Загальні положення. Класифікація. Термінологія.
В залежності від якості каменів та призначення кладки розподіляють на: кладки з природних каменів: бутова, бутобетонна тощо; кладка з штучних каменів: цегляна, мілкоблочна, керамічні пустотні цеглини тощо (загальну класифікацію, способи виконання та матеріали, а також перелік об'єктів використання — див. Рисунок 5.1).
Під бутом будемо розуміти уламки піщаників або вапняків неправильної форми чи постелистих (з двома паралельними й видовженими боками).
Кам'яна кладка з бутового каменю характеризується великою міцністю, але вимагає великої кількості розчину.
Бутобетонна кладка міцна, але їі виконання вимагає великих трудових затрат.
Тесовий камінь — це природні тесані камені правильної форми, фасадний бік яких може бути обробленим під «шубу» в рамці, або грубо обколені. Скріплення таких каменів у масиві кладки між собою виконується: на піронах, на скобах чи на планках у вигляді «ластівчина хвоста» (сковородня) (див. Рисунок 5.2).
Кам'яні роботи в загальному розумінні являють собою поштучне вкладання відповідних (класифікації) каменів на постіль з розчину чи бетону.
Незважаючи на широке використання індустріальних методів будівництва, більше ніж 50% будинків та споруд мають ті чи інші елементи кам'яної кладки.
Вага каменів коливається від 3 до 80 й більше кілограмів. Невеликі камені (до 50 кг) вкладаються в масив вручну, при більшій вазі треба застосовувати легкі монтажні механізми.
Якщо лицьовий бік кладки оздоблюється природними або штучними матеріалами, то вона зветься кладкою з облицюванням.
Камені мають опорні й бокові поверхні, кожна з них має свою назву (див. Рисунок 5.3).
Кладка з цегли або інших штучних чи природних каменів, що має в горизонтальних швах металеву чи з інших високоміцних матеріалів арматуру зветься армованою.
Крайні зовнішні або внутрішні ряди цегли чи інших каменів звуться відповідними верстами. Якщо ряд каменів вкладається до будь-якого боку кладки довгою стороною (довжиком), то він зветься довжиковим (ложковим), якщо поперечником (тичком) — тичковим (поперечниковим).
Як видно з Рисунку 5.3 висота одного ряду кладки буде складатися з висоти каменю та товщини шва. Якщо в звичайній цегляній кладці товщина горизонтального шва 10...15 мм (середня — 12 мм), то висота ряду — 77 мм (розміри звичайної цеглини — 250х120х65). Товщина вертикальних швів в такій кладці може коливатися від 8 до 15 мм (в середньому — 10 мм). Отже на 1 м кладки по довжині вкладається 4 цеглини, а по висоті — 13 рядів. Ширина кладки із звичайної цегли буває кратною 1/2 цеглини (120 мм — 1/2 цеглини; 250 мм — 1; 380 мм — 1 1/2 ; 510 мм — 2; 640 мм — 2 1/2 цеглини і т.д.). Перегородки можуть викладатися завтовшки в 1/4 цеглини (65 мм).
Кам'яні стінки можуть викладатися суцільними або з отворами для вікон та дверей. Суцільні стіни звуться гладкими.
Стіни можуть в своєму складі мати (Рисунок 5.4):
— напуски (для створення карнизів), коли окремі ряди виходять за площину стіни;
— пояски — для відокремлення ярусів стіни одне від одного;
— четверті — для встановлення та закріплення віконних та дверних коробок;
— пілястри — для підсилення або архітектурного оздоблення окремих частин стін;
— обрізи — для зменшення товщини стіни, коли наступний ряд кладки укладают з відступом від лицьової поверхні (від цоколя до стін поверхів, в верхніх поверхах тощо);
— уступи — місця, де лицьова поверхня однієї стіни виступає в той чи інший бік від лицьової площини другої її частини;
— борозни — для розміщення в них трубопроводів, електричних кабелів та інших схованих проводок; вертикальні борозни роблять кратними по ширині та глибині половині цегли, горизонтальні — кратні одному ряду кладки по висоті та половині цеглини по глибині;
— штраби — улаштовуються в місцях тимчасового переривання кладки; штраби бувають збігаючі та вертикальні.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 309;