Регулювання теплових навантажень.

Задачею регулювання є приведення у відповідність режимів відпустки теплоти та режимів споживання теплоти.

Регулювання поділяється на:

1.Центральне регулювання, яке здійснюється на джерелі теплоти.

2.Групове регулювання, яке здійснюється для груп споживачів в центральному тепловому пункті.

3.Місцеве регулювання, яке здійснюється для споживання в одній будівлі та в ІТП.

4.Індивідуальне регулювання, яке здійснюється безпосередньо біля пристрою який споживає теплоту.

Залежно від способу регулювання його поділяють на:

- автоматичне;

- ручне.

Тепловіддачу опалювального приладу визначають за формулою:

, ( 3.1 )

де - коефіцієнт теплопередачі від гріючого теплоносія (води) до навколишнього

середовища, Вт/ ;

- площа поверхні опалювального пристрою;

- різниця температур;

=

- коефіцієнт теплопередачі від поверхні опалювального пристрою до внутрішнього

повітря;

- площа поверхні;

- температура на поверхні опалювального пристрою;

- середня температура теплоносія в опалювальному пристрої, ;

- температура внутрішнього повітря.

Для гріючого теплоносія кількість теплоти яка передається в приміщення визначається за формулою:

, ( 2.16 )

де - теплоємність;

- витрата води через опалювальний пристрій;

- різниця температури води на вході та виході з опалювального пристрою;

- час роботи опалювального пристрою.

Регулювання теплових навантажень можна здійснити шляхом зміни:

1) температури теплоносія (якісне регулювання);

2) витрати теплоносія (кількісне регулювання);

3) температури та витрати теплоносія (якісно-кількісне регулювання);

4) часу роботи системи теплопостачання (переривчасте регулювання або регулювання перепустками).