозділів штурмовиків по знов виявленим наземним цілям та за викликом в інтересах авіаційної підтримки військ на полі бою.

Застосовуючи той чи інший спосіб бойових дій екіпажі, підрозділи і частини шикуються в повітрі в певний бойовий порядок.

Бойовий порядок – це взаємне розташування частин‚ підрозділів‚ літаків /вертольотів/ в повітрі для спільного виконання бойового польоту.

Бойовий політ – це політ на виконання бойового завдання.

Бойовий порядок визначається командиром.

Частини і підрозділи різноманітних родів авіації при спільному виконанні бойового польоту діють в загальному бойовому порядку.

Бойовий порядок повинен відповідати задуму дій, які мають відбутися і забезпечувати:

- повне використання бойових можливостей окремих літаків і апчз;

- тактичну (вогневу) взаємодію;

- успішне подолання ППО супротивника;

- найкращі умови для пошуку цілі, виходу на майданчики десантування, спостереження за повітряним простором;

- свободу маневру та застосування засобів ураження;

- зручність та безперервність управління;

- безпеку літаків (вертольотів) від зіткнення в повітрі з наземними перешкодами‚ а також від ураження своїми боєприпасами.

Бойовий порядок апчз може включати групи різноманітного тактичного призначення.

До них відносяться:

- основна /ударна, десантна, транспортна або інші/група;

- групи забезпечення,

- резерв.

Кількість‚ склад і місце цих груп в бойовому порядку визначається в залежності від бойового завдання і умов його виконання‚ а також етапу бойового польоту.

Основна група призначена для виконання головного завдання. Вона складає основу бойового порядку.

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов дій основної групи. До них відносяться групи:

- дорозвідки;

- радіоелектронної боротьби;

- знищення наземних засобів ППО;

- прикриття від атак винищувачів (бойових вертольотів) супротивника;

- демонстраційні та відволікаючі;

- пошуку та позначення (освітлення) цілей;

- наведення ударних (десантних‚транспортних) груп;

- та інші.

Резерв призначений для вирішення завдань, які раптово виникають або для нарощування зусиль основної групи.

Так, наприклад, в ході бойових дій авіації в Республіці Афганістан при нанесенні ударів по цілям з заданими координатами‚ як правило, виділялися такі групи тактичного призначення:

- дорозвідки і позначення цілей (2 Ми-8 МТ, 2 Су-17 М3Р);

- придушення засобів ППО (2-4 Су-17 МЗР, МиГ-27);

- ударна (4-6 Су-25);

- контролю результатів удару (2 Су-17 М3Р, 2 Ми-8МТ);

- пошуково-рятувального забезпечення (2 Ми-8 МТ).

Бойовий порядок міг включати також демонстраційну (відволікаючу) групу та групу нарощування зусиль (резерв).

В окремих випадках група придушенняППО не виділялася тоді її завдання вирішували спеціально призначені екіпажі ударної групи.

Група дорозвідки і позначення цілі по характерним орієнтирам і демаскуючим ознакам (русла річок, пішохідні тропи, опорні пункти з ходами сполучення, позиції вогневих засобів та ін.) виявляла і розпізнавала ціль. Пошук цілі здійснювався на висотах 600-800 м.

По досвіду дій на позначення і розпізнавання цілі витрачалося 3-5 хв. Найбільш ефективними для позначення цілі були бомби САБ-100 і САБ-250, дим і смолоскип яких було видно з дальності 10-15 км з середніх висот і з 4-6 км - з малих, час горіння САБ складає 6-9 хв.

Через 1-2 хв., після позначення цілі по виявленим вогневим позиціям і районам де передбачувалося розміщення засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Атака, як правило‚ виконувалася з ходу з пікірування поодинокими літаками або парами з різноманітних напрямків. Дистанція між літаками (парами) - 2-3 км‚ що дозволяло підтримувати зоровий зв'язок‚ здійснювати взаємне вогневе прикриття. Всі екіпажі вели розвідку на предмет розкриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи. В залежності від обставин група придушення ППО виконувала повторну атаку з протилежного напрямку або набирала висоту 4-5 км над ціллю і знаходилась в готовності до придушенню знов виявлених засобів ППО.

Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв., після відходу попередньої групи. Атака цілі виконувалася з ходу зі скиданням бомб на виводі з пікірування. По можливості атака виконувалась з різних напрямків поодинокими літаками або парами. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які виключали можливість потрапляння літака в зону розльоту осколків від бомб‚ ракет та снарядів літаків ,що летять попереду (3-6 км в залежності від типу боєприпасів).

Основними параметрами бойового порядку є: інтервал, дистанція, перевищення або приниження.

Інтервал – це відстань між літаками або групами літаків по фронту.

Дистанція – це відстань між літаками або групами літаків в глибину.

Перевищення або приниження-це відстань між літаками по вертикалі (табл.).

Таблиця

Бойовий порядок груп тактичного призначення в залежності від дистанцій‚ інтервалів та перевищень (принижень) між літаками (вертольотами) підрозділами і частинами‚ які в них входять може бути наступних видів:

- зімкнутий;

- розімкнутий;

- розосереджений.

В зімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) і підрозділи слідують один відносно іншого на мінімальних за умовам безпеки польоту дистанціях‚ інтервалах‚ перевищеннях або приниженнях.

В розімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) підрозділи та частини слідують один відносно одного на збільшених дистанціях і інтервалах на візуальній або видимості за приладами.

В розосередженому бойовому порядку літаки (вертольоти)‚підрозділи, частини слідують один відносно одного поза візуальною або видимістю за приладами.

При польоті в зімкнутому бойовому порядку досягається висока щільність удару‚ скорочується час атаки цілі, забезпечується управління особистим прикладом командира але ускладнюється маневр та пілотування літака (вертольота) і збільшується небезпека одночасного ураження декількох літаків (груп) однією ракетою зі звичайним зарядом.

При польоті в розімкнутому бойовому порядку полегшується пілотування, маневр, спостереження за повітряним супротивником та пошук цілі‚ забезпечується одночасна атака цілі з індивідуальним прицілюванням кожного льотчика‚ виключається можливість одночасного ураження сусідніх літаків (підрозділів) однією зенітною ракетою.

Формами бойових порядків можуть бути “колона”, ”клин”, ”пеленг”, ”фронт”, ”змійка” та ін.

Вид і форма бойового порядку можуть бути змінені командиром в польоті в залежності від обставин. Можливі зміни бойового порядку повинні передбачатися‚ як правило‚ до вильоту.

Таким чином, правильно вибраний спосіб бойових дій і правильно застосований при цьому способі бойовий порядок дозволяють успішно виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.