Вогнегасників залежно від класу пожежі

Примітка до таблиці 5.90:

¹⁾ – використання розчинів фторованих плівкотвірних піноутворювачів підвищує ефективність пінних вогнегасників на один рівень;

²⁾ – для вогнегасників, заряджених порошком типа АВС;

³⁾ – для вогнегасників, заряджених спеціальним порошком і оснащених заспокоювачем порошкового струменя;

⁴⁾ – окрім вогнегасників, оснащених металевим дифузором для подачі вуглекислоти на вогнище пожежі.

Умовні позначення:

+++ – найбільш ефективні при гасінні пожеж даного класу

++ – придатні при гасінні пожеж даного класу

+ – недостатньо ефективні при гасінні пожеж даного класу

‑ – непридатні для гасіння пожеж даного класу

Додаткові вогнегасники можуть бути встановлені для забезпечення надійнішого захисту об'єкту.

Переносні вогнегасники не можуть бути єдиним засобом захисту від пожежі, якщо можлива протока горючої рідини на площі більше 1 м² або шаром з глибиною більше 6 мм. В цьому випадку необхідно оснастити приміщення системою дренування горючої рідини, встановити пересувні вогнегасники або обладнати приміщення системою автоматичного пожежогасіння.

Допускається приміщення, обладнані автоматичними або модульними установками пожежогасіння, забезпечувати вогнегасниками на 50% від їх розрахункової кількості.

На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою не допускається застосовувати порошкові і вуглекислотні вогнегасники з розтрубами з діелектричних матеріалів зважаючи на можливість накопичення на них зарядів статичної електрики.

Для гасіння пожеж класу D (метали і металовмісні речовини) повинні вибиратися порошкові вогнегасники, що мають в якості заряду спеціальний порошковий склад, призначений для гасіння даної речовини і оснащені, як правило, заспокоювачами порошкового струменя. Параметри і кількість вогнегасників повинно визначатися виходячи із специфіки пожежонебезпечних матеріалів, що обертаються, дисперсності часток і можливої площі пожежі.

Якщо на об'єкті можливі комбіновані вогнища пожеж, то перевага при виборі вогнегасника повинна віддаватися найбільш універсальному по сфері застосування.

Громадські і промислові будівлі і споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

Два або більш за вогнегасник, що мають нижчий ранг, не можуть замінити один вогнегасник з вищим рангом, а лише доповнюють його.

Вибираючи вогнегасник, необхідно враховувати відповідність його температурного діапазону використання можливим кліматичним умовам експлуатації вогнегасника на об'єкті, що захищається.

Вогнегасники повинні вводитися в експлуатацію в повністю зарядженому і працездатному стані. Вони повинні знаходитися на відведених їм місцях протягом всього часу їх експлуатації. Кожен вогнегасник, встановлений на об'єкті, повинен мати порядковий номер, і на нього має бути заведений спеціальний паспорт. Облік перевірки наявності і стану вогнегасників слід вести в спеціальному журналі.

При необхідності ремонту або перезарядки вогнегасників вони мають бути замінені на відповідну кількість однотипних заряджених вогнегасників.

Оскільки тривалість дії більшості переносних вогнегасників складає від декількох секунд до 1,5 хвилин (див. табл. 5.91) при користуванні ними необхідно діяти швидко і рішуче. Тому кожна людина повинна знати, як влаштований, як діє вогнегасник і уміти поводитися з ним. Навчання прийомам роботи з вогнегасниками різних типів буде найбільш дієве, якщо воно супроводиться переглядом кіно- або відеоматеріалів і показів на практиці гасіння модельних вогнищ пожежі.

Таблиця 5.91 - Середня тривалість роботи вогнегасників

При першому знайомстві з вогнегасником необхідно уважно вивчити інструкцію його вико ристання, викладену в паспорті вогнегасника і приведену у вигляді піктограм (схематичних малюнків) на етикетці вогнегасника.

В ході експлуатації вогнегасники повинні періодично перевірятися, випробовуватися на міцність і перезаряджатися. Терміни контрольних перевірок вогнегасників приведені в табл. 5.92. Не рідше за один раз в 5 років кожен вогнегасник має бути розряджений, корпус очищений від залишків вогнегасної речовини, зроблений зовнішній і внутрішній огляд, а також - гідравлічне випробування на міцність.

Таблиця 5.92 - Терміни перевірки параметрів ВГР і перезарядки вогнегасників

На об'єкті має бути визначена посадова особа, відповідальна за придбання, стан, збереження і технічне обслуговування вогнегасників.

Результати періодичних оглядів реєструються особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, у журналі обліку вогнегасників на об'єкті.

Транспортування та зберігання вогнегасників під час експлуатації повинно проводитися відповідно до вимог ГОСТ 15150-69, паспортів та технічних умов на вогнегасники. Транспортування вогнегасників дозволяється всіма видами транспорту з обов'язковим дотриманням вимог та правил, установлених для кожного виду транспорту.

Для здійснення технічного обслуговування вогнегасників у ПТОВ відповідно до ліцензійних умов має бути технічна документація на кожний тип вогнегасника, підготовлений персонал, виробничі площі та технологічне обладнання відповідно до технологічного процесу проведення технічного обслуговування вогнегасників та повірені засоби вимірювань.

Під час експлуатації вогнегасників необхідно дотримуватись заходів безпеки, викладених у:

ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском ;

ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань;

ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги;

ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. Техника пожарная. Требования безопасности; інструкція по експлуатації вогнегасників.