Класифікація шкідливих речовин
Класифікація та характеристика небезпечних хімічних речовин
Небезпечними хімічними речовинами (НХР) називаються токсичні хімічні речовини, які застосовуються в промисловості та у сільському господарстві, що при розливі чи викиді забруднюють навколишнє середовище і можуть привести до загибелі або поразці людей, тварин і рослин.
Ксенобіотики (від грец. xenos - чужий і bios - життя) чужорідні для організму сполуки. До них належать промислові забруднення, пестициди, препарати побутової хімії, лікарські засоби тощо, тобто речовини не утворюються в живому об'єкті, а штучно синтезовані людиною.
Класифікація шкідливих речовин
В основу класифікації шкідливих речовин покладена їх дія на людський організм:
· Загальнотоксичні речовини, які зумовлюють отруєння всього організму людини, або впливають на його окремі системи (див.нижче – класифікація за виборчою токсичністю). Це оксид вуглецю, синільна кислота, динітрофенол і ін.
· Наркотичні - діють на ЦНС (спирти, ароматичні вуглеводи)
· Дратівні (подразнювальні) речовини викликають роздратування дихального тракту і слизових оболонок людського організму. Викликають пошкодження очей, легень, шкіри. Це хлор, аміак, пари ацетону, оксиди азоту, озон, пари кислот, лугів і ряд інших речовин.
· Сенсибілізуючі речовини діють як алергени, (приводять до виникнення алергії в людини). Цю властивість мають формальдегід, різні нітросполуки, розчинники, нікотинамід, гексахлоран.
· Канцерогенні речовини впливаючи на організм приведуть до виникнення і розвитку злоякісних пухлин (ракових захворювань). Канцерогенний вплив – переродження, трансформація різних клітин, злоякісний їх ріст. Канцерогенними є оксиди хрому, нікелю, 3,4-бензпирен, берилій і його з'єднання, азбест і ін.
· Мутагенні речовини при впливі на організм викликають зміну спадкоємної інформації. Впливають на хромосоми, ДНК, гени. Це наприклад, такі важкі метали як: марганець, свинець і т.д.
· Гонадотропні - речовини, що впливають на репродуктивну функцію організму. В першу чергу це ртуть, свинець, стирол, марганець, ряд радіоактивних речовин і ін.
· Тератогенні – речовини, які викликають появу виродливості у плода, порушення розвитку, вади.
· Ембріотоксичні-речовини, які спричиняють вродженні пошкодження (наприклад, спричинені алкоголем).
За вибірковістю, тобто класифікація за «виборчої токсичності» ділить шкідливі речовини на:
«легеневі»-(задушливі) –хлор, озон, оксиди азоту, аміак, фосген;
«серцеві отрути» - солі барію, калію, кобальту, кадмію, рослинного походж.;
«нервові отрути» - фосфорорганічні сполуки, СО, алкоголь, наркотики;
«отрути печінкові» - альдегіди, феноли, селен, фосфор, хлоровані вуглеводи;
«ниркові отрути» - важкі метали, етиленгліколі, щавлева кислота;
«отрути крові» -нітрити, анілін;
«шлунково-кишкові отрути»- свинець;
«метаболічні отрути» - метилбромид, діоксин.
ШЛЯХИ НАДХОДЖЕННЯ НХР ДО ОРГАНІЗМУ
В організм людини НХР можуть проникнути наступним шляхом:
* через органи дихання - самий небезпечний шлях. Практично всі НХР в пароподібному і аерозольному станах проникають в організм інгаляційним шляхом відразу в кров.
* через слизові очей;
* через шкіру (має значення розчинність у ліпідах);
* через шлунково-кишковий тракт;
* через ранову і опікову поверхні.
Найнебезпечніший шлях надходження НХР – через легені. Другі шляхи мають захисні механізми, що знижують несприятливу дію НХР (тучні клітини шкіри, цитохром Р-450 та МАО-моноамінооксидазна ферментна система печінки, система зворотних він та комплексів із глюкуроновою та сірчаною кислотою).
Найважливішою характеристикою НХР є токсичність. Токсичність (toxicity) - це міра несумісності речовини з життям (В.В. Саноцький, 1970).
Під токсичністю, як мірою несумісності хімічної речовини з життям, розуміють величину зворотну абсолютним значенням середньої смертельної дози ( I / DL50 ) або концентрації ( I / CL50).
При цьому під дозою мається на увазі кількість речовини, що впливає на організм. Величини середніх смертельних доз або концентрацій обрані тому, що ці величини, відповідні загибелі 50% піддослідних об'єктів, найбільш статистично достовірні. Із 100 піддослідних щурів – гинуть 50.
Токсичність визначається при дії на організм різними шляхами (в/м, в/ж, на шкіру і при вдиханні) і гранично допустимими концентраціями в повітрі (ГДК-мінімально відчутна концентрація, яка не викликає токсичних ефектів, а тільки відчутний фізіологічний ефект).
Класифікація НХР за токсичністю:
* Надзвичайно токсичні. DL50 = менше 1мг. ГДК 0,1мг/м3.
* Високотоксичні. DL50 =1-50мг/кг ГДК 0,1 -1 мг/м3.
* Сильно токсичні. DL50 =50-500мг/кг ГДК 1,1 - 10мг/м3.
* Помірно токсичні. DL50 =500мг-5г /кг.ГДК 10 мг/м3.
* Малотоксичні. DL50 =5-15г/кг ГДК більше 10 мг/м3.
* Практично нетоксичні. DL50 = более15г/кг.
Небезпека речовини (hazard) - це досить широке поняття, ніж токсичність, і характеризує імовірність шкідливого впливу речовини в реальних умовах виробництва та застосування.
Для розрахунку класів небезпек враховують не тільки шкірно-резорбтивну токсичність, інгаляційну токсичність, пероральну токсичність, а й коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО) - чим він вище, тим небезпечніше речовина.
max досяжна Сф у повітрі при t 20оС
КМІО= --------------------------------------------------
DL50 середньої для мишей.
Наприклад, надзвичайно токсична, але не летюча речовина, зі слабким КМІО - може ставитися до помірно небезпечних НХР. А, наприклад помірно токсична, але дуже летюча речовина, може скласти надзвичайну небезпеку при умовах виливання НХР і попадання у верхні дихальні шляхи робітників.
КМІО - являє собою відношення концентрації насичених парів речовини в повітрі при 20° С до середньої смертельної концентрації речовини для мишей (при 2- годинної експозиції та 2-х тижневий термін спостереження).
Класифікація НХР за класом небезпечності:
1-й клас- надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз - менш 0,1 мг/м3 у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );
2-й клас- високо небезпечні – ГДКрз - 0,1-1,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500-5000 мг/м3);
3-й клас- помірно небезпечні - ГДКрз-0,1-10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 5000-50000 мг/м3);
4-й клас- мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі > 50000 мг/м3).
Зверніть увагу: якщо ГДК НХР висока, то клас небезпеки – нижчий.
ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) НХР
ГДК – це максимальна концентрація, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкового несприятливого впливу. ГДК – це такий вміст шкідливої речовини у природному середовищі (воді, повітрі, грунту, харчових продуктах тощо), який при надходженні в організм людини не знижує:
- її працездатності і самопочуття;
-не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту на протязі всього життя або тривалості праці;
-а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
За характером розвитку отруєнь розрізняють гострі і хронічні отруєння. Гострі отруєння розвиваються при одноразовому (на протязі годин, 1 доби, 1-єї зміни) надходженні в організм токсичної дози і різким, яскраво вираженим початком захворювання. Зона гострої дії, коли кратність перевищення ГДК у повітрі складає = 11 – 100 ГДК.
Хронічні отруєння виникають не менше як за 4 місяці або за роки впливання НХР. Кратність перевищення ГДК – 2-10 ГДК. При хронічних отруєннях відбувається тривале, іноді дискретне надходження шкідливих речовин у малих (субтоксичних) дозах. При цьому ознаки захворювання з'являються не відразу і не так яскраво виражені, як при гострих отруєннях.
Дата добавления: 2016-07-05; просмотров: 4149;