Загальна характеристика міжнародно-правових актів у сфері регулювання юридичної професійної діяльності.

Термін «стандарт» означає єдину типову форму, мірило, зразок, якому повинно задовольняти що-небудь за своїми ознаками (Великий тлумачний словник сучасної української мови). Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста - це загальні деонтологічні вимоги (норми і принципи), які пред'являються до юриста – судді, адвоката та іншим фахівцям в галузі права незалежно від державних кордонів в їх професійній діяльності в цілях гуманізації суспільних відносин, утвердження законності правопорядку в кожній країні світу.

Норматизація є підґрунтям свободи як пізнаної необхідності, а отже, підставою для встановлення відповідальності

Деонтологічні норми і принципи, визнані в якості міжнародних стандартів, гарантують належне виконання юристами їх функцій: "Стандарти незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів" (1990), "Деонтологічний кодекс / Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства/" (1988), "Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку" (1979), "Основні принципи, які стосуються незалежності судових органів" (1985) "Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою" (1985), "Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх" / "Пекінські правила" / (1985), "Основні положення про роль адвокатів", прийняті на У111 конгресі ООН (1990), "Мінімальні стандартні правил поводження з ув'язненими", прийняті на першому конгресі ООН попередження злочинності і поводження з правопорушниками (1955) тощо.

Кожна країна має свої традиції та специфіку в галузі діяльності працівників юридичної професії, зумовлені національним судлустроєм, структурою державної влади і управління, законодавства. Однак є загальні вихідні положення, які повинні володіти однаковою силою в державах з гуманістичної, демократичної спрямованістю розвитку. Ці вихідні положення, стали правилами міжнаціональної діяльності (а не тільки національними), і є міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.

Однією з найважливіших деонтологічних вимог (норм, принципів) діяльності юриста, що став міжнародним стандартом, є незалежністьюридичної професії як гарантія для здійснення захисту прав людини та надання правової допомоги. Незалежність юридичної професії (судді, адвоката) означає відсутність будь-якого тиску: виключається вплив як власних інтересів, так і зовнішніх чинників. Незалежність необхідна для забезпечення довіри з боку суміжних професій (наприклад, довіра адвокату з боку суддів), а також з боку клієнтів.

Незалежність юридичної професії (судді, адвоката) забезпечується:

1) її гарантуванням з боку держави і закріпленням цих гарантій в конституції або законах;

2) справедливої ​​системою організації юстиції, що виключає необґрунтовані обмеження або втручання;

3) неупередженим вирішенням справ судовими органами, тобто рішенням на підставі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого або непрямого, з будь-якої сторони і з яких би то не було причин;

4) створенням умов для здобуття громадянами правової допомоги та захисту з боку обраного або незалежного адвоката для захисту їх прав;

5) підтриманням професійними юридичними організаціями стандартів та етичних норм;

6) взаємодією з урядовими та іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя в процесі розробки національного законодавства і практики його застосування;

7) наявністю незалежних самоврядних асоціацій юристів, визнаних чинним законодавством і здатних забезпечити незалежність юридичної професії, захистити юристів від необґрунтованих обмежень та порушень

Другою принципової міжнародної деонтологічної нормою діяльності юриста (судді, адвоката) при виконанні ним професійних функцій є службова несумісність та позапартійністьяк умова забезпечення незалежності. Службова несумісність означає неучасть юриста (судді, адвоката) в комерційній, патртійній або іншій діяльності, що відрізняється від його професії. Службової несумісністю "Деонтологічний кодекс" визнає також заняття адвокатом адміністративної посади в органах юстиції, здійснення відповідних посадових обов'язків і функцій.

Третя деонтологічна вимога працівника юридичної сфери, що є міжнародним стандартом, гласність, але тільки там і тоді, коли це не заборонено. Юрист зобов'язаний зберігати професійну таємницю щодо своєї роботи та конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання ними своїх обов'язків. Згідно "Пекінських правил" при відправленні правосуддя щодо неповнолітнього повинні поважаться його права на конфіденційність на всіх етапах, щоб запобігти шкоди репутації.

Четверта вимога виражається в захисті юристом (адвокатом) інтересів свого клієнта як своїх власних інтересів, та захист інтересів колег або професії в цілому.

Всі міжнародні стандарти у сфері професійної юридичної діяльності базуються на дотриманні основних прав людини.

Акти загального характеру:

Загальна декларація прав людини (1948 р.);

Декларація прав дитини (1959 р.);

Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (2001 р.);

Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (1966 р.);

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.);

Декларація про права розумово відсталих осіб (1971 р.);

Декларація про права інвалідів (1975 р.).

Спеціальні акти:

Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями (1955 р.);

Декларація про захист усіх осіб від тортур та інших жорстоких, нелюдських, або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1975 р.);

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських, або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984 р.);

Кодекс поведінки посадових осіб при підтриманні правопорядку (1979 р.);

Принципи медичної етики, які стосуються працівників охорони здоров'я, особливо лікарів, щодо захисту засуджених або затриманих осіб від тортур та інших жорстоких, нелюдських видів поводження і покарання (1982 р.);

- Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила) (1985 р.);

- Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь-яким чином (1988 р.);

- Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990 р.);

- Керівні принципи ООН запобігання злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи 1990 р.).

На 8 Конгресі ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками у вересні 1990 року були прийняті Основні принципи, що стосуються ролі юристів.

Правила поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку (відповідно до Кодексу)

1. поважати і захищати гідність і права людини;

2. застосовувати силу тільки в крайній необхідності і в тій мірі, в якій це потрібно для виконання їх обов'язків;

3. зберігати в таємниці відомості конфіденційного характеру;

4. проявляти обережність при збереженні та використанні інформації, яка відноситься до особистого життя інших осіб або може пошкодити їх інтересам і репутації;

5. не здійснювати, не підбурювати або не відноситися поблажливо до катувань або іншого нелюдського поводження та покарання не виправдовувати їх виключними обставинами або посиланнями на розпорядження вищих осіб;

6. забезпечити повну охорону здоров'я затриманих ними осіб, приймати заходи до надання їм медичної допомоги у разі необхідності;

7. попереджати будь-які акти корупції та не вчиняти самому таких актів;

8. поважати закон і "Кодекс".