Поняття про речові докази, класифікація. Правила вилучення та направлення речових доказів на експертизу. Організація проведення експертизи речових доказів біологічного походження.

Речовий доказ – це будь-яка річ, предмет, речовина, які можуть слугувати доказом у справі. Об’єктами судово-медичної експертизи є предмети зі слідами біологічного походження (кров, сперма, слина, виділення з грудних залоз, піхви, піт), частини тканин організму (волосся, нігті, шкіра, м’язова і хрящова тканини) і внутрішні органи.

Вилучення і направлення.

1. Кров:

Виявлені сліди, що схожі на кров, фотографують, описують у протоколі огляду місця події і вилучають для подальшого дослідження. Вологі речові докази завжди потріюно висушити перед направленням (не можна на сонці, обігрівальних приладах). Разом з речовими доказами до лабораторії направляють зразки крові потерпілого і звинуваченого для порівняльного дослідження. Питання: 1)встановлення наявності крові; 2)встан-ня видової належності крові; 3)визначення групової належності крові; 4)кількість крові, що витекла; 5)статева належність крові; 6)регіональне походження крові; 7)належність крові новонародженому чи дорослій людині; 8)давність утворення плям крові.

2. Волосся:

Для вилучення на бранші пінцета одягають гумові наконечники. Від підозрюваного і потерпілого беруть зразки волосся – стрижуть чи виривають у вигляді пучка з 5 ділянок голови: лобової, тім'яної, потиличної і двох скроневих. Виявлене волосся і відібрані зразки запаковують в окремі конверти, на яких вказують, що це за об’єкт, ким, коли і де він був вилучений, і разом з постановою слідчого направляють до судово-імунолог.бюро. Питання: 1)чи це волосся; 2)належить волосся людині чи тварині; 3)якщо тварині, то якій; 4)якщо людині, то з якої воно частини тіла; 5)випале чи вирване волосся;6)чи мала місце дія на волосся чинників навк.сер-ща; 7)яка групова і статева належність волосся; 8)можливе походження волосся від певної особи (схожість).

3. Сперма:

Мазки з піхви, прямої кишки, рот.порожнини потерпілих, а також предмети зі слідами, що нагадують плями сперми (відбирають цілком, запаковуючи так, щоб вони не зіпсувалися). З відібраними речовими доказами до лабораторії направляють зразки крові і слини підозрюваного і потерпілої для порівняльного дослідження. Питання: 1)чи є на речових доказах сперма; 2)яка її групова належність; 3)може ця сперма належати підозрюваному чи ні.

Перед надсиланням речових доказів на експертизу вилучені предмети повинні бути старанно упаковані і опечатані печаткою особи, яка веде розслідування, в присутності понятих, щоб запобігти можливості їх підміни чи втрати, а також з метою збереження на них знайдених при огляді слідів.

Надсилання на дослідження речових доказів. Разом з речовими доказами в судово-медичну лабораторію надсилається постанова органів дізнання чи слідства або ухвала суду, де викладаються обставини справи, ставляться питання, які належить вирішувати, зазначається особа, яка призначається експертом у даній справі, чи заклад, де повинна бути проведена експертиза, а також перераховуються всі предмети, які надсилаються на експертизу, показання обвинувачувачених і потерпілих про причини виникнення на їхніх речах тих чи інших слідів.

Також в лабораторію надсилають такі документи: супровідний лист, в якому зазначається кому, що і для якої мети надсилається; копія протоколу огляду місця події (речових доказів) чи речей потерпілого або обвинуваченого; копія протоколу вилучення зразків, які подаються для порівняння; копія висновку експерта судово-медичного обстеження живої особи чи судово-медичного дослідження трупа, якщо обстеження чи дослідження проводилось. Якщо предмети надсилаються на повторну експертизу - копія акта первинної експертизи речових доказів.

102.Особливості слідів крові на місці події. Основні питання, які вирішують при дослідженні слідів крові.

При огляді місця події лікар повинен звертати увагу не тільки на великі, кров'яні плями чи сліди, але й маленькі плями.

Для виявлення слідів крові вдаються до детального огляду як усіх предметів, які є на місці пригоди, так і одягу та тіл учасників події. Одяг повинен оглядатися не тільки із зовнішнього боку, але й із зворотного (з вивороту).

Якщо в перші хвилини утворення кров'яна пляма має червоний колір, то через кілька годин цей колір поступово губиться, пляма стає темно-червоною, а потім бурою. Через 2-3 дні пляма набуває червонувато-бурого забарвлення, а на 9-10 день червонуваті відтінки стають слабо помітними, все чіткіше починають виявлятися бурі відтінки. Через три тижні плями стають зовсім бурими, через два місяці вони набувають бруднувато-сірувато-бурого кольору, а через шість місяців мають колір буро-сірий чи сіро-бурий. При гнитті кров'яні плями стають зеленуватими і навіть зеленими. Ці зміни кольору кров'яних плям залежать від цілого ряду причин - впливу світла, вологи, повітря, температури і т. ін.

Сліди крові можна розділити на такі види:

1. Плями від падіння крапель крові на горизонтальну поверхню, за ступенем зазубреності країв яких установлюють висоту падіння краплі крові. При падінні з висоти до одного метра плями мають круглу форму і рівні краї. По мірі збільшення висоти падіння (від 1 до 2 метрів) краї плям стають нерівними, зазубреними, від них відходять промені. При падінні з висоти понад два метри крапля крові розбризкується, тому навколо головної плями будуть розміщуватися вторинні кров'яні бризки. Коли крапля крові скочується з руки злочинця, який рухається, вона падає на землю не під прямим кутом, а під кутом, меншим 90°, і цей кут тим менший, гостріший, чим більша швидкість руху. В цьому випадку кров'яна пляма не має уже форми круга, а набуває форми овалу, довга вісь якого лежить у напрямку руху. Вторинні кров'яні бризки навколо головної плями також розміщуються овально, причому більша їх частина лежить у напрямку руху. Овальна форма плями і вторинних кров'яних бризок тим більше витягнута, чим гостріший кут падіння, чим більшою була швидкість руху злочинця.

2. Плями від бризок чи від падіння крові на похилу площину набувають форми знаку оклику, вузький кінець якого спрямований у бік падіння краплі. Характер і напрям розбризкування крові залежить від сили і кута, під яким наноситься удар. Ширина і довжина бризок залежить від кута, під яким крапля крові упала на поверхню. Чим гостріший кут падіння, тим вужча і довгастіша кров'яна бризка.

3. Потьоки, які утворюються при попаданні і стіканні крові по похилій чи вертикальні поверхні (із рани на поверхні тіла і одягу). За напрямом потьоків крові можна судити про те, в якому положенні перебував потерпілий у момент нанесення ран, а також чи змінювалося положення тіла. Якщо будуть знайдені потьоки крові, які стікають у різних напрямках, чи такі, що схрещуються, це є доказом того, що положення тіла було змінено в агонії або одразу ж після смерті. Потьоки крові інколи допомагають вирішити питання про послідовність поранень (за різними напрямками потьоків, які відходять від ушкоджень).

За потьоками крові можна встановити, витекла кров при житті чи після смерті. Кров, яка витекла з рани при житті, згортається і міцно фіксується до країв рани та до шкіри. При посмертній кровотечі кров не згортається, а засихає, в цьому випадку кров'яні плями можна відокремити від шкіри.

4. Помарки і мазки, які виникають при витиранні слідів крові ганчіркою, рушником і ін.

5. Сліди крові у вигляді відбитків пальців, долонь, підошов та інших предметів, які найчастіше можна знайти на стінах, дверях, умивальнику, підлозі і т. Ін.

6. Плями, які просочили різні предмети.

7. Калюжі крові свідчать про велику кровотечу незадовго до огляду.

104.Визначення індивідуальної належності крові в плямі. Сутність методів "покривного скла", реакції абсорбції-елюції

Для визначення групової належності крові використовують реакцію аглютинації для виявлення антигенів А і В ,антитіл (альфа,бета). Проводять у 4 пробірках , у перших двох досліджують 1 % еритроцитарну завись в ізотонічному розчині в які додають діагностичні стандартні сироватки ,які містять антитіла (альфа,бета) ;а в дві останні сироватку крові та еритроцити груп А і В. Аглютинація еритроцитів у перших двох пробірках свідчить про наявність одного або двох антигенів ; а в інших двох пробірках - відповідні антитіла.

Для виявлення антигенів у незначних слідах крові ,а також у крові , що має особливі антигени ,при значному забрудненні крові сторонніми домішками використовують реакцію абсорбції-елюції. В цій реакції виділяють кілька етапів:

1. Фіксація крові етанолом

2. Абсорбція антитіл сироватки антигенами крові

3. Відмивання надлишку не адсорбованих антитіл

4. Елюція, унаслідок якої в розчині з’являються вільні антитіла з доданої сироватки

5. Взаємодія з стандартними еритроцитами.

6. Врахування результатів реакції. Поява аглютинації свідчить про присутність однойменного антигену.

Визначення аглютинінів крові в плямі за допомогою методу покривного скельця за Латесом. Основою методу є виявлення антитіл у кров’яних слідах аглютинацією тест –еритроцитів групи А і В. На предметних скельцях розміщують дослідж.матеріал який накривають покривними скельцями після чого додають 2-3 краплі 0,25 % суспензії стандартних еритроцитів і витримують у вологій камері 20-24 год. Мікроскопічно виявляється аглютинація еритр. Свідчить про наявність однойменного антитіла.