Нагрівання контактів та їх розрахунок.

Працездатність контактів визначається тепловими процесами в них. Процес нагрівання контакту багатофакторний, тому точний розрахунок практично неможливий. Результат розрахунку завжди перевіряють із параметрами контактів аналогічних апаратів та експериментально. Але методи попереднього вибору розмірів контактів та їх притиснення існують. Розглянемо розрахунок лінійного контакту, як одного з найпоширеніших.

Скористуємося виразом коефіцієнта тепловіддачі:

(2), де:

– коефіцієнт загальної тепловіддачі деталі, який об’єднує вмі види тепловіддачі навколишнім предметам і середовищу (теплопровідність, випромінюваня, конвекція) – в один еквівалентний.

Значення цього коефіцієнту визначається з режиму тривалого нагрівання.

- потужність тривалих втрат у деталі.

S_TB – поверхня тепловіддачі деталі.
- стале перевищення температури поверхні контакту над температурою середовища.

Робимо припущення, що приплив тепла із прилеглих деталей відсутній, поверхня тепловіддачі контакту прямо пропорційна його ширині, в:

Приймаємо m=1 (для лінійних контактів). При тривалому струмі витрати у контакті:

На основі виразів 1 та 3

(4)

Із останньої формули випливає:

1. Можливі чисельні сполучення значень b і Qk за умови, що .

2. При виборі сполучення b і Qk потрібно врахувати деякі обмеження. Зокрема при ел. Магнітному та мускульному приводі велика Qk приведе до створення нераціональної конструкції.

3. Для пневматичних приводів можк бути відносно велика Qk, що дає можливість зменшити ширину контактів.