Тепловий баланс двигуна
Розподіл теплоти, що виділяється при згорянні палива, на окремі складові (корисно використовувану теплоту і різні види теплових втрат) називається зовнішнім тепловим балансом.
Тепловий баланс двигуна визначається експериментально. Значення окремих складових теплового балансу характеризують досконалість використання тепла, дозволяють вибрати і розрахувати систему охолодження, з'ясувати можливість використання теплоти випускних газів і намітити шляхи поліпшення показників роботи двигуна.
Тепловий баланс можна скласти для різних режимів роботи двигуна. У більшості випадків тепловий баланс складають у відносних величинах (у частках чи відсотках), тобто відносять його складові до кількості підводимої теплоти.
Рівняння теплового балансу ДВЗ має наступний вид:
Q=Qe+Qв+Qг+Qм+Qост,
де Q - теплота згоряння витраченого палива;
Qe - теплота, еквівалентна ефективній роботі двигуна;
Qв - теплота, що відводиться від двигуна охолодним середовищем (рідиною чи повітрям);
Qг - теплота, що відводиться випускними газами;
Qм – теплота, що відводиться маслом (оливою);
Qост – член, що враховує втрати теплоти в результаті променистого і конвективного теплообміну нагрітих частин двигуна з навколишнім середовищем.
Виражаючи тепловий баланс у відсотках його рівняння представиться в наступному вигляді:
qe+qв+qг+qм+qост = 100%.
У даному випадку кожен доданок у лівій частині рівняння являє собою кількість теплоти у відсотках стосовно всієї уведеної теплоти Q. Уведену теплоту Q практично визначають за нижчою теплотою згоряння палива. Теплота, що еквівалентна ефективній роботі двигуна за 1 с, дорівнює його ефективної потужності.
Відношення ефективної теплоти до загальної уведеної визначає частку корисно використаної теплоти в двигуні і чисельно дорівнює ефективному ККД hе.
Теплота, яка сприймається від робочого тіла внутрішніми поверхнями циліндра, виділяється в навколишнє середовище за допомогою газоподібної чи рідкої речовини - охолоджувача.
З усієї кількості теплоти, що віддається охолоджувачу, найбільша частина (до 65%) сприймається стінками циліндра під час процесів згоряння і розширення, а інша - протягом випуску. Теплообмін під час стиску незначний. Тепловіддача від газів у стінки росте зі збільшенням тиску наддуву і зменшується при підвищенні ступеня охолодження повітря після компресора. Таким чином, теплота, що відводиться від двигуна охолоджувачем, включає:
а) теплоту, яка передана від газів стінкам циліндра під час стиску, згоряння, розширення і випуску;
б) теплоту, яка еквівалентна роботі тертя поршня в циліндрі;
в) теплоту, що відводиться від газів після випуску з циліндра у випускному каналі голівки й у випускному патрубку.
Кількість теплоти, що відводиться охолодним середовищем, визначають, вимірюючи кількість охолоджувача, що проходить за одиницю часу через систему охолодження двигуна, і температуру охолоджувача при вході в систему і виході з неї:
Qв = Gв(t2 – t1)с,
де Gв - витрата охолоджувача через систему в кг/год;
t2, t1 - температури охолоджувача відповідно на виході з системи охолодження і вході в неї;
с - теплоємність охолоджувача в кДж/(кг×град).
Кількість теплоти, що відводиться маслом, визначають, вимірюючи кількість масла, що проходить за одиницю часу через систему охолодження масла, і температуру масла при вході в систему і виході з неї:
Qм = Gм(t2м – t1м)см,
де Gм - витрата масла через систему в кг/год;
t2м, t1м - температури масла відповідно при виході з системи охолодження масла і вході в неї;
см - теплоємність масла в кДж/(кг×град).
При наявності у випускних газах продуктів неповного згоряння додатково губиться теплота, що не виділилася внаслідок неповноти згоряння палива.
Випускні гази, що виходять із двигуна, мають порівняно високу температуру і несуть значну кількість теплоти Qг. Цю теплоту приблизно визначають як різницю їхньої ентальпії за випускним трубопроводом і ентальпії повітря, що надходить у двигун, тому у величину теплоти, яка мається в розпорядженні, не включають ентальпію повітря. Температуру випускних газів у двигунах без наддуву вимірюють безпосередньо після випускного трубопроводу двигуна, а в комбінованих двигунах - у випускному патрубку газової турбіни.
Залишковий член теплового балансу, який визначається як різниця між підведеною теплотою і сумою визначених складових теплового балансу,
Qост = Q - (Qe+Qв+Qг+Qм).
Залишковий член теплового балансу включає:
1) теплоту, що відповідає роботі тертя, за винятком теплоти, яка віддана охолоджувачу через стінки циліндра чи віднесена оливою і врахована членом балансу QВ; ця теплота відводиться в навколишнє середовище внаслідок конвекції і теплопровідності від зовнішніх поверхонь двигуна;
2) теплоту, що відповідає кінетичній енергії випускних газів;
3) теплоту, що втрачається внаслідок випромінювання зовнішніми поверхнями двигуна і його агрегатів;
4) невраховані втрати теплоти.
У таблиці 10.1 приведені середні значення окремих складових зовнішнього теплового балансу, віднесених до теплоти, яка введена з паливом при роботі двигуна на номінальному режимі.
Таблиця 10.1 – Зовнішній тепловий баланс двигунів різних типів у %
Тип двигунів | qe | qв | qэ | qн/сгор | qм | qост |
Карбюраторні поршневі | 22-29 29-42 35-45 40-48 | 20-35 20-35 10-25 10-18 | 30-55 25-40 25-45 20-40 | 0-45 0-5 0-5 0-7 | 3-8 2-4 3-7 4-8 | 3-8 2-7 2-7 2-5 |
Дизелі без наддуву Комбіновані: с помірним наддувом с високим наддувом |
Як видно з таблиці 10.1, 70-55% теплоти, яка введена в двигун, складають теплові втрати – в основному, фізична теплота випускних газів і теплота, що відноситься охолоджувачем. Ступінь використання палива збільшується при утилізації теплових утрат (для автотранспортних засобів це система опалення салону, кабіни, обігріву кузова і т.д.). У комбінованих двигунах частка теплоти, що відводиться охолоджувачем, зменшується до 10-18% і зростає кількість теплоти, яка еквівалентна ефективній роботі двигуна. У карбюраторних двигунах теплота, що відводиться з випускними газами через неповноту згоряння, може досягати 45% (див. таблицю 10.1). Таке недогоряння можливе при роботі двигуна зі зменшеним коефіцієнтом надлишку повітря.
Схема внутрішнього теплового балансу ДВЗ приведена на малюнку 10.1, з якого видно, як формуються складові зовнішнього теплового балансу.
Малюнок 10.1 - Схема теплового балансу двигуна
На схемі позначені:
Qh - нижча теплота згоряння;
Qi - тепло, що еквівалентне індикаторній роботі;
Qe - тепло, що еквівалентне ефективній роботі;
Qoxл – тепло, яке віднесене охолодним агентом;
Qгаз - тепло, віднесене випускними газами за рахунок підвищення ентальпії відпрацьованих газів;
Qп. неп. - тепло, що втрачається від неповноти згоряння;
qoct - залишковий член теплового балансу;
Q1 - тепло, що йде на підігрів свіжого заряду перед циліндром двигуна;
Q2 - тепло, що йде на підігрів свіжого заряду охолодним агентом;
Q3 - тепло, що йде на підігрів свіжого заряду випускними газами;
Q4 - тепло, що віддається газами стінкам циліндра;
Q5 - тепло, віднесене газами через випускний клапан;
Q6 - тепло від тертя поршнів о дзеркало циліндра;
Q7 - тепло, що йде від випускних газів до охолодного агенту;
Q8 - тепло, що утрачається випромінюванням охолодної системи;
Q9 - тепло, що утрачається випромінюванням випускної системи;
Q10 - тепло, що еквівалентне кінетичній енергії випускних газів;
Q11 - тепло, що еквівалентне механічним втратам
На малюнку 10.2 показана зміна теплового балансу карбюраторного ДВЗ, на малюнку 10.3 - дизеля при роботі за зовнішньою характеристикою.
Малюнок 10.2 Малюнок 10.3
Робота двигуна на часткових режимах приводить до зміни зовнішнього теплового балансу і теплових потоків усередині двигуна.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 319;