Матрична та дивізіональна форми структури управління

У матричній формі структури управління можуть поєднуватися лінійна, програмно-цільова та функціональна. їх вибір і поєднання залежить від типу виробництва, характеру технологічних операцій, поставленої мети і цілей. Так, при масовому серійному виробництві більше підходять лінійні та функціональні форми; при розробленні нової техніки – програмно-цільова організаційна форма управління. Типовим для такої форми управління є те, що в ній на поділену за функціями вертикальну структуру управління накладається форма управління, зорієнтована на окремий проект (або продукт), тобто горизонтальна структура. Менеджери координують роботи з виготовлення певного продукту за допомогою підпорядкованих лінійних ланок. Водночас менеджери функціональних дільниць відповідають не за окремі продукти, а за всі функціональні обов'язки щодо таких продуктів (проектів).

У дивізіональній формі управління поєднуються процеси управління за продуктовим (коли "материнська" компанія відповідає за діяльність фірми у певній країні) і регіональним принципами (коли дочірня компанія об'єднує філіали в інших країнах). Головними елементами цієї форми управління є відділи, які наділені оперативною самостійністю, вступають у договірні відносини один з одним і, отримуючи прибутки, здійснюють самофінансування^ Вище керівництво за цієї форми управління приймає стратегічні рішення, які визначають розвиток компанії на тривалу перспективу (постановка довготривалих цілей, розширення масштабів виробництва, модернізація підприємств, виробництво нових видів продукції тощо). За таким принципом побудоване управління в американській корпорації "ІВМ", причому дивізіональна поєднана з програмно-цільовою формою управління. Отже, за ди віз іона льної форми управління структура будується не за функціональною ознакою, а за результатом діяльності (виробництвом предметів чи послуг).

Вибір тієї чи іншої форми управління також залежить від історичних традицій, типу організаційної культури і цінностей країни тощо. У межах обраної форми можна використовувати різні методи, стилі, засоби керівництва і т. д.: поділ за функціями (виробництво, постачання, збут та ін.); розподіл за продукцією, що виготовляється; розподіл за групами споживачів; поділ за географічним положенням та ін. Так, у Японії набули поширення гуртки якості, поставки комплектуючих виробів і сировини у точно визначений час (що робить значно меншими або взагалі зайвими складські приміщення), електронні "контори" без паперів і друкарок тощо.